Поки Том Купер взяв “оперативну паузу” та не публікує звіти, маємо для вас переклад відомого аналітика Jomini of the West. Після тривалої паузи (через хворобу) автор зробив звіт, що покриває доволі значний період – від 28 червня по 21 липня 2022 р.
Jomini of the West – чи не найбільш цитований OSINT-аналітик із Твітер-акаунтом на майже 180 тис. підписників. Подейкують, що автор цього блогу пов’язаний із Джорджтаунським університетом, однак його особистість достеменно невідома. Аналітика публікується у форматі твітер-тредів, тож переклади подаємо у відповідному форматі, із нумерацією, а також додаємо до зображень переклад окремих релевантних коментарів.
1. Український театр військових дій, день 124-148. Наприкінці червня — на початку липня тут відбулося кілька важливих змін. Збройним силам рф вдалося захопити Луганську область, але на інших фронтах просунутися майже не вдалося.
Російсько-українська війна 2022 р.: 28 червня – 21 липня 2022 р.
У складі об’єднаного командування Захід:
резерв смоленського угруповання: 6-7 БТГр
резерв курсько-білгородського угруповання: 4-7 БТГр
Цей резерв складається із несповна боєздатних БТГр (тобто, у них задіяні особовий склад і обладнання з резервів), з яких планують сформувати 3-тю БТГр у складі полку/бригади, або ж задіяти їх для відновлення боєздатності вже наявних БТГр.
У Брянській області, на росії та білорусі: десь 16-19 БТГр на відновленні боєздатності
Підрозділи зі складу 5-ї, 35-ї, 36-ї, 41-ї загальновійськових армій, а також ВДВ та морської піхоти.
Військові цілі росії
Кінцева: Україна політично підпорядкована Кремлю, військово нейтральна (тобто в питаннях оборони залежна від міжнародних військових гарантій, зокрема росії), відкриті кордони для культурної та економічної інтеграції України з Євразійським економічним союзом.
Проголошені стратегічні цілі для досягнення кінцевої мети (промова путіна 22 лютого 2022):
1. Україна визнає Крим російським.
2. Україна декларує свою відмову від майбутнього членства в НАТО.
3. «Демілітаризація» ЗСУ.
4. Визнання «днр» та «лнр» незалежними республіками в адміністративних межах областей до 2014 року.
Військові цілі України
Кінцева: Політично незалежна Україна у міжнародно визнаних кордонах, що має зафіксовані законом гарантії безпеки від США та найбільших держав Європи, культурна та економічна інтеграція України з ЄС, арешт російських військових злочинців, засудження їх Міжнародним військовим трибуналом.
Найімовірніші стратегічні цілі для досягнення кінцевої мети:
1. Поразка збройних сил рф та їхнє виведення з усієї території України.
2. Визнання росіянами кордонів України, що їх визнає міжнародна спільнота.
3. Отримання безпекових гарантій від США та Європи, визнання росією цих гарантій.
4. Заявка на членство в ЄС, прийнята Європарламентом, визнання росією українського статусу кандидатства.
5. Арешт російських військових злочинців і доведення їх до Міжнародного військового трибуналу.
2. Від попереднього мого допису минуло більше трьох тижнів, тому я не писатиму, як завжди, про події кількох минулих днів, а висвітлю головні новини за три тижні. Це буде короткий потік із фактами, які потребують подальшого аналізу й обговорення.
3. Огляд погоди. За прогнозом на наступні 10 днів температура коливатиметься в межах 32-23 С удень і 19-13 С вночі. Хмарний покрив не заважатиме здійснювати авіаційні та ракетні удари, а помірне нічне освітлення сприятиме інфільтраційній тактиці дій ЗСУ. Напрям і сила вітру також сприятливі для української артилерії.
4. Харківський оперативний район. Армії рф досі бракує сил на якісь масштабні дії, хіба тільки локально захоплювати території, втрачені під час травневого контрнаступу ЗСУ. Найімовірніше, росіяна вкладатимуть час і ресурси в посилення захисту критичної інфраструктури.
Харківський оперативний район 28 червня – 20 липня 2022 р.
28 червня – 20 липня: ЗС рф зосереджують атакувальні дії на розширенні харківського анклаву в бік заходу в районі н.п. Уди та на південь вздовж траси Т2117. Українці ведуть турбуючий вогонь біля Соснівки та Цупівки, чим за останні 4 тижні завадили значному просуванню росармії в цьому районі. На пд.-сх. від Ступівки тривають затяті бої за Дементіївку – контроль над нею є критично важливим для подальшого просування росіян на південь вздовж траси Е105.
Підрозділи росармії, відведені з ізюмського напрямку та лінії вздовж Сіверського Дінця, надалі перебувають на ротації та доукомплектації в районі Бєлгорода. Бригади залізничних військ рівня театру воєнних дій надалі базуються близько до вузлів постачання з метою забезпечення ефективнішого розподілу логістичної підтримки [російських] підрозділів уздовж лінії фронту.
ЗС рф застосовують за лінією фронту більше засобів РЕР для створення перешкод українській артилерії, а також розвідувальним та ударним БПЛА. Російські спроби просування у напрямку Циркунів та Великих Проходів надалі не увінчуються успіхом.
ЗС рф контролюють лише північні околиці Рубіжного [біля Дінця]. За цей н.п. тривають важкі бої.
Більше не спостерігаються ознаки присутності підрозділів ЗСУ на схід від Печенізького водосховища. В районі Зарічного та Хотімлі артилерія ЗСУ обстрілювала передові російські оборонні укріплення.
Українська високоточна артилерія та системи HIMARS завдають ударів по російських шляхах постачання та логістичних вузлах на окупованих територіях далеко за лінією фронту.
Російська артилерія продовжує обстрілювати критичну цивільну інфраструктуру всередині Харкова.
Російська артилерія продовжує обстрілювати українські оборонні позиції в районі Чугуєва. 36-та окрема гвардійська мотострілецька бригада, за підтримки бойової авіації, продовжує вести розвідку боєм на південь від Чугуєва.
38-ма окрема залізнична бригада надалі знаходиться у Куп’янську та стабільно зосереджена на роботах з відновлення та покращення залізничних шляхів на півночі Харківської області задля спрощення військ та логістичних засобів в районі Ізюма–Сєвєродонецька.
Наступні 100 годин: українські сили продовжать дії зі стримання ЗС рф у північному анклаві. Схоже, продовжуватимуться контратаки ЗСУ вздовж траси Т2117 з метою звільнення Цупівки, а також вздовж траси Е105 у бік Дементіївки. Російські сили продовжуватимуть утримувати та підсилювати оборонні позиції, що захищають основні шляхи, які ведуть до російсько-українського кордону на захід від Сіверського Донця, між Козачою Лопанню та Зеленим, а також намагатимуться витіснити ЗСУ південніше – з Тернової, Рубіжного та Веселого. Ймовірно, атаки росармії на Уди та Соснівку продовжуватимуться.
Аналіз: попри те, що ЗС рф точно не облишили спроб розширення контролю територій на харківському оперативному районі, їм бракує атакувальної сили й у підсумку щонайбільше їм вдаються лише незначні просування на територіях, що вони їх втратили у травні цього року. Менше з тим, такі просування не варто недооцінювати чи применшувати. ЗС рф наразі конче необхідно відновити контроль над трасами Т2117, Е105, Т2104, а також М03, аби організувати умови для подальших оперативних дій проти міста Харків та/або на півдні Харківської області. ЗСУ досі має достатньо потуги для нанесення втрат ЗС рф, що мають на цьому оперативному районі напрямку доволі обмежений атакувальний потенціал.
Менше з тим, посилене застосування засобів РЕБ росармією має значний вплив на ударні дрони ЗСУ, що задіюються за лінією зіткнення (ЛЗ). Через це росармія здобуває можливість застосовувати максимум свого бойового потенціалу для зосереджених атакувальних дій. Це призвело до певних успіхів – зокрема, їм вдалося розширити ЛЗ на захід в бік н.п. Уди, а також стабілізувати ЛЗ на відрізку від Тернової до Веселого. Захоплення Рубіжного лишатиметься пріоритетною задачею для ЗС рф, однак суттєва атака на цьому напрямку не видається можливою у найближчому часі.
Росіяни, скоріше за все, витрачатимуть час та ресурси на посилення оборони критичних інфраструктурних об’єктів та баз постачання по всій окупованій частині території Харківської області, з метою зменшення ефективності далекобійних систем ЗСУ (зокрема, HIMARS), а також партизанських атак. Потік забезпечення до передових підрозділів, завдяки якому забезпечуються оперативні успіхи ЗС рф, схоже, наближається до переломного моменту.
5. Оперативний район Донецької області. Захоплення Луганської області — перший реальний відчутний успіх росіян від 24 лютого 2022 року. Збройні сили рф зараз перебувають в ідеальній позиції, щоб прорвати найслабшу ланку української оборони на півночі Донецької області, якщо вдасться уникнути ближніх боїв.
Донецький оперативний район: 28 червня – 21 липня 2022 р.
На захід від Ізюма: Підрозділи ЗСУ, зокрема 93-тя механізована бригада і батальйон із 95-тої аеромобільної бригади, продовжують позиційну битву з 423-тім мотострілецьким полком і 38-мою окремою мотострілковою бригадою в густих лісах на захід від Ізюма між Іванівкою та Співаківкою. Переважно тут ведуться артилерійські дуелі, ЗСУ ціляться в командні пункти ЗС рф.
На південь від Ізюма: Росіяни поновили атаки на Барвінкове, напевно, намагаючись відрізати сполучення між Лозовою та Слов’янськом. У той же час наступ із заходу на трасу Барвінкове-Слов’янськ має на меті обійти укріплені позиції ЗСУ в Долині та Краснопіллі та між Адамівкою і Маяками. Якби росіянам вдалося захопити Іванівку (на південний захід від Адамівки), це стало б центральним маневром, завдяки якому російським силам нападу вдалося б змістити захисні сили ЗСУ з густих лісів на північний захід від Слов’янська. Наслідком міг би стати передчасний відступ українців на Слов’янський оборонний рубіж.
На південний схід від Ізюма: Збройні сили рф далі просуваються вздовж траси Е40. ЗСУ досі тримаються на оборонній лінії в Долині та Краснопіллі, але з Богородичного їх витіснили на пагорби південніше від міста. Росіяни більше не атакували Райгородок, натомість сильно обстріляли з літаків та артилерії українські оборонні лінії на північний схід від Слов’янська. Найімовірніше, росіяни намагаються вибити ЗСУ з підготовлених позицій у Райгородку, зайшовши на лінію Адамівка-Маяки з флангу — з південного заходу.
Сєвєродонецький виступ і лінія Сіверськ–Бахмут: Невдовзі після захоплення Сєвєродонецька російські війська просунулися на північ із Тошківки та Гірського, прорвали слабку українську оборону між Білою Горою на Сіверському Дінці та Вовчоярівкою неподалік від промзони Лисичанська. Тим часом росіянам вдалося створити плацдарм на правому березі Сіверського Дінця біля Шеліпового, звідти вони почали просуватися на Привілля і Новодружеськ. Командування ЗСУ вирішило провести бойовий відступ із Лисичанська і встановити нові оборонні позиції по висотах, що пролягають із півночі на південь уздовж траси Т0513 Сіверськ-Бахмут.
Від 28 червня до 4 липня було майстерно виконано відступ українських військ із Лисичанська до Сіверська. У росіян не вистачило бойової сили негайно атакувати позиції ЗСУ на схід від Сіверська. Під час оперативної паузи 7-15 липня сили рф мали відновити наступальну потужність для захоплення цього міста, але українці поспішно укріпили свої позиції під час невеликих позиційних боїв 7-15 липня, і так з’явився надійний оборонний рубіж. І хоча оперативна група російських військ «Ростов» змогла поновити наступ, просування відбувається дуже мляво і поступово.
Лінія зіткнення Донецьк–Горлівка: Дії ЗС рф вздовж лінії зіткнення в районі Донецька–Горлівки були зосереджені на просуванні на північ по трасі Е40, а також на спробах прориву підготовлених українських оборонних позицій на південь та південний схід від Авдіївки. Перший АК та морська піхота ЗС рф здійснили низку рішучих атак з метою захоплення Вуглегірської ТЕЦ. Попри те, що Вуглегірська ТЕЦ досі контролюється українцями, російські сили захопили н.п. Клинове та Новолуганське. Далі на південь спроби 1-го АК обійти з флангу українські оборонні лінії на захід та південний захід від Авдіївки виявилися невдалими. За рахунок локальних контратак ЗСУ вдалося стабілізувати лінію зіткнення. Удари української високоточної артилерії по російських складах БК та палива по всій території Луганської та Донецької області мали нищівний ефект.
Аналіз: Окупація Луганської області стала важливою операційною віхою для російської армії. Це перший реальний великий успіх росії від початку повномасштабного вторгнення. Операційна група ЗС рф «Ростов» перебуває в ідеальній позиції, щоб прорвати найслабшу лінію оборони ЗСУ на півночі Донецької області, якщо росіянам і далі вдаватиметься уникати ближнього бою, а натомість вести масовані артилерійські обстріли за підтримки електронних засобів (що знижують ефективність українських безпілотників), завдяки чому війська поступово захоплюють території і досягають оперативних цілей. На заваді планам росіян стають дальні артилерійські постріли з боку українців. Якщо ЗСУ вдасться і далі обстрілювати склади боєприпасів та палива в глибині захоплених росіянами територій, є шанси, що українці повторять свій успіх перших півтора місяців вторгнення, коли на Київщині наступ росіян поступово звівся нанівець.
Збройні сили рф іще до появи на фронті HIMARS-ів були близькі до краю своєї спроможності проводити масовані артилерійські обстріли Донбасу (зважаючи на доступність і якість артилерійського забезпечення), тепер ця проблема тільки поглибилася. Найголовніше для армії рф — навчитися точніше влучати у скупчення українських військ, логістичні вузли та критичну інфраструктуру, ефективніше нищити шляхи поставки західної зброї, а також створювати локальні виступи та котли, які можна ефективно нищити в наземних атаках.
Головним свідченням покращень у цих царинах для росіян стало б активніше використання БПЛА (їх має поставити Іран), зниження ефективності українських безпілотників, покращення співпраці між повітряними та наземними силами, ефективніші влучання по стратегічно цінних цілях ЗСУ, пошук способів уникати українських обстрілів у глибокому тилу. Малоймовірно, що в усіх цих царинах росіяни досягнуть значних покращень, але вдосконалення навіть кількох напрямків буде достатньою передумовою для відновлення операційної ініціативи збройних сил рф наприкінці літа і на початку осені.
Наступні 100 годин: російські сили продовжуватимуть наступальні дії вздовж трас, що ведуть до Сіверська через Серебрянку та закріплюватимуться в районі Берестового, на трасі Т1302. ЗС рф, ймовірно, вдадуться до атаки на Сіверськ з північного та південного сходу. Триватимуть спроби просування на північ уздовж траси М03 в напрямку Бахмута та Авдіївки. Російські сили так само не полишатимуть спроб обійти оборонні укріплення ЗСУ шляхом наступу із заходу на схід по трасі Барвінкове–Слов’янськ. Артилерія ЗСУ надалі завдаватиме ударів угиб територій, що знаходяться під окупацією рф, щоб знизити темпи російських наступальних дій – пріоритетними цілями будуть склади БК та палива.
6. Головна проблема російських військ — українська артилерія високої дальності. Якщо українці й далі стрілятимуть глибоко в тил армії рф і знищуватимуть її склади боєприпасів та пального, вони зможуть повторити свій успіх перших півтора місяців вторгнення, коли на Київщині наступ росіян поступово звівся нанівець.
7. Оперативний район Запорізької області. Досі події тут зводилися до локальних атак із метою покращення тактичних позицій. Але останнім часом під Вугледаром з’явилися нові підрозділи ЗСУ, що може свідчити про намір українців розгорнути масштабніший контрнаступ, що може загрожувати російські логістиці в цьому регіоні.
Запорізький оперативний район: 28 червня – 21 липня 2022 року
На південь від Запоріжжя: ЗС рф продовжують накопичувати сили в районі Василівки, чим у перспективі можуть отримати позиційні переваги на захід від Оріхова та послабити таким чином тиск ЗСУ на російські оборонні позиції в районі Пологів.
Лінія Пологи–Гуляйполе–Темирівка: підрозділи ЗСУ здійснили низку невеликих наступальних операцій, в результаті яких їм вдалося звільнити кілька сіл на захід та схід від Гуляйполя. Українським силам вдалося просунутися на пн.-зх. передмістя Пологів, чим поставили під загрозу бази постачання та залізничні шляхи росармії.
Вугледар: ЗСУ вдалося утримати відвойовані у кінці червня території в районі Вугледара. ЗС рф вдалося знову захопити кілька сіл, однак їм не вдалося відсунути лінію зіткнення на 10 км, до її попереднього стану. У районі між Великою Новосілкою та Вугледаром ЗСУ ввели нові підрозділи (68-му та 71-шу єгерські бригади), хоч наразі досі не зрозуміло, чи українці планують використовувати ці бригади для укріплення оборонних ліній в цьому районі – а чи для проведення нових контрнаступальних дій.
Маріуполь: російська окупаційна влада продовжує встановлення цивільної влади та відновлення базових міських послуг у винищеному місті. Порт Маріуполя продовжує роботу та є ключовим пунктом постачання конфіскованого [вкраденого – перекл.] металу, зерна та іншої сировини на іноземні ринки.
Аналіз: дії росіян та українців на запорізькому оперативному напрямку надалі обмежуються локальними атаками, спрямованими на покращення тактичного становища, – зазвичай на рівні батальйона чи нижче. Найінтенсивнішими лишаються артилерійські дуелі між батареями ЗСУ та ЗС рф. Ймовірно, задіяння нових підрозділів ЗСУ на запорізькому напрямку може свідчити про намір здійснення більшої контратаки, порівняно із наступальними діями в районі Вугледара наприкінці червня.
Така контратака могла б мати на меті відтягування сил рф з району Горлівки–Донецька та послаблення тиску на Авдіївку, або у кращому випадку – поставити під загрозу контроль росіян над ключовим залізничним вузлом у Волновасі. На решті лінії фронту в районі Запоріжжя ЗСУ, скоріше за все, віддаватимуть перевагу координуванню діяльності партизанів з ударами високоточною далекобійною артилерією – з метою подальшого нищення окупаційної влади та зменшення потенціалу російської логістичної інфраструктури.
Найближчі 100 годин: українські сили продовжуватимуть локальні атаки між Мар’їнкою та Вугледаром. ЗС рф надалі підсилюватимуть оборонні позиції між Василівкою та Гуляйполем, а також посилютимуть окупаційний контроль у Маріуполі, Мелітополі, Токмаку та Енергодарі.
8. Одесько-Херсонський оперативний район. Контратака українців на півночі Херсонської області аж до Херсона — найбільший успіх ЗСУ за минулі 24 дні. Підрозділи ЗСУ змогли дійти до Херсона на відстань 10-12 кілометрів, просунувшись углиб укріплених російських позицій.
Херсонсько-одеський операційний район: 28 червня – 21 липня 2022 року.
HIMARS: як відомо, українські HIMARS-и діють десь з району Вознесенська. Звідти вони дістають до російських цілей на лівому березі Дніпра і не потрапляють у зону дії російської артилерії, а також убезпечені від ударів ПКС рф.
Миколаїв: це місто надалі зазнає артилерійських та авіаударів ЗС рф та ПКС рф. Диверсійні сили спєцназа рф намагаються проникнути крізь захист Миколаєва та завдати шкоди ключовій інфраструктурі.
Южне: ПКС рф намагаються вибити місця дислокації ракетних систем «Гарпун» ЗСУ в районі Южного. Винищувачі ПС ЗСУ та ПКС рф вступають у повітряні бої.
Очаків: Український флот замінував підходи до Дніпровської затоки.
Херсон: ЗСУ продовжують повільне просування на півдні вздовж траси М14, у бік Херсона. Українським силам вдалося пробити частину першої та другої ліній оборонних укріплень росіян. Українці нищать російські склади БК за допомогою високоточної далекобійної артилерії, щоб знизити оборонний потенціал росії.
На північ від Херсона: підрозділи ЗСУ утримують плацдарми на річці Інгулець. Українська артилерія здійснює масштабні удари, що мають на меті послаблення оборонних позицій ЗС рф. Російські сили продовжують здійснювати неуспішні спроби розбити плацдарм [ЗСУ] в районі Давидового Брода. Російські сили досі контролюють Снігурівку.
Аналіз: український контрнаступ на півночі Херсонщині та в районі Херсона став найбільшим успіхом ЗСУ за останні 24 дні. Підрозділам ЗСУ вдалося просунутися на позиції за 10-12 кілометрів від Херсона – доволі сильно вглиб російської оборони. Російські контратаки на плацдарм в районі Давидового Брода досі не призвів до провалу української оборони, навіть попри потужну підтримку артилерії. Проте, попри усі первинні успіхи українського контрнаступу в районі Херсона, за останні 24 дні він не призвів до відчутних результатів. Російська оборона поки тримається – навіть попри покращення якості роботи української артилерії, а також вибіркових авіа-, ракетних ударів та застосування ударних дронів, на додачу до введення у бій систем HIMARS та інших високоточних далекобійних артилерійських систем. ЗС рф, своєю чергою, покращили свої системи ППО, зону дії РЕБ, а також пришвидшили контрбатарейну боротьбу, – щоб компенсувати недостатній рівень боєздатності своїх підрозділів. Підрозділи ЗСУ та ЗС рф знаходяться в умовному паритеті вздовж лінії фронту, через що ЗСУ має труднощі із захопленням ключових вузлів постачання і не можуть таким чином ускладнити довготривалу оборону Херсона для ЗС рф з точки зору постачання. Менше з тим, якщо ЗС рф не вдасться швидко адаптуватися до частих влучань у їхні командні пункти, склади БК та ключові канали постачання, то – цілком ймовірно – українці зможуть знайти слабке місце у російських оборонних операціях і, таким чином, отримають вікно можливостей для координованих зусиль ЗСУ та партизанських сил з метою прориву російської оборони у Херсоні та здобуття значної оперативної перемоги.
Найближчі 100 годин: російські сили продовжуватимуть активну оборону Херсонської обл. Українські сили не полишатимуть спроб розширити плацдарм в районі Давидового Брода, просунутися в районі Снігурівки, а також протиснути ще дужче вглиб російської оборони на півночі Херсонської області. Війська рф продовжать завдавати ракетних та артилерійських ударів по Миколаєву та Одесі.
9. Нині підрозділи армій рф та України перебувають у відносному паритеті уздовж усієї довгої лінії фронту. Якщо силам рф не вдасться швидко вирішити проблему знищення своїх командних пунктів, складів забезпечення та ключових ліній комунікації, найімовірніше, ЗСУ зможуть порушити цілісність російського захисту.
10. Пізніше я напишу про зміни, що стосуються військово-морського флоту, а на вихідних — про повітряні операції, а ще проаналізую тенденції в операційній діяльності та спробую спрогнозувати траєкторію дій наприкінці літа — на початку осені.
11. Висновки про підрозділи ЗСУ та ЗС рф спираються на мої судження про їхню боєздатність на основі аналізу, скільки часу ці підрозділи провели на лінії фронту і при якій інтенсивності боїв.
12. Дякую @battle_order за дозвіл використати на картах операційних дій чудові символи для позначення підрозділів.
Переклад: Антон Шигімага та Антоніна Ящук
Джерело тут
