Всім зрозуміло, що війна з Україною завершується для РФ розгромом армії. Передсмертні конвульсії колись потужної імперії – лякають світ своєю непередбачуваною поведінкою на фініші.
Вже спостерігається боротьба за владу між тими хто бачить себе спадкоємцями путінського режиму. Ослаблену державу РФ починають зневажати самі її жителі, не кажучи про сусідів, які, у свою чергу, приглядаються до її ймовірних залишків та ресурсів.
Не занурюватимемося в геополітику, але нещодавно лідер Китаю заявив про підтримку територіальної цілісності Казахстану. А ми пам’ятаємо про кілька історично казахських регіонів, які відібрала у них московська імперія… Туреччина теж успішно активізувалася з просування своїх наративів Великого Турану в тюркомовних територіях Московщини. Японія знову заговорила про острови (про Сахалін можемо й ми нагадати). Справжні чеченці з Ічкерії вимагають їх відрізняти від “кадирівців”. Жителі Карелії розмірковують про самостійність чи про шлях додому – до Фінляндії, список можна продовжити.
Замислюються вже й самі пересічні мешканці земель імперії. Вони все частіше пригадують гасло 1990-х – «Досить годувати Москву!»,.
Стародавній страх і підсвідоме розуміння росіянами неминучості того, що імперія розвалиться буде тепер реалізовано. Закінчилася «Єдина Росія», як ідея без майбутнього.
Мені заперечують, що “Захід не хоче розвалу Росії”. Хах! Так це було дуже давно, в іншу епоху – до 24 лютого 2022 року. А сьогодні і Заходу єдиного вже немає, скінчився. На Заході повільно це усвідомлюють, дуже повільно. Їхні еліти тільки зараз починають осягати цю нову для них нормальність.
Старий світовий порядок був зруйнований о 4.30 24 лютого 2022 року, міжнародні інституції – рівно за годину після того, бо вони так і незмогли дати гідну відповідь агресору і чекали ЦІЛИЙ тиждень поки у Києва щось вдасться…
Першими оговталися в США. За океаном вже обговорюють контурні карти того, що винесне на місці колишньої Російської Федерації. RAND прораховує динаміку розпаду, моделює контурну карту, ЦРУ та АНБ підбирає досьє ймовірних еліт нових незалежних держав. Так, в Конгресі чи Білому Домі про це відкрито не говорять на телевізор, але вже замовили в нас цілу партію гри в пазли “після Росії”. Іншими словами, на концептуальному рівні, американці неминучість розпаду Росії прийняли і зараз працюють ждя того, щоб цей процес був більш керованим.
Європа починає щось таке вже підозрювати, відчувати на інтуїтивному рівні, але боїться осмислити в категоріях реальної політики та власної участі в перерозподілі спадку. Європейці незабаром будуть шукати власний інтерес. І знайдуть його на уламках величезної імперії, наприклад, в її природних ресурсах.
Так, імперія ця велика, повільна та імпотентна. Сама розвалюватиметься довго і болісно. Треба їй у цьому допомагати. Потрібен контрольований розпад ядерної держави спеціальними для цього зусиллями та проектами.
Ми свідомі того, що це завдання – для України. Точніше, ми мусимемо довести до логічного закінчення процес розпаду імперії: розпаду на такі частини, щоб вони не лише більш ніколи не об’єдналися, а й не мали потенціалу загрожувати будь-кому у світі.
Розподіл Росії відбуватиметься за тими “швами”, які давно відомі історикам. Така деконструкція не передбачає існування “Росії” як державного утворення на політичнійкарті планети.
В очікуванні військової поразки РФ пожвавилися громадські сили та окремі дисиденти. Активізувалась й зовнішні сил: Ліга вільних націй ініціювала кілька потужних заходів, в Україні розвивається проект «Археологія майбутнього» (спільнота “Ашрам” Віталія Кулика), розширюється наша група «Уламки імперії», у липні 2022 року пройшов 2-й Форум вільних народів Росії у Празі, на якому присутні говорили про деколонізацію, про свободу народів на самовизначення. На 3-му Форумі в Гданську наприкінці вересня говорилося про необхідність створення національних перехідних урядів/адміністрацій (можливо, в еміграції), а також почати створювати Конституції республік, що закріплюють їхню державну незалежність та суверенітет. Оголошено про скликання у листопаді-грудні 2022 року Міжнародної конференції з мирної деколонізації та територіального устрою постросійського простору. Це тільки початок. Це лише паростки майбутніх грандіозних проектів.
При всьому моєму скептичному ставленні до так званої російської ліберальної опозиції та грантових організацій – вони нам якщо не партнери, то вже попутники – як мінімум.
Особисто я не вірю ні в «демократично оновлену справжню федерацію», ні в різні штати. Все подібне закінчилося, звикайте. Але поговорити про це їм ніхто не заважає і заохочувати такі бесіди дуже корисно.
Так, спочатку ядерне роззброєння. Скоріш за все, воно вібудеться в обмін на зняття санкцій. Цілком і відразу або частинами, етапами – це можна обговорити. На цю вимогу погодяться ті, хто на той час правитиме в Постросії.
Міжнародні суди призначать країні, що програла війну, – агресору та терористу – репарації на користь України (та інших постраждалих також). Але грошей та активів, які вже зараз заарештовані за кордонами – буде недостатньо, а поточний стан постросійського бюджету буде суцільно дефіцитним через санкції.
Розраховуватися доведеться корисними копалинами та іншими природними ресурсами. Нічого особливо нового, звична річ. Так завжди було з країнами, що почали війну, а потім її програли.
І треба переконувати, схиляти до згоди та змушувати до цього тих, хто захоче там уціліти хоч якось у майбутньому. Це спеціальна робота. Методи загальновідомі, зрозумілі і не відволікатимемося на деталі.
Потрібно виявити чи сформувати економічно здатні до сецесії, до самостійного життя, або приєднання до інших країн – регіони Постросії. Я сам був свідком подій в Уральській республіці, яка нажаль не відбулася, але це давно було. Цього разу може відбутися.
Це інформаційна та ідеологічна робота, освіта та підготовка місцевих кадрів, мотивація та повернення вчорашніх емігрантів та їх спадкоємців, виховання лідерів наступного покоління тощо. Багато спеціальної професійної роботи, яку зазвичай виконують спецслужби та політтехнологи.
Україні самій не впоратися з усіма цими завданнями одночасно на такій великій території. І очевидно, що це не тільки наші завдання, а й інших країн, міжнародного співтовариства загалом.
Природно, що нашими партнерами з переконфігурації Постросії стануть ті країни, які сьогодні допомагають Україні вигнати ворожі війська, хто допомагатиме нашому відродженню, модернізації та повоєнній реконструкції. Звичайно, що процес перезбирання постросійської Євразії має відбуватися за ідеологічного та культурного лідерства України.
Така діяльність потребуватиме дедаткових ресурсів. Тому вже сьогодні варто передбачити у своїх бюджетах рядок неминучих витрат на переоблаштування Постросії та призначити уповноважених до зовнішньої адміністрації. Можливо – із поверненням витрачених на цю роботу коштів надалі. Це можна обговорити.
Хто ж робитиме цю роботу?
Пропонуємо створення корпорації приватно-державного, навіть приватно-міждержавного співробітництва. Що спирається на приватний капітал в основному, на недержавні ресурси, але за їх участю. Потужний вплив приватного підприємницького інтересу, управлінський контроль та сучасні технології матимуть змогу витіснити традиційну для цієї території корупцію.
Яка форма?
Усі пам’ятають чи чули щось про Ост-Індську компанію. Вона була створена з ініціативи приватних осіб у Лондоні. Потім були підтримка і участь Британської імперії та уряду Її Величності.
Пам’ятаєте Шерлока Холмса? Так ось його партнер доктор Ватсон був якраз військовим лікарем на пенсії у цій Ост-Індській кампанії. Не тільки сама Англія шалено розбагатіла внаслідок її діяльності. Безліч громадян стали заможними людьми, працюючи на цю компанію. Та й акціонери компанії – теж. Нехай це не найкращий аналог, але найпростіший – щоб зрозуміло було читачам. Ну, чи як будувався Панамський канал, наприклад. Теж варіант. Вже цікаво?
Така корпорація й найме необхідних спеціалістів для кожної ділянки роботи, кожного регіону. Набудуть права з управління деякими регіонами Постросії, природними ресурсами і бізнесами на якийсь час (років на 50-100). А кому ще довірити управління тимчасової міжнародної адміністрації країн – переможців?
Громадянам, які проживають сьогодні там, довіряти можна буде тільки після люстрації, встановлення реального місцевого самоврядування та інших інститутів демократії – вже в нових країнах Постросії. А регулярні виплати репарацій потрібно забезпечувати відразу і зараз.
Нові незалежні держави мають довести свою життєздатність, бути визаними чи отримати тимчасові спеціальні асоційовані статуси. Мова йде про економічну спроможність виживати і давати свою частку репарацій. Або ж – стати частиною інших країн.
Сьогодні багато груп та експертів пропонують карти майбутньої Постросії. Власний варіант ми також скоро опублікуємо.
Банкіри, приватні особи та різні фонди із задоволенням куплять акції такої компанії. І держави – учасники (або просто симпатики) – допомагатимуть.
Хто ж може очолити таку корпорацію, особливо на старті?
В ідеалі це має бути міжнародно відомий лідер, досить рішучий для такої небувалої та грандіозної роботи.
Варіанти є. Можна запропонувати зараз цю роботу Борису Джонсону на найближчий рік, до того як він очолить НАТО. Ну, чи наразі – замість НАТО, тут точно цікавіше буде.
А потім він зможе передати управління нашому Володимиру Зеленському. У нього якраз закінчаться повноваження, а на другий термін у Президенти України він обіцяв не висуватися. І це для України добре. Проведемо оновлення власної еліти, покажемо змінюваність персон у владі та застосуємо на користь світу і України вплив та впізнанність самого Зеленського.
Ще можна покликати Михайла Саакашвілі, теж відомий діяч і досить рішучий політик.
Втім, це лише три кандидати, можете інших пропонувати. Кожний може. Ілона Маска вже пропонували, шукайте ще.
Навіщо я про них згадую? Не для гумористичної провокації. А щоб ви уявили, що така корпорація реально зможе заробити і дуже швидко. Потрібно спочатку просто подумати і захотіти.
Автор: Ігор ДУШИН – голова оргкомітету Національної конференції політтехнологів та політичних консультантів України
