Київ. 8 липня 2014 (Національний інститут стратегічних досліджень).Національний інститут стратегічних досліджень опублікував аналітичну записку “Рух футбольних фанатів в Україні”. Це не перше наукове дослідження ультрас. Проте заслуговують на увагу наступні висновки експертів НІСД: Ефективне унормування життєдіяльності представників руху футбольних фанатів в Україні має включати два напрямки роботи: адміністративний та законодавчий. Важливою передумовою вибудовування цивілізованих відносин між державною владою та ультрас має стати створення діалогового майданчику. Сьогодні ультрас мають змогу донести власну позицію шляхом багатолюдних виступів, що є впливовою, але й рудиментарною формою консультацій громадськості з владою”.
РУХ ФУТБОЛЬНИХ ФАНАТІВ В УКРАЇНІ
Феномен консолідації руху українських футбольних фанатів навколо націонал-патріотичних подій, пов’язаних із Євромайданом, є унікальним явищем в нашій державі. В цілому оцінюючи соціальний зріз людей, які йшли на площі країни під час революційних подій доходимо висновку, що вони представляли весь спектр українського суспільства, об’єднаного універсальним потягом до справедливості. Так само й футбольні уболівальники є неоднорідними у своїх політичних уподобаннях, проте їхня самоорганізація вказує на принциповість позиції щодо відстоювання майбутнього Держави України.
Характеризуючи рух футбольних вболівальників можна виокремити дві групи, які умовно можна поділити на формалізовані футбольні об’єднання – фан-клуби та інколи не легалізовані об’єднання – хулиганс та ультрас. Умовність поділу пояснюється тим, що членами фан-клубів можуть бути представники хулиганс та ультрас, а можуть й не бути.
Офіційні фан-клуби створюються, зазвичай, адміністраціями футбольних клубів (далі – ФК), як громадські організації. Завдяки ним керівництво ФК здійснює зносини з вболівальниками та реалізує соціальні та рекламні проекти. Серед основних напрямів роботи фан-клубів є: зустрічі гравців ФК із вболівальниками, розіграші квитків на матчі, спонсорська допомога дітям зі шкіл-інтернатів та іншим малозахищеним верствам населення, у тому числі за участю гравців ФК, допомога в організації та проведенні дитячих, підліткових спортивних змагань тощо. Як правило, керівництво ФК через фан-клуби координує взаємостосунки із ультрас та хулиганс, як під час проведення футбольних матчів, так й поза стадіоном (допомагає із забезпеченням квитками, логістикою на виїзні зустрічі тощо).
Сьогодні ультрас та хулиганс, як входять до різних фан-клубів, так й створюють свої власні організації. Ці поняття пов’язані з двома стилями підтримки: з англійським – хуліганс та з італійським – ультрас. У першому випадку мають на увазі «агресивних» англійських фанатів, у другому – «експресивних» італійців. В цілому під хуліганс розуміються ті, хто пріоритетним для себе у підтримці улюбленої команди бачить відстоювання її інтересів за допомогою сили, а потім вже на трибунах. Для ультрас пріоритетною є підтримка на стадіоні, а всі інші аспекти навколофутбольного життя – вторинні[1].
Громадсько-політична криза на зламі 2013-2014 рр. внесла свої корективи у доволі умовний поділ між футбольними вболівальниками. Силове протистояння з органами безпеки держави значно радикалізувало вболівальницький сектор, що фактично об’єднало стилі поведінки хуліганс-ультрас (далі – ультрас).
Чисельність руху ультрас в Україні зростає – на домашніх іграх найпопулярніших клубів у фан-секторах уболівають за свою команду кілька тисяч людей. Найчисельнішу виїзну підтримку регулярно мають ФК «Динамо» (Київ), ФК «Дніпро» (Дніпропетровськ), ФК «Металіст» (Харків), ФК «Шахтар» (Донецьк) та ФК «Карпати» (Львів).
Угруповання футбольних фанатів – це іноді офіційно зареєстровані структури, що поєднують від 10 до декількох тисяч активних фанатів. У кожному такому співтоваристві, як правило, є активісти, які ходять на збори фанатського пулу, ініціюють акції щодо підтримки команди – флешмоби, вогняні шоу, перформанси. ФК не спонсорують діяльність ультрас, окрім глобальних акцій[2]
Водночас, практично всі європейські угрупування ультрас мають комерційні відносини зі своїми ФК. Їх адміністрації практично завжди або надають фінансову підтримку ультрас, або дають можливість заробити. У кожному з таких угрупувань є членські внески, які у середньому по Європі становлять 10 євро на місяць[3].
Політика вітчизняних власників ФК у взаємостосунках із ультрас є неоднорідною, що іноді спричиняє конфліктні ситуації. Багато в чому це пояснюється низьким менеджментом клубів, нездатним адекватно оцінити необхідність взаємного співробітництва. Адже партнерські відносини із ультрас, окрім вболівальницької підтримки їх клубів, забезпечують також певний контроль за станом безпеки під час проведення футбольних матчів.
Тим не менш, українські ультрас час від часу ініціюють зустрічі з провідними гравцями та функціонерами ФК, на яких обговорюються теми пов’язані з якістю гри команди, поведінкою окремих гравців тощо, тим самим здійснюючи безпосередній вплив на поточну ситуацію в команді. На відміну від Італії чи Сербії з Хорватією, де фанати не тільки здійснюють тиск на керівництво клубів, а, мають можливість брати участь в управлінні ФК та переобранні їх президентів, вплив українських ультрас ще є незначним[4].
Корені проблеми у взаємовідносинах між вболівальниками та власниками ФК лежать у нерівному представництві сторін у функціонуванні клубів. Фактично, в Україні вболівальники не мають до діяльності ФК майже жодного юридичного стосунку. Власник на свій розсуд здійснює відповідну політику та має право не прислуховуватись до думки вболівальників, бо клуб є його практично приватною власністю. Наприклад, президенту ООО ФК «Динамо-Київ» Ігорю Суркісу належить 97 % акцій клубу[5], а System Capital Management Ріната Ахметова – 99,9996 % акцій ФК «Шахтар»[6]
Водночас, практично всі ФК в Німеччині належать самим уболівальникам де діє правило «50 +1», коли більше половини акцій повинні належати самому клубу, що знижує ризики свавілля спонсорів і власників великих пакетів акцій. Наприклад, у ФК «Баварія» Мюнхен 80 % акцій належать членам клубу, яких налічується 233 тисячі, а найбільші акціонери клубу – «Ауді» та «Адідас» – мають лише по 10 % акцій. Така форма власності дає можливість кожному члену клубу бути причетним до долі улюбленої команди й впливати на менеджмент ФК у більш ефективний спосіб[7].
Достатньо гострою є проблема використання потенціалу ультрас у політичній боротьбі та бізнес-конфліктах. Окрім силових можливостей застосовування угруповань футбольних фанатів, ефективним інструментом формування суспільної думки виступають масовість та креативність їх членів. Популярність політично ангажованих перфомансів, які сьогодні влаштовують ультрас, є привабливим для замовлення політичними гравцями, зацікавленими, наприклад, у дискредитації опонентів.
Дедалі більше у середовищі футбольних фанатів мусується теза про те, що вони в подальшому можуть стати впливовою силою, яка буде виходити за межі футбольної тематики[8]. Під час виборчих перегонів 2014 року у мери Києва з’явилася реклама у якій свою підтримку одному з кандидатів висловлюють батько Дмитро та син Сергій (член ультрас) Павліченки, які стали відомими широкому загалу після організованої ультрас кампанії щодо їх звільнення з в’язниці.
Відповідного спрямування фанатський рух став першим проявом масштабної консолідації футбольних вболівальників, що охопив майже всю територію України. Починаючи з 2011 року в різних містах ультрас провели багатотисячні акції протесту проти міліцейського свавілля та несправедливого суду. Окремі заходи футбольних фанатів відзначалися їх агресивною поведінкою та силовим протистоянням з міліцією, як це сталося у Харкові 13 грудня 2012 р. Кінцевим результатом дій ультрас у цій справі було включення 24 лютого 2014 р. Верховною Радою України батька та сина Павліченків до списку політв’язнів, які підлягають звільненню[9].
Зазначимо, що Павліченки ніколи не займалися ані політичною, ані правозахисною діяльністю, тому віднесення їх до політв’язнів є неправомірним. Такий крок можна трактувати як спробу влади налагодити зв’язки з ультрас з подальшим їх взяттям під контроль чи як бажання не псувати з ними стосунки[10]. В будь якому випадку подібне рішення є неприпустимим й створює небезпечний прецедент.
Під час акцій громадянської непокори на Євромайдані ультрас виявилися однією з тих сил, що обстоювали силові методи участі у протистоянні. Закони, прийняті Верховною Радою України 16 січня 2014 р., що звужували права, у тому числі вболівальницького середовища, спричинили детонуючий ефект у колі протестуючих. Починаючи з 19 січня 2014 р., ультрас приймали активну участь у зіткненнях на вул. Грушевського, згодом організували протидію т.зв. «тітушкам».
27 лютого 2014 р. ультрас уклали перемир’я між рухами фанатів різних клубів на невизначений термін. В тексті поширеної заяви в якості причини такого кроку було названо тиск органів правопорядку та органів влади на представників фанатського руху через висловлення ними мирної, громадянської позиції. Лідери ультрас пояснили, що відносини між ними повинні будуватися за принципом того, що вони, в першу чергу, є Українцями. Тобто, на першому місці повинні бути взаєморозуміння, довіра та взаємовиручка[11]. Об’єднання, на момент його оголошення, підтримали ультрас усіх клубів Прем’єр-ліги, 21 організація Першої та Другої ліги, окремих аматорських ліг.
З огляду на традиційні неприязні стосунки між ультрас окремих клубів, такий крок для них був принциповим та першим в історії українського футболу. Окрім політичних, ідеологічних та моральних причин об’єднання ультрас, не останню роль в цьому процесі зіграв світоглядний чинник. Значний вплив на нього здійснили мобільність та молодий вік великої частини ультрас, які зі своїми ФК об’їздили всю Україну, де мали змогу знайомитися з культурою та побутом співвітчизників. Ультрас найбільш успішних ФК підтримували свої команди на європейських аренах, що дозволяло їм бачити та аналізувати соціальні стандарти мешканців Європи. Водночас, молодий вік більшості подорожуючих з командою вболівальників сприяв легше долати поширені в суспільстві стереотипи та розширювати свій світогляд
Анексія Криму РФ та сепаратистські прояви на Сході та Півдні країни породили нові форми самоорганізації ультрас українських ФК. Перед проведенням футбольних матчів угруповання футбольних фанатів, що мали стати опонентами на футбольному полі, почали проводити спільну ходу під гаслом «За Єдину Україну» до стадіонів, використовуючи національну та футбольну символіку. Проте мирна, за задумом її організаторів, демонстрація підтримки соборності держави завдяки зовнішньому чиннику перетворилася на масові заворушення. Так, 27 квітня 2014 р. у Харкові під час спільної ходи ультрас ФК «Металіст» та ФК «Дніпро» сталася сутичка із проросійськи налаштованими громадянами, в результаті якої до лікарень звернулися десятки людей. Зіткнення 2 травня 2014 р. у м. Одеса між ультрас ФК «Чорноморець» та ФК «Металіст» з одного боку, та учасниками проросійських заворушень з іншого, закінчилася трагедією із десятками загиблих.
Варто зазначити, що багато спільних акцій між ультрас проходять мирно і не несуть загрози цивільному населенню. Проте, у випадках зіткнення інтересів прихильників унітарного державного устрою України та прибічників її дезінтеграції, ультрас, що підтримують позицію перших, відповідають на агресивні дії опонентів дуже радикальними методами. Створюваний у такий спосіб поведінковий стереотип ультрас у перспективі несе загрози їх соціалізації в суспільстві
Аналіз впливу політичних та ідеологічних чинників на рухи футбольних фанатів в Європі вказує на те, що у більш стабільних демократичних суспільствах спорт є відділеним від політики. Тобто, якщо країна розвивається успішно, то футбольні фанати проявляють активність в основному на стадіонах. Якщо ж країна знаходиться в кризі, вони демонструють підтримку суспільних вимог. У Північній Європі, наприклад, політичні виступи вболівальників є екстраординарним явищем, а єдиним зв’язком з національною політикою є вболівання за національні збірні.
Інша ситуація на Півдні Європи де, у таких країнах, як Італія чи Іспанія, переважна більшість груп ультрас мають конкретні політичні позиції. Значна частина з них залучена до політичних кампаній, переважно спрямованих проти дій поліції та органів влади. Багато кампаній ультрас схожі на кампанії лівих груп і спрямовані на звільнення з ув’язнення своїх активістів. Помітною є тенденція протидії комерціалізації футболу[12].
Ультрас українських ФК на сучасному етапі мають подібні риси розвитку із єгипетським футбольним фанатським рухом, який був найактивнішим учасником протестів на площі Тахрір в Каїрі.
Зауважимо, що праві ідеї та ідеологеми українського націоналізму з кожним роком все більше охоплюють вболівальницьке середовище в Україні. У 2013 році закінчив свій виступ у Прем’єр-лізі ФК «Арсенал» Київ – останній клуб вищого дивізіону, ультрас якого сповідували ліві погляди. Проте, серед футбольних фанатів є і прихильники імперських та проросійських поглядів, але їх абсолютна меншість. За територіальною ознакою проукраїнськими вважаються футбольні фанати всіх клубів західних областей, Києва, Харкова, Полтави. Змішана картина спостерігається у Сімферополі, Севастополі, Донецьку, Одесі, Луганську та Дніпропетровську[13]. Під час Євромайдану такий поділ ще більше змінився у бік проукраїнської позиції ультрас.
Втім, слід відзначити, що попри цілком позитивну державницьку позицію, ультрас є представниками дуже специфічної субкультури зі своїм баченням світу, що дозволяє їм використовувати не конвенційні методи у своїй життєдіяльності. Особливо це стосується поведінки на стадіонах, адже саме там зазвичай ультрас проявляють найбільшу активність.
Останніми роками стали більш поширеними прояви расизму, нетерпимості, демонстрації забороненої на футбольних аренах символіки тощо. Згідно даним «Hateful» − звіту результатів моніторингу у період з вересня 2009-го по березень 2011 років − на українських та польських стадіонах офіційно зафіксовано 133 випадки у Польщі, в Україні − 62 прояви расизму чи ксенофобії. В обох країнах понад 50 випадків стосувалися демонстрування фашистської символіки чи расистських закидів[14].
Неправомірні дії вболівальників на стадіонах тягнуть за собою штрафні санкції з боку Спілки європейських футбольних асоціацій (далі − УЄФА). Так, у 2011 році дисциплінарний комітет УЄФА прийняв рішення щодо неприпустимої поведінки фанатів ФК «Карпати» та наклав на клуб штраф у розмірі 25 тис. євро[15]. Міжнародна федерація футболу (далі − ФІФА) у 2013 році зобов’язала збірну України з футболу провести без глядачів матч кваліфікації ЧС-2014 із командою Польщі та дискваліфікувала на п’ять років «Арену Львів» у зв’язку з проявами расизму і нацизму, зафіксованими на цьому стадіоні[16].
Українські національні футбольні організації також фіксують все більше порушень з боку вболівальників на стадіонах, що відбивається на фінансовому становищі ФК. Так, наприклад, у 2014 році Контрольно-дисциплінарним комітетом Федерації футболу України (КДК ФФУ) було накладено штрафи на ФК «Карпати»[17], ФК «Ворсклу», ФК «Динамо-Київ» та ФК «Шахтар»[18] за використання піротехнічних засобів, скандування нецензурних виразів та інші неправомірні дії. Відзначимо також, що у сезоні 2013-2014 рр. майже кожна футбольна зустріч у Прем’єр-лізі відбувалася із порушеннями ультрас Регламенту інфраструктури стадіонів та заходів безпеки проведення змагань з футболу ФФУ[19]. Тому таку слабку реакцію на неправомірні дії вболівальників з боку ФФУ можна вважати неадекватною з огляду на масовість правопорушень.
Складною є ситуація із використанням піротехнічних засобів на футбольних аренах України. З одного боку, вони створюють загрозу пожежі й заборонені регламентами ФІФА, УЄФА та ФФУ. З іншого, – піротехнічні шоу у виконанні фанатів завжди виглядають яскраво і ефектно, що заохочує відвідування стадіонів. В європейській практиці, наприклад, використання піротехніки є забороненим, але факти порушень фіксуються достатньо часто. Це зумовлено тим, що в більшості випадків присутня негласна домовленість про те, що відповідають за порушення, сплачуючи штрафи адміністрації ФК, а ультрас, наприклад, не кидають фаєри на поле. В українському футболі ситуація із використанням піротехніки залежить від позиції менеджменту чи власника клубу. Ставлення, відповідно, неоднозначне, – від нейтрального, до негативного[20].
Найпоширенішим явищем на футбольних стадіонах України є скандування ультрас націоналістичних лозунгів, що заборонено статтею 60 Регламенту ФІФА з безпеки на стадіонах (далі – Регламент ФІФА). Зокрема, у ній вказується, що пропаганда або оголошення політичних, або релігійних лозунгів, або будь-які інші політичні, або релігійні акції всередині, або в безпосередній близькості від стадіону за допомогою будь-яких засобів суворо забороняється до, під час і після матчу[21].
Традиційними стали порушення, коли ультрас створюють провокаційні банери і прапори, вигукують образливі лозунги та співають нецензурні пісні по відношенню до політичних діячів[22]. Водночас, за Регламентом ФІФА організатор заходу у співпраці з місцевими правоохоронними органами має забезпечити, щоб на стадіоні або в його безпосередній близькості, вболівальники не вчиняли провокаційних або агресивних дій, що включають в себе, наприклад, неприйнятні рівні словесної провокації чи агресії по відношенню до гравців, відповідних офіційних осіб або вболівальників команди суперників, расистську поведінку, банери і прапори, які мають провокаційні і агресивні гасла[23].
Необхідно визнати, що сьогодні в суспільстві формується приязне ставлення до таких негативних проявів активності українських футбольних фанатів. Проте подібні вчинки мають великі шанси стати не ситуативною відповіддю на зовнішні та внутрішні загрози, а нормою у поведінці ультрас, частиною їх субкультури. Це зробить неможливою, або некомфортною присутність на стадіонах основної маси вболівальників, які хочуть бути свідками спортивної події, без комерційних чи політичних впливів.
Зменшення можливостей для вищевказаної протиправної діяльності гарантує виконання існуючих законів України, як фанатською спільнотою, так і адміністративними та правоохоронними органами та введення у правове поле нових законодавчих актів, що мають базуватися на регламентних документах ФІФА та УЄФА. Сьогодні можна констатувати наявність суттєвих проблем у дотриманні існуючого законодавства між вказаними суб’єктами та дефіциту правової бази, що унормовує існування спільноти футбольних фанатів.
В цілому забезпечення безпеки громадського порядку до, під час та після футбольних матчів в Україні регламентується цілою низкою законодавчих актів та постанов Кабінету Міністрів України серед яких основними є: Закон України «Про особливості забезпечення громадського порядку та громадської безпеки у зв’язку з підготовкою та проведенням футбольних матчів»[24] від 08 червня 2011 р., постанова Кабінету Міністрів України «Про порядок підготовки спортивних споруд та інших спеціально відведених місць для проведення масових спортивних та культурно-видовищних заходів»[25] від 18 грудня 1998 року, постанова Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку організації робіт із забезпечення громадського порядку та громадської безпеки під час проведення футбольних матчів»[26] від 25 квітня 2012 року.
Зауважимо, що міжнародне законодавство у цій сфері еволюціонує, про що, зокрема, свідчить Регламент ФІФА з безпеки на стадіонах, який набув чинності 1 січня 2013 року. У зв’язку з цим необхідність корекції вітчизняного законодавства у цій сфері відповідає світовим та європейським тенденціям.
Введення до правового поля Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо відповідальності за вчинення адміністративних правопорушень під час проведення футбольних матчів»[27] від 16 січня 2014 року у пакеті з іншими законодавчими актами, які звужували громадянські права населення України, було політично вмотивованим кроком, направленим на придушення протестної активності руху футбольних фанатів, який підтримав Євромайдан. Втім, проаналізувавши даний документ, можна стверджувати, що його положення в цілому відповідають Регламенту ФІФА. Так, низка новацій у цьому Законі стосуються заборони відвідувати футбольні матчі у якості додаткового адміністративного стягнення для осіб, що порушили Кодекс України про адміністративні правопорушення[28], а також впроваджує диференційовану шкалу інших адміністративних стягнень. Однак, оскільки ст. 61 Регламенту ФІФА «надає право відповідним органам вводити заборону на відвідування стадіону чи інші санкції та вживати необхідні правові заходи відносно будь-яких виявлених осіб, поведінка яких на стадіоні, або за межами стадіону негативно впливає або створює загрозу безпеці події або іншим людям, які порушують кодекс поведінки на стадіоні, або поведінка яких порушує місцеві закони»[29], предметом для узгодження в цьому питанні можуть виступати лише розміри стягнень.
Загалом, в країнах зі стійкою демократичною традицією перед ухваленням Законів, здатних викликати резонанс у суспільстві, проведення консультацій між усіма зацікавленими сторонами з приводу узгодження прийнятного варіанту є обов’язковим. Так, напередодні прийняття Федерального закону Російської Федерації «Про внесення змін в окремі законодавчі акти Російської Федерації у зв’язку із забезпеченням громадського порядку та громадської безпеки при проведенні офіційних спортивних змагань»[30] від 23 липня 2013 р. відбулося публічне обговорення його положень.
У травні 2013 року був проведений круглий стіл в якому прийняли участь депутати Мосгордуми, футбольні уболівальники та представники правоохоронних органів. На заході, зокрема, обговорювалося питання щодо збільшення штрафів за хуліганські дії під час футбольних матчів як для спортивних клубів, так і для фанатів. Учасники круглого столу створили робочу групу для розробки пропозицій щодо корекції федерального закону[31].
Порівняльний аналіз російського Закону та його українського аналогу вказує на те, що норми російського нормативно-правового акту більш суворі до вболівальницького загалу, а сам документ охоплює більш широке коло питань: якщо в українському Законі максимальний строк щодо заборони відвідування матчів складає 2 роки, то в російському – 7 років.
Відзначимо також, що практика застосування адміністративних покарань до футбольних вболівальників є загальноприйнятою в розвинутих країнах й впроваджується, передусім, з метою попередження правопорушення. Тож пошук оптимальної моделі системи стримування та противаг відносно руху українських футбольних фанатів, з обов’язковим громадським обговоренням її елементів, є актуальним завданням для органів державної влади.
Висновки та пропозиції:
Субкультура футбольних фанатів за останні роки зазнала суттєвих змін. Деструктивна для основної маси населення, вона набула нових рис та вже не сприймається в суспільстві так однозначно. З одного боку, більшість фанатських рухів в Україні об’єднані націоналістичною ідеологією, яка не містить сьогодні об’єднавчого потенціалу для всіх громадян України, з іншого, – патріотичні настрої допомогли ультрас виступити єдиним фронтом за соборність держави.
Тож, вважаємо доцільним створення механізмів щодо застосовування потенціалу ультрас у просуванні загальноукраїнських цінностей. Необхідно роз’яснювати в середовищі ультрас, що публічне використання в сучасних умовах націоналістичних гасел: «Слава Україні – героям слава!» або «Слава нації – смерть ворогам!» є контрпродуктивною дією щодо об’єднання суспільства розколотого за соціально-політичними ознаками. Звісно, що соборницькі, патріотичні лозунги мають народитися в колі фанатського руху.
Ефективне унормування життєдіяльності представників руху футбольних фанатів в Україні має включати два напрямки роботи: адміністративний та законодавчий.
Важливою передумовою вибудовування цивілізованих відносин між державною владою та ультрас має стати створення діалогового майданчику. Сьогодні ультрас мають змогу донести власну позицію шляхом багатолюдних виступів, що є впливовою, але й рудиментарною формою консультацій громадськості з владою.
Одним з перших кроків в цьому напрямі є організація інституційної піраміди групами футбольних уболівальників:
– на місцевому рівні має відбутися завершення оформлення футбольних фанатів у громадські об’єднання, що дозволить користуватися можливостями, які надає Закон України «Про громадські об’єднання», у тому числі з фінансування власної діяльності;
– на національному рівні громадським об’єднанням футбольних фанатів доцільно створити представницьке всеукраїнське об’єднання для артикуляції їх загальної позиції перед органами державної влади та громадськими організаціями (ФФУ, ОПФКУ «ПРЕМ’ЄР-ЛІГА» та інші).
Існує також нагальна необхідність для створення постійно діючого діалогового майданчику на місцевому рівні. Оперативні консультації мають проводитися в трикутнику ФК – ультрас – місцева влада.
З урахуванням специфіки представників фанатського середовища Міністерству молоді та спорту України доцільно розробити типове положення, яке має окреслити прийнятні механізми організації такої співпраці.
Загальний аудит діяльності та експертну допомогу організаціям футбольних фанатів повинні здійснювати: Міністерство молоді та спорту України, Міністерство внутрішніх справ України, Служба безпеки України.
Конструктивний потенціал роботи в напрямі покращення навколо футбольного життя містять наступні заходи:
– громадським організаціям, ФК та органам державної влади необхідно ініціювати, а згодом залучати як футболістів так й вболівальників до проведення кампаній по боротьби із расизмом;
– адміністраціям футбольних стадіонів варто зробити доступними для вболівальників Кодекси поведінки на стадіонах. Популяризацію їх положень доцільно включати до рекламних кампаній ФК.
Невідповідність сучасної вітчизняної законодавчої бази, що унормовує безпеку до, під час та після футбольних матчів, регламентним документам організацій-лідерів світового футболу – ФІФА та УЄФА, є очевидною. Відтак, перенесення загальновизнаних стандартів, у тому числі щодо відповідальності футбольних уболівальників, до української нормативно-правової практики, є одним з першочергових кроків на шляху цивілізованого розвитку футбольної субкультури в Україні.
Відділ стратегій розвитку громадянського суспільства
(Д.М. Горєлов)
[1] История и национальные особенности фанатского движения Украины и России. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: https://dynamo.kiev.ua/blog/91566.html
[2] Сергацкова Е. Украинские ультрас: глобальное перемирие. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: https://life.pravda.com.ua/society/2014/05/19/168875/
[3] Хто ми є. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: https://ultras.org.ua/about/
[4] Футбольные фанаты в Украине. Хулиганс и ультрас, кто с кем дружит и враждует, как тебя называют … [Електронний ресурс]. – Режим доступу: https://galsports.com/news/futbolnye-fanaty-v-ukrayne-khulyhans-y-ultras-kto-s-kem-druzhyt-y-vrazhduet-kak-tebya-nazyvayut/2742.aspx
[5] Суркис рассказал, кому принадлежит киевское Динамо. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: https://sport.bigmir.net/football/ukraine/1542185-Surkis-rasskazal–komu-prinadlezhit-kievskoe-Dinamo
[6] Акционеры увеличили уставный фонд ФК «Шахтер» в два раза – до 2,7 млрд грн [Електронний ресурс]. – Режим доступу: https://www.rbc.ua/rus/news/economic/aktsionery-uvelichili-ustavnoy-kapital-fk-shahter-v-dva-raza-23092013204100
[7] Германия. Футбол как национальная идея. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: https://news.sportbox.ru/Vidy_sporta/Futbol/Evropejskie_chempionaty/Germaniya/spbnews_NI430398_Germaniya-Futbol-kak-nacionali
[8] Сергацкова Е. Украинские ультрас: глобальное перемирие. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: https://life.pravda.com.ua/society/2014/05/19/168875/
[9] Верховна Рада України прийняла Постанову «Про звільнення політв’язнів». [Електронний ресурс]. – Режим доступу: https://rada.gov.ua/news/Novyny/Povidomlennya/88266.html
[10] Малий Т. Про фанатів без фанатизму. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: https://zaxid.net/home/showSingleNews.do?pro_fanativ_bez_fanatizmu&objectId=1304278
[11] Українські ультрас оголошують перемир’я. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: https://ultras.org.ua/01372.html
[12] Футбольные болельщики о влиянии политики на футбольную ситуацию в странах Европы. В каких странах футбольные болельщики приобщаются к политике. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: https://zrada.org/suchasnist/17-svit-dosvid/710-futbolnye-bolelschiki-o-vlijanii-politiki-na-futbolnuju-situatsiju-v-stranah-evropy.html#sthash.HPPDZfvU.dpuf
[13] Футбольные фанаты в Украине. Хулиганс и ультрас, кто с кем дружит и враждует, как тебя называют … [Електронний ресурс]. – Режим доступу: https://galsports.com/news/futbolnye-fanaty-v-ukrayne-khulyhans-y-ultras-kto-s-kem-druzhyt-y-vrazhduet-kak-tebya-nazyvayut/2742.aspx
[14] «Запобігання проявам расизму, ксенофобії та нетерпимості в українському суспільстві». [Електронний ресурс]. – Режим доступу: https://www.niss.gov.ua/articles/671/#_ftn4#_ftn4
[15] УЄФА оштрафувала «Карпати» за расизм львівських фанатів. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: https://prosport.tsn.ua/sport/uyefa-oshtrafuvala-karpati-za-rasizm.html
[16] ФИФА вынесла решение в отношении сборной Украины и «Арены Львов». [Електронний ресурс]. – Режим доступу: https://news.liga.net/news/sport/930822-fifa_vynesla_reshenie_v_otnoshenii_sbornoy_ukrainy_i_areny_lvov.htm
[17] Чергові рішення КДК від 27 березня. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: https://www.ffu.org.ua/ukr/ffu/fcontrol/ffu_kdk/12505/
[18] Чергові рішення КДК від 25 квітня. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: https://www.ffu.org.ua/ukr/ffu/fcontrol/ffu_kdk/12590/
[19] Регламент інфраструктури стадіонів та заходів безпеки проведення змагань з футболу. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: https://www.ffu.org.ua/files/ndocs_483.pdf
[20] Футбольные фанаты. Зроблено в Україні. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: https://www.ostro.org/articles/article-132365/
[21] Регламент ФІФА з безпеки на стадіонах. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: https://www.ffu.org.ua/files/ndocs_442.pdf
[22] Футбольні фани обматюкали Януковича. [Електронний ресурс]. – Режим доступу:https://www.pravda.com.ua/news/2011/08/9/6472706/?attempt=1; Фанати Металіста заспівали пісню Путіну. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: https://ua.korrespondent.net/sport/3320930-fanaty-metalista-zaspivaly-pisnui-putinu
[23] Регламент ФІФА з безпеки на стадіонах. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: https://www.ffu.org.ua/files/ndocs_442.pdf
[24] Про особливості забезпечення громадського порядку та громадської безпеки у зв’язку з підготовкою та проведенням футбольних матчів. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: https://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/3673-17
[25] Про порядок підготовки спортивних споруд та інших спеціально відведених місць для проведення масових спортивних та культурно-видовищних заходів. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: https://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2025-98-%D0%BF
[26] Про затвердження Порядку організації робіт із забезпечення громадського порядку та громадської безпеки під час проведення футбольних матчів. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: https://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/341-2012-%D0%BF
[27] Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо відповідальності за вчинення адміністративних правопорушень під час проведення футбольних матчів. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: https://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/722-18
[28] Кодекс України про адміністративні правопорушення. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: https://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/80731-10/page
[29] Регламент ФІФА з безпеки на стадіонах. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: https://www.ffu.org.ua/files/ndocs_442.pdf
[30] Федеральный закон Российской Федерации от 23 июля 2013 г. № 192-ФЗ. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: https://www.rg.ru/2013/07/25/bolelschiki-site-dok.html
[31] Мосгордума обсудила с болельщиками штрафы за футбольное хулиганство. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: https://www.rg.ru/2013/05/23/bolelshiki-anons.html
