Село Тарасівка – це 9 км від Києва. Я, Юрій Середа – депутат Тарасівської сільської ради член політичної партії “Сила Людей”. Уже понад 5 років ми разом з активістами виступаємо проти проєкту генерального плану, кулуарне прийняття якого лобіював незмінний сільськийголова Володимир Сизон.
Цим головним містобудівним документом голова пропонував виділити 18 га землі під забудову багатоповерхівкам. Чотири рази він пробував протягнути цей генплан. Пункти про розвиток інфраструктури “невідомим” чином просто зникли з генплану.
На 18 га землі мають з’явитися 18 тисяч нових мешканців. Але жодного розвитку соціальної інфраструктури не передбачено. Де будуть навчатися діти з цих будинків? У які дитсадки ходитимуть? У Тарасівці є тільки одна школа, збудована ще в далекому 1975 році та розрахована на 620 учнів, яка ще до початку будівництва багатоповерхівок була заповнена, та один дитсадок, групи якого переповнені, а населення села продовжує стрімко збільшуватись за рахунок новозбудованих багатоповерхових та садибних будинків. Сюди ж додаємо відсутність місць для паркування автомобілів.
Бюджет від наявності багатоповерхівок не поповниться, оскільки пайову участь у розвитку інфраструктури, яку сплачували забудовники багатоповерхівок, скасовано. Нові школи збудовані не будуть, для їх будівництва необхідні значні кошти. Наприклад, будівництво школи на 24 класи (600 учнів) у с. Гора Бориспільського району Київської області обійдеться бюджету майже у 163 млн гривень, а на будівництво дитсадка на 280 місць у м.Рівному було виділено біля 144 млн.
Нормальних інженерних мереж теж не передбачено. Збільшення стоків із майбутніх будинків не витримають місцеві Боярські очисні споруди, які вже давно потребують реконструкції. Періодично у русло річки Вітянки витікають каналізаційні стоки, які потім труять воду у колодязях приватного сектору. Вода, яка постачається у багатоповерхівки, до верхніх поверхів вже іноді не доходить – банально не вистачає тиску. Запаси підземної питної води теж вичерпані. Якість води бажає бути кращою.
Відбувається суттєве збільшення навантаження на мережі водопостачання та водовідведення. За проєктом одного з детальних планів, воду пропонували тягнути з Дніпра у Києві. І на Київ же скидати каналізаційні стоки. Уявіть, яка була би вартість такої води для мешканців, або вартість кубометру каналізаційних стоків. Та і чи економічно доцільно тягнути 30-50 км водогону і стільки ж каналізаційного колектору. А скільки часу знадобиться на виділення фінансування для реалізації цього проєкту, та власне, саме будівництво?
На роботу мешканці Тарасівки, Боярки та сусідніх сіл їздять до Києва. Там же сплачують податки. Щоденна човникова міграція завантажує автошляхи та громадський транспорт.
Розуміючи, що цілком затвердити генплан Тарасівки з багатоповерховою забудовою не вдасться, влада вирішила діяти іншим чином – шляхом прийняття рішень про затвердження детальних планів кварталів багатоквартирної забудови, тобто протягуючи багатоповерхову забудову шматками.
При цьому такі детальні плани села суперечать чинному генплану. І на початку 2017 року радою, всупереч пропозиціям, поданим на громадські слухання кількома опозиційними депутатами, було прийнято рішення про затвердження одного з таких детальних планів, який би збільшив населення приблизно на тисячу осіб.
Тоді ми з активістом Володимиром Гуцуляком подали позов до суду щодо скасування цього рішення ради. Судова тяганина у цій справі тривала два з половиною роки – аж до січня цього року. У суді першої інстанції ми перемогли. Однак вже за кілька місяців апеляційний суд став на бік ради, зазначивши, що права депутата та активіста рішенням ради не порушено. Ми пішли до Верховного Суду і нашу скаргу задовольнили.
Апеляційний суд через декілька місяців повторно розглянув цю справу і поставив у ній крапку: рішення на зведення шести 10-типоверхових будинків скасоване.
Головне, що нас підтримували самі мешканці села! Вони ходили на всі судові засідання та відслідковували стан розгляду справи. Так само разом ми відстоювали земельну ділянку поруч із єдиним сільським стадіоном у Тарасівці.
Будівництво на цій земельній ділянці розпочалося у 2015 році, хоча ділянка була віддана забудовнику в оренду на 10 років ще у 2007 році. Орендарем став житлово-будівельний кооператив “Енергетик”. Він встиг звести півтори секції майбутнього комплексу впритул до стадіону.
Сільський голова обіцяв, що тут будуть побудовані трибуни зі сторони будинку, роздягальні, душові. Роботи не починалися до 2015 року, а після появи котловану – знову на тривалий час зупинились. Згідно з нормами законодавства від будинків до стадіону має бути відстань не менше, ніж 25 м. А у нас відстань – лише кілька метрів, а від межі цієї земельної ділянки до бічної лінії футбольного поля і взагалі – метр. Трибуни, роздягальні та душові і досі не побудовані, а місцева футбольна команда змушена орендувати стадіон у сусідній Боярці. Змушені тренуватися у Боярці і малі футболісти – тарасівчани.
У 2016 ми звернулися до депутатів Верховної Ради. Проблема в тому, що голова сільради взагалі не оприлюднив генплан. Тільки після втручання нардепів 8 скликання Ганни Гопко та Остапа Єднака сільський голова Володимир Сизон виклав на сайті ради чинний генплан, однак якість документу є такою, що на ньому неможливо щось розібрати.
У 2017 році забудовник продовжив будівництво, але із порушенням норм, що стосуютьсяохоронних мереж ліній електропостачання 10 кВ та газопроводу високого тиску. Наявність порушень під час будівництва підтвердила і Державна архітектурна будівельна інспекція. Вони склали на забудовника приписи про усунення порушень та постанови. на даний час справа про їх скасування знаходиться у суді.
Я подав на сесію ради проект рішення про відмову у продовженні договору оренди цьому забудовнику, внаслідок наявних порушень містобудівного законодавства. На засідання прийшло багато мешканців Тарасівки. І під тиском громадськості рада відмовила “Енергетику” у продовженні договору оренди.
Менше ніж через два місяці забудовник оскаржив це рішення сільської ради. Далі були мої апеляційна та касаційна скарги до Верховного Суду. Кошти для сплати судових зборів збирали мешканці Тарасівки за лічені дні.
У суд апеляційної інстанції представник сільської ради взагалі не з’явився, а у відзиві на апеляційну скаргу сільський голова назвав мене іншим іменем, що свідчить про те, що таку скаргу готував не голова, а, швидше за все – представник забудовника. Також голова визнав позов забудовника і написав, що погоджується з рішенням суду першої інстанції. Хоча рада йому таких повноважень не надавала.
У підсумку Верховний Суд, враховуючи позицію голови сільради, залишив рішення попередніх судів без змін, і договір оренди землі було автоматично продовжено.
Як наслідок цієї боротьби, “Енергетик” подав позов до суду проти мене. Мій будинок заарештували – як захід забезпечення позову на суму більше 400 тисяч гривень. Саме в таку суму забудовник оцінив “збитки” начебто через неможливість користуватися земельною ділянкою та продовжити будівництво після прийняття рішення сільради, проект якого я подав.
Суд заарештував будинок, де проживали ми з дружиною та троє дітей. Судді апеляційного суду були відверто здивовані таким рішенням своєї колеги з Києво-Святошинського районного суду, запитавши у представника забудовника, чи вважає він адекватним заходом забезпечення позову арешт будинку депутата. За результатами розгляду апеляційної скарги апеляційний суд скасував арешт будинку, а згодом “Енергетик” і сам відмовився від позову.
Будівництво будинку вже понад рік, як не ведеться. За інформацією місцевих громадських активістів, “Енергетик” хоче продати цю недобудову.
Сьогодні наша команда в Тарасівці продовжує формувати осередки “Сили Людей”. Збираємо всіх активістів, запрошуємо до співпраці, бо прагнемо взяти участь у виборах до ради майбутньої Боярської ОТГ, куди за результатами останніх змін в адміністративно-територіальному устрої увійде й Тарасівка.
Основними нашими пріоритетами є боротьба з незаконними забудовами, створення місць дозвілля для молоді, роздільне сортування та роздільний збір сміття, покращення транспортної інфраструктури, оскільки мешканцям громади дуже проблематично дістатися до Києва та повертатися до до своїх домівок через постійні затори на дорогах та переповнений громадський транспорт.
Все більше часу необхідно мешканцям, щоб подолати 9 кілометрів до в’їзду до Києва. Вже зараз така подорож в середньому займає понад годину, а подекуди – півтори, а далі буде тільки гірше. На мою думку, для вирішення цієї проблеми потрібно шукати можливості для створення якомога більшої кількості робочих місць у громаді та будівництва мостових переходів через залізницю та інших дорожніх розвʼязок.
Усі села та місто Боярка, що увійдуть до складу Боярської громади, повинні у майбутньому стати комфортним місцем для проживання їх мешканців, зі збереженням та збільшенням площ рекреаційних зон, розвинутою соціальною та інженерно-транспортною інфраструктурою та повним забезпеченням робочими місцями їх населення для максимального наповнення місцевого бюджету, а не спальним районом Києва.
