Беньямін Нетаньягу – видатний ізраїльський політик та державний діяч, народився 21 жовтня 1949 року в ізраїльському місті Тель-Авів. Лідер політичної партії «Лікуд» (1993 – 1999, з 2005 року). Найбільше з усіх був головою уряду Ізраїлю – 15 років.
Він є сином професора історії, юдея Бенціона Нетаньягу. Старший брат лікаря та письменника Ідо Нетаньягу. Дитинство провів в Ізраїлі та США. У 1967 – 1972 роках служив у Армії оборони Ізраїлю, де брав участь у Шестиденній війні та Війні судного дня (6 жовтня – 25 жовтня 1973 року). Має звання капітану.
1972 року виїхав до США, де вчився на архітектурі у Массачусетському технологічному інституті, в лютому 1975 року отримав ступінь бакалавра архітектури, а в червні 1976 року – магістра менеджменту. Пізніше він вивчав політологію на бакалавраті Гарвардського університету.
Після закінчення навчання повернувся до Ізраїлю та зацікавився політикою, став членом правлячої партії «Лікуд». Був представником Ізраїлю при ООН. 1988 року вперше став депутатом Кнесету. Проводив міжнародні конференції з питань боротьбі із терором. Тоді він познайомився із тодішнім послом Ізраїлю у США Моше Аренсом.
На перших в історії прямих виборах голови уряду Ізраїлю, які відбулись у травні 1996 року здобув перемогу над Шимоном Пересом та став наймолодшим очільником уряду в історії країни. Очолював коаліційний уряд з 1996 до 1999 року. На каденцію цього уряду випало протистояння з палестинськими терористами, спроби переговорів з палестинським лідером Ясіром Арафатом за представництва США та внутрішні ізраїльські суперечності. Зрештою відбулись позачергові вибори, які закінчились поразкою Нетаньягу та «Лікуда».
У 2000-х обіймав міністерські посади в уряді Арієла Шарона. Виступав проти «плану розмежування». У серпні 2007 року був обраний головою партії «Лікуд» та став лідером парламентської опозиції.
У лютому 2009 року очолювана ним політсила отримала друге місце в національних виборах до Кнесету вісімнадцятого скликання та сформувала коаліційний уряд разом з партією Авігдора Лібермана «Наш дім Ізраїль», лівоцентристською партією «Авода» та двома релігійними партіями.
Внутрішні розбіжності в панівній коаліції привели до позачергових виборів 22 січня 2013 року. Перемогу отримав «Лікуд», який утворив коаліцію з правими та релігійними політичними силами.
17 березня 2015 року відбулися нові позачергові вибори до Кнесету двадцятого скликання на яких «Лікуд» отримав тридцять мандатів і сформував нову коаліцію та уряд на чолі з Нетаньягу.
Після того як урядова коаліція розпалася через конфлікти щодо розподілу бюджету та життя релігійного сектору населення. 9 квітня 2019 року в країні відбулися вибори до Кнесту. «Лікуд» отримав на один мандат більше, ніж головний суперник, партія «Кахоль лаван».
Попри тривалі коаліційні перемовини, консенсусу щодо нового уряду не вдалося дійти, головне через непоступливість щодо низки питань лідера партії «Наш дім Ізраїль» Лібермана. Проіснувавши рекордно короткий термін у півтора місяця, Кнесет двадцять першого скликання був розпущений. 17 вересня 2019 року в країні відбулись позачергові парламентські вибори. Нетаньягу програв, зі 120 місць в парламенті його партія отримає 31.
25 вересня президент Ізраїлю Реувел Рівлін доручив Нетаньягу сформувати новий уряд країни. На посаді голови уряду Нетаньягу двічі відвідував Україну Ці два візити відбулись у березні 1999 року при Кучмі та у серпні 2019 року при Зеленському.
13 червня 2021 року Кнесет затвердив новий уряд, до якого вперше за 12 років не ввійшла парія «Лікуд», посаду голови уряду зайняв Нафалі Бенет.
Проте, на парламентських виборах, що відбулись 1 листопада 2022 року, блок Нетаньягу здобув 64 місць в Кнесеті. 13 листопада президент Ізраїлю Іцхак Герцог вручив йому мандат формувати уряд. 21 грудня оголосив про формування нового уряду. 29 грудня його уряд склав присягу.
Беньямін Нетаньягу виступає за ідею вільного ринку, рішучу й безкомпромісну боротьбу проти тероризму. Нетаньягу заявляв: «Сутність демократичних суспільств і те, що відрізняє їх від диктатур, полягає в прагненні розвязувати конфлікти ненасильницьким шляхом… Важливим моментом, який необхідно підкреслювати знову і знову, є те, що ніщо не виправдовує тероризм, що він є злом сам по собі – що різноманітні реальні чи вигадані причини, які наводять терористи для виправдання своїх дій, безглузді».
Проти Нетаньягу, починаючи з 2016 велося декілька кримінальних розслідувань: «Справа 1000» («Справа про подарунки») була офіційно відкрита в 2016 році. В ході цієї справи були вивчені цінні подарунки на суму не менше мільйону шекелей, отриманих Нетаньягу та його родиною протягом багатьох років від декількох відомих багатих сімей, зокрема Арона Мілчена й Джеймса Пєкера. У числі подарунків були дорогі цигарки та шампанське, і таким чином Мілчен «розрахувався» за допомогу в отриманні американської візи.
«Справа 2000» – – в цій справі розслідуються контакти між Нетаньягу та власником концерну «Едіот ахронот» Арненом Мазесом на предмет покращення іміджу Нетаньягу в обмін на деякі послуги (пошук інвесторів для концерну та заборона на поширення безкоштовних газет в першу чергу видання «Ісраєль хайом». Прокуратура обявила, що Нетаньягу буде висунуто звинувачення в шахрайстві та порушення світового порядку.
«Справа 3000» (Справа про підводні човни) – самий крупний корупційний скандал в історії Ізраїлю. В межах розслідування по справі про закупку міністерством оборони німецьких підводних човнів ізраїльська поліція провела арешти підозрюваних, зокрема крупного бізнесмена, колишніх високопоставлених чиновників Ради з національної безпеки, особистого адвоката Нетаньягу та колишнього командувача ВМФ Ізраїлю. Розслідуванням займалися співробітники особового відділу поліції «Лахав 433».
«Справа 4000» – розглядаються підозри, згідно з яким Нетаньягу на посаді міністра звязку затвердив угоду про злиття компаній «Безек» та «Йес» в обмін на позитивні публікації про себе в порталі «Walla». Розслідування почалось в червні 2017 року. По справі 4000 голові уряду були висунуті в шахрайстві, отриманні хабарів та зловживанні службовим становищем.
Під час правління Нетаньягу загострився конфлікт між Ізраїлем та Палестиною. Так, 7 жовтня 2023 року близько 6:30 за місцевим часом почалась атака «ХАМАСу» на Ізраїль з масового ракетного обстрілу із Сектору Гази й вторгнення бойовиків на територію країни. Унаслідок атаки загинуло багато народу, переважно цивільні та іноземці.
За повідомлянням «ХАМАСу» з Гази було випущено 5000 ракет, уряд Ізраїлю заявив про 2200 зафіксованих ракетних атак. Палестинські бойовики назвали військові дії проти Ізраїлю операцією «Потом Аль-Акса», а Ізраїль назвав свою протидію операцією «Залізні мечі». Протягом конфлікту вже загинули більше 10 000 осіб.
Отже, голова уряду Ізраїлю Беньямін Нетаньягу є особистістю вкрай суперечливою та неоднозначною. Він не ліберал, ні консерватор, людина жорстка, але прогресивна. Так, він підтримує вільний ринок, захищає права геїв. З цим зараз в Ізраїлі проблеми.
Від війни з Палестиною ізраїльтяни не в захваті, але свого голову уряду поки підтримують. Хоча його репутація ще під час попередніх каденцій була заплямована низкою корупційних скандалів.
Як довго протримається він на посаді очільника уряду спрогнозувати зараз важко. В першу чергу це залежить від того чим закінчиться конфлікт з Палестиною та економічною ситуацією в країні після війни.
