Сьогодні медіапростір існує в силу привласнення систем самоідентифікації, через що конституює навколо себе особливий простір, розмаїття світу як результат «диференціації абсолютної тотожності», за Шеллінгом [11]. Соціальний медіапростір не відображає у самій людині пошуків власного «Я», і навпаки, в межах, умовах локального і глобального прагматизму, натиску «постмодерністської чутливості» і відсутності соціальної стратифікації, обмежує людину в діях, блокує свідомість як сприймати належну ситуацію, це визнають, наприклад, спеціалісти міжнародної правозахисної організації Freedom House [3].
Суспільство живе і діє в потоці інформації, яку отримуємо з різних джерел (телебачення, радіо, Інтернет). Значну частину знань і оціночних судження людина отримуємо через медіапростір, відчуваємо не тільки вплив, але ще отримуємо значний тиск. Наше суспільство визначається, значною мірою, домінантою як активна суспільна комунікація. На думку Ніколаса Лумана, який розглядає медіапростір як один автономний, замкнуту систему в суспільстві, і при цьому постійно зростає вплив тиражування, поширення, сучасним медіа-сленгом – репости.
І зазначає, що вся відома інформація, яку ми отримуємо про навколишній світ, новини один про одного, відомості про суспільство – це продукти медіапростору. «Суспільна невинність медіапростору, і їх шкідливість, взагалі базується на тому, що вони не мають прямої дії примушувати» [5]. Як доречно сказав французький філософ Жан Бодрійяр: «Ми більше не здібні явити собі будь-який інший світ, благодать трансцендентності покинула нас також» [1]
Поява, розвиток і спроби подолання феномену ресентименту, дуже тісно пов’язані із цінностями, такими як добро, милосердя, чесність, любов тощо, та антицінностями і негативними проявами людської взаємодії, які постають – як заздрість, озлоблення, мстивість, ревнощі, різні види агресії тощо.
В сучасному постмодерному інформаційному світі соціальні мережі, сайти знайомств, різні консультації в мережі, соціальні відкриті чати, політичні, культурні, інформаційні блоги тощо, являються тією реальністю суспільного життя, що має яскраво виражений вплив на суспільні процеси, часто відкриваючи поруч із можливостями для розвитку – цілий пласт негативних явищ, зокрема, можливості безневинно та анонімно критикувати, поливати брудом, ображати людину по той бік монітора, різні типи кібербулінгу тощо.
Ресентимент (з фр. – заздрість, помста, озлоблення) філософське поняття, яке останнім часом активно використовують в соціологічних, політологічних, культурологічних і соціально-комунікативних дослідженнях, аналізуючи соціальні відносини, їх функціонування та взаємодії. В своїй роботі «Генеалогія моралі» Фрідріх Ніцше дає визначення цьому феномену: «Ресентимент опановує тими людьми, які позбавлені нормальної позитивної реакції і які можуть безкарно віддатися лише уявної помсти. Такий ресентимент – це рабська мораль, і повстання рабів в моралі починається тоді, коли сам ресентимент ставати креативним і породжує цінності» [8].
Мораль «рабів», про яку пише Ніцше, нікуди не зникала і нині, але проте набула інших форм, які дозволяють її подальше відтворення та культивування в суспільстві. Я погоджуюсь з думкою сучасного українського філософа Тараса Лютого, що «ресентимент» – це особливий психічний стан людини, котра з певних причин уникає прямої відповіді чи реакції на те, що її зачіпає. Натомість вона видає свою злість за пошук справедливості або відтерміновує свою помсту, нарешті, просто вдовольняється уявним реваншом» [6].
Інформаційний простір, в якому живе сучасне українське суспільство, обумовлює, розвиває і певною своєю мірою сприяє та підтримує розвиток ресентимента, що перш за все пов’язано з традиційним для будь-яких спільнот.В сучасному суспільстві інформація стає усе більш реальним ресурсом для людини, і відіграє величезну свою роль в політичному, культурному і економічному розвитку.
В свою чергу, аналізуючи сучасні глобалізаційні процеси, можна розглядати новий світ, за визначенням Маклюєна, в якості «глобального села», тому що людина в умовах сучасного розвитку технологій живе нібито на планеті без кордонів. В таких умовах обмін інформацією постає таким самим легкодоступним, та поширюється за тими ж принципами, як і в межах сільської місцевості та спільноти. «Як індивідууми всі ми підпадаємо під вплив інфосфери кожного разу, коли контактуємо з комунікаційними технологіями, такими як телебачення, комп’ютерні мережі, відеоігри, радіошоу, журнали..» [2].
Сучасний медіапростір надзвичайно перенасичений різноманітним контентом, сфокусованим на певні проблеми. Глобальним містом стає і сама мережа, де створюються віртуальні комуни, а ті в свою чергу, намагаються створити безпечні квартали для «френдів». Такі віртуальні системи, форуми, майданчики будують «електронні стіни» для протидії насиллю, шуму, пліток, політичних батлів тощо. Проте за межами цих стін розгулюють терористи, аферисти, кримінальні угруповання, радикальні субкультури, продавці повітря, фанатики та «місцеві божевільні».
Вони погрожують нормальному, здоровому суспільству не тільки фізично, але і створюють інформаційні аналоги своїх погроз. В наслідок цього, людська ідентичність формується за умови взаємодії з медіапростором. Сучасне функціонування нашого «Я» пов’язане з визначенням взаємодії модусів буття-в-мережі і соціальним простором.
В таких умовах феномен ресентименту трансформується і набуває іншого значення: з одного боку, він застосовується як засіб сучасного медіапростору, а з іншого він є наслідком функціонування соціальної мережі. Застосування новітніх технологій a priori передбачає виникнення конкретної реакції від людини, а саме коли «ціннісна таблиця» в суспільстві наче деформована і відбувається самоотруєння життя, тоді і виникає саме ресентиментна реакція на життєвий світ.
В своїй роботі «Ресентимент в структурі моралей» Макс Шелер писав: «Ці події світової історії, що супроводжувалися гігантськими вибухами насильства в результаті отруєння повільно діючими отрутами душі, знаходяться в смисловому контексті тієї внутрішньої історичної еволюції форм оцінок, які завжди і всюди складають справжню душу всіх подій і процесів зовнішньої історії… великої перипетією, в якій людське серце готує собі зцілення після перевороту в вічному порядку цінностей…» [10].
Охоплюючи маси, феномен ресентименту формує те, що Ніцше називав “фальсифікацією ціннісних таблиць”, а Макс Шелер – “переворотом в цінностях”. Одним з перших джерел виникнення феномену ресентименту можемо назвати дефіцит ресурсів свободи від інформації. На думку дослідників, якщо в індустріальному суспільстві люди відчували реальну нестачу інформації, то в нашому інформаційному – її настільки багато, що сьогодні це дозволяє говорити про явища як зумовлені інформаційним перенасиченням «втрата ідентичності» або «фрагментарну ідентичність».
Згадуючи, що Макс Шелер розглядав сам ресентимент як «довготривалу психічну установку, спричинену своєю не повторюваністю, та неможливість витіснення наявних душевних станів і афектів», яка до того ж позбавляє саму людину бажання шукати рецепти виходу з кризи духовності людського буття. Я підтримую твердження Г. Крапівника, що: «Культура, в якій живе людина, обумовлює і певною мірою сприяє розвитку ресентименту» [4].
На думку дослідника, це пов’язано з традиційним розподілом в культурі на «наше – не наше», «ми – чужі». В свою чергу Л. Масіонжник зазначає, що «культура є не тільки єдиним засобом спілкування, але й надійним механізмом розділення» [7]. Часто інформаційні програми підштовхують до появи «рабського почуття», ресентименту, і нерідко, ненависті. В медійному середовищі виникають великі об’єми непотрібного інформаційного мусору. Різні лінки є знаками, що частіше має інтенцію, привертають увагу і зачаровують споживача; розглядати їх необхідно лише як симулякр дійсності, тому що нікому не відома об’єктивна картина того, що має бути насправді або як відбувається.
Прояви ресентименту мають соціальний аспект, який проявляється як посилена заздрість, що виникає і поширюються як настрій протесту різної інтенції та різного змісту. Як зазначив О. Фельдман,«ресентимент сприяє індукції масових психозів, масової істерії і далеко не в останню чергу ксенофобії» [9]. Тому феномен ресентименту несе загрозу, що виходить із вузько специфічного явища на загальносуспільний ландшафт.
Щодо висновків, я погоджуюсь з твердженням Г. Крапівника, варто відзначити, що сутність цього явища «лежить глибоко в ментальній площині», а сучасні ідеології частіше за все спрямовані на культивування та примноження в колективній свідомості характерних для цього явища деструктивних відчуттів. Сучасні, і не тільки, ідеології культивують і підтримують відчуття, характерні для ресентименту, в колективній свідомості».
Важко дати однозначну оцінкущодо наслідків, які може спричинити такий стан речей, проте саме по собі явище несе багато загроз через свій негативний потенціал та наявне відтворення в мережі характерних для ресентименту механізмів, що широко поширюються серед структур глобальної мережі. З іншого боку, не можна нехтувати також широким розповсюдженням просвітницького потенціалу, який несуть у собі сучасні технології та власне сам стрімкий характер розвитку сучасних інформаційних технологій.
В таких умовах спрогнозувати подальший розвиток подій, спричинених культивуванням феномену ресентименту вкрай важко, що зрештою робить ще більш цікавим та важливим здійснення подальших досліджень феномену ресентименту і розгортання його проявів в сучасному медіапросторі.
Використанні джерела:
1. Бодрийяр Ж. Симулякры и симуляции / Жан Бодрийяр. – Москва: РиполКлассик, 2017. – 318 с.
2. Дарморіз О. В. Медіановації у сфері інформаційної культури / О. В. Дарморіз// Наука і цінності людського буття/ Львів: ЛНУ імені ІванаФранка, 2015. – С. 446.
3. Костюк Б. Соціальні мережі – місце маніпуляцій суспільною свідомістю[Електронний ресурс] / Богдана Костюк // Радіо Свобода. – 2017. – Режим доступу до ресурсу: https://detector.media/withoutsection/article/132000/2017-11-16-sotsialni-merezhi-mistse-manipulyatsii-suspilnoyu-svidomistyu/.
4. Крапівник Г. О. Феномен ресентименту в сучасній культурі: філософсько-антропологічний аспект/ Г. О. Крапівник// Наукові записки КУТЕП. Серія: «Філософські науки». – 2014. – Вип. 18 – с. 19-26
5. Луман Н. Реальность масмедиа / Никлас Луман. – М.: Праксис, 2005. – 256 с.
6. Лютий Т. В. Ресентимент: синдром прихованої помсти [Електроннийресурс] / Тарас Володимирович Лютий // Тиждень.ua. – 2016. – Режим доступу до ресурсу: https://tyzhden.ua/Columns/50/172952.
7. Мосионжник Л. А. Человек перед лицом культурі: Курс лекций / Л. А.Мосионжник. – Кишинёв: Высшая антропологическая школа, 2004. – 402 с.
8. Ницше Ф. Генеалогия морали / Фридрих Ницше, т. 2 – Москва: РиполКлассик, 1997. – 863 с.
9. Фельдман О. Б. Від ксенофобії до ксенології: філософсько-антропологічний аналіз / О. Б. Фельдман. – Харків: В.В. Кудлай, 2010. – 192 с.
10. Шелер М. Ресентимент в структуре моралей / М. Шелер. – СПб: Наука, 1999. – 282 с.
11. Шеллинг Ф. В. Философия искусства / Фридрих Вильгельм Шеллинг. – Москва: Мысль, 1966. – 493 с.
Джерело: Кафедра етики і естетики
