Платникам єдиного податку! Обережно — електронні гроші!

Київ. 18 листопада 2013 (Дебет-Кредит). Мінекономіки вважає, що якщо фізична особа — платник єдиного податку використовуватиме у своїй діяльності електронні гроші, то вона зобов’язана сплачувати податок за ставкою 15%, оскільки застосовує у своїй госпдіяльності «інший», ніж дозволений на єдиному податку, спосіб розрахунків.

Напевно, «спрощенці» навіть не могли подумати, чим може обернутись обмеження для них способів розрахунків тільки готівковими та безготівковими.

Адже важко було уявити, щоб поширення технічних досягнень, які впевнено і стрімко посіли особливе місце у свідомості суспільства, могли зустріти такий незрозумілий та завзятий опір з боку державних органів. Ідеться про Мінекономіки, яке вважає, що «…якщо фізична особа — платник єдиного податку використовуватиме у своїй діяльності електронні гроші, то вона зобов’язана сплачувати податок за ставкою 15% …», оскільки застосовує у своїй госпдіяльності «інший», ніж дозволений на єдиному податку, спосіб розрахунків.

Висновок останнього змушує серйозно замислитися, наскільки наша країна є розвинутою у сфері електронних технологій та інформаційності суспільства.

Правда, при цьому Мінекономіки запевняє, що незабаром все зміниться — Кабміном у 2013 році нарешті схвалено Стратегію розвитку інформаційного суспільства в Україні. І вже скоро — буквально у 2020 році — платники ЄП зможуть використовувати електронні кошти як дозволений спосіб розрахунків.

Проте цікаво було би почути відповідь і на таке запитання: до якої саме форми розрахунків відносить Мінекономіки електронні кошти сьогодні?

Протягом усього часу існування спрощеної системи оподаткування самі платники єдиного податку добре знали про заборону застосувати бартер (чи обмін). З векселями їм також не пощастило.

Водночас щодо електронних грошей не було жодних заборон.

Зазначимо, що досить докладне роз’яснення застосування електронних коштів та визначення цього терміна наведено на веб-сторінці НБУ  

Так, правове визначення електронних грошей для країн ЄС міститься в Директиві 2000/46/ЄС про започаткування та здійснення діяльності установами — емітентами електронних грошей, відповідно до якої «Електронні гроші — грошова вартість, яка є вимогою до емітента і яка: (i) зберігається на електронному пристрої; (ii) емітується під час отримання грошових коштів у вартісному розмірі не меншому, ніж емітована грошова вартість; (iii) приймається як засіб платежу підприємствами, іншими ніж емітент».

Також НБУ звертає увагу на те, що при пред’явленні електронних грошей для погашення традиційні гроші списуються з банківського рахунка емітента і надаються пред’явнику, наприклад торговцю, який реалізував за електронні гроші товари чи послуги, або споживачу, якщо він вже не потребує такого платіжного засобу. Електронні гроші всіх відомих сьогодні систем є наперед оплаченими.

Електронні платіжні засоби на законодавчому рівні запроваджені в Україні 2012 року та застосовуються у порядку, встановленому ст.14 Закону України від 05.04.2001 р. №2346-ІІІ «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні».

І якщо не заглиблюватися в деталі їх випуску та обігу, то загалом застосування електронних грошей можна впевнено прирівняти до оформлення операцій безготівкою. Принаймні і документи, і ініціювання переказу та списання коштів з рахунка здійснюються за правилами, встановленими для безготівкових розрахунків.

Незважаючи на це, позиція Мінекономіки, необережно висловлена в коментованому листі, є вкрай небезпечною для платників спрощеної системи оподаткування та може бути дуже вдало використана для гучних судових спорів, що призведе до чергового знищення малого бізнесу в нашій країні. Наприклад, органи Міндоходів можуть скористатися цим роз’ясненням під час проведення перевірок та надання відповідей на індивідуальні письмові запити платників податків. До цього варто бути готовим підприємцям та юрособам — платникам ЄП (Лист Мінекономіки від 17.09.2013 р. №3112-13/32401-14).