Огляд… точніше (пред-огляд)
сьогодні розпочинаєм серію з трьох оглядів, які будуть стосуваться не якогось окремого тактичного напрямку, а я би сказав… одного з “трьох плацдармів”.
Ну або, виступів, якщо вам так більше подобається, які утворилися, на даний момент, у Східній операційній зоні внаслідок активних наступальних дій противника проягом кампанії літа-осіні 2024-го.
Однак, почнемо не власне з огляду, а з передмови… для узагальненного розуміння вами, шановні читачи, розвитку ситуації у всій Східні йлпераційній зоні.
В результаті активних наступальних дій більшої части військ (сил), так званої “Объединённой группировки вс рф на юго-западном твд” (це офіційна назва стратегічного угрупування російських військ, яке діє проти України), противнику вдалося протягом кампанії літо-осінь 2024-го року не тільки перейти у стратегічний наступ й добитися певних результатів, а й створити умови для подальшого його розвитку. Зокрема:
– Угрупування військ (УВ) “Запад” противника спромоглося розрізати оперативний плацдарм ЗСУ на лівому березі р.Оскіл та прорватися своїми передовими підрозділами до самої річки в районі с.Кругляківка та створити умови для подальшого наступу на м.Куп’янськ (1-а танкова армія\ТА + визначений комплект військ УВ “Север”), а також суттєво скоротити плацдарм ЗСУ на р.Чорний Жеребець (20-а та 25-а ЗВА), по суті – ліквідувавши його північну частину в районі Макіївки та Невського.
– УВ “Юг”, північною частиною своїх військ (сил) – 3-а загальновійськова армія (ЗВА) + угрупуваня повітряно-десанних військ (пдв), просунулось по напрямку Бахмут – Часів Яр й створило умови для формування північного фасу Костянтинівського виступу (плацдарму), а також, по-сути – для подальшого просування у бік м.Костянтинівка та Дружківка, одночасно – ведучи сковуючі дії на південному фасі Сіверського виступу.
– УВ “Центр” – виконало, “основний обсяг роботи”.
Після оволодіння м.Авдіївка та прилеглими територіями, розпочало й ще, на даний момент, продовжує оперативно-тактичний наступ силами 3-х загальновійськових армій (ЗВА) – 2-ї, 41-ї та 51-ї ЗВА, а також частинами та підрозділами окремої танкової дивізії (тд) – 90-а тд, у напрямку Авдіївка – Покровськ та Авдіївка – Курахове, одночасно ведучи частиною сил 51-ї ЗВА наступ у м.Торецьк…
В результаті чого, спромоглося оволодіти м.Селідово, Красногорівка, частиною м.Торецьк та вийти на ближні підступи до м.Покровськ та с.Курахове, чим створило оперативно-тактичне вклинення у систему оборони ЗСУ на Донецькому напрямку, а також сформувало північний фланг (фас) Курахівського виступу. Загальна просування противника по цьому напрямку, після оволодінням ним м.Авдіївка, у західному, північно-західному та південно-західному напрямках склало 32-35 км.
– Ну й останніми “стартували” – південна частина УВ “Юг” (8-а ЗВА) та війська (сили) УВ “Восток” (про це ми й поговоремо у першому з оглядів…), які фактично не тільки повністю ліквідували Вугледарський плацдарм (виступ) ЗСУ на Волновахському напрямку й оволоділи самим м.Вугледар, а й сформували (точніше, продовжують “формувати”) південний фланг (фас) Курахівського плацдарму…
В контексті літньо-осінньої кампаніх противника я не згадую його невдалу спробу “сформувати буферну зону” у Харківській області (а насправді, знову захопити її північно-східну частину), а також Курську “епопею”. Це – тема окремої розмови… однак, розглядаючи події у всій Східній операційній зоні, завжди будемо пам’ятати про те, що відбувається у смузі УВ “Север” та про існування УВ “Днепр”, у сенсі оцінки загальної (стратегічної) ситуації…
Таким чином, на даний момент у всій Східній операційній зоні, сформовано 3 (ТРИ), я би сказав виступу (хочете, назвіть – позиційним районами, або плацдармами, для розуміння цивільним читачом, це не суть…), які вдаються у оперативну побудову військ противника, й на флангах (фасах) яких вони ведуть активні (у сенсі, наступальні) дії, а саме…
– Сіверський (мабуть, найбільш “стабільний”” з них) має північний фланг, прикритий річкою Сіверський Донець та залишками Серебрянського лісництва… має на флангах Лиманський та Краматорський напрямки.
– Костянтинівський має активно наступаюче УВ “Юг” противника на північному фланзі, в районі м.Часів Яр (3-а ЗВА + угрупування пдв) та 51-у ЗВА противника, зі складу УВ “Центр” на своєму південному фланзі, яка зараз активно намагається його посунути “поближче” до самої Костянтинівки шляхом захоплення м.Торецьк та “окрестностей”…
– Й власне, той який ми розглянемо найближчим часом першим – Курахівський. Де, на його північному фланзі УВ “Центр”, у взаємодії із південною частиною УВ “Юг”, намагаються прорватися безпосередньо до Курахове, а на південному фасі (фланзі) сили та засоби УВ “Восток” противника, судячі зі всього, розпочавши кілька тижнів тому несподіваний для українського командування наступ західніше Вугледару, зуміли прорвати систему оборони ЗСУ на тактичну глибину й просунулись у північному напрямку на відстань до 12-15 км…
Звісно, що все це – сумно…
Але, я не бачу приводів… особливо впадати у тугу та журбу, як це зараз стало чомусь “модно” у багатьох пабліках та в експертному середовищі…
Адже, очевидно, що метою СТРАТЕГІЧНОГО наступу противника був й є відповідний СТРАТЕГІЧНИЙ результат.
У даному випадку, це – розгром угрупувань ЗСУ на основних оперативно-тактичних, а в подальшому оперативно-стратегічних напрямках. Як передумова загального “виводу України з війни”, на вигідних (потрібних кремлю) умовах. Іншими словами, росіяни сподівалися (й сподіваються до сих пір) – розгромити українські війська до такого стану, коли вони будуть вже не спроможні утримувати (обороняти) значні райони та території країни, в тому числі й ключові – важливі у сенсі існування України, як окремої, сувренної держави й таким чином – примусити владу України до капітуляції, аби припинити війну…
Наскільки я зрозумів, російське військово-політичне керівництво, прагнуло й прагне добитися цього – шляхом проведення серії взаємопов’язаних, у рамках якогось єдиного плану, наступальних операцій оперативно-тактичного масштабу, які в подальшому повинні були перерости у дії оперативного та стратегічного рівнів…
Й добитися цього вони сподівалися протягом нинішнього літа – осіні… в тому числі, й на Харківському напрямку… й проведенням чергово “кидка за Днепр” й т.д….
Задля цього, російське військово-політичне керівництво було вимушене “напрягтися” – підготувало відповідні стратегічні резерви, наскірдувало ОВТ та “предметів МТЗ”, й навіть вигрібло “по сусекам” трохи людей. Та й загалом, провело цілий комплекс заходів майже у всіх сферах своєї діяльності… від пропаганди та “фінансово-бюджетної мобілізації”, до зміни та удосконалення основних тактичних прийомів на полі бою.
Вилилось усе це в те, що я перерахував вище… у 30-35 км на Донецькому напрямку, прорив до Осколу, “падіння Вугледару”, прикордонний “огризок” у Харківській області й як “вишенка на торті” – Курський флеш-моб…
Основні угрупування СОУ, й ЗСУ зокрема, м’яко кажучи – НЕ РОЗГРОМЛЕНІ. А ні влада України, а ні її Армія, а ні народ загалом… хоча й трохи “підзає…балися”, але “складати зброю” – явно не збираються. Між тим, як виявилось – “закрома” на болотах також – далеко не безмежні, особливо після більш як 20-річного “господарювання” в них лубянсько-кримінальних щурів…
Тому, “посипати голову попілом” й заходитись в істеріках штибу “всьопропало” – варто, трохи зачекати. Особливо, якщо згадати, що “на полі бою – дві волі…”, а не виключно одна – російська. Історія з Курською областю, яка в реальності суттєво “підкорегувала” той самий план стратегічного наступу противника, це достатньо наявно показує…
Для ПОДАЛЬШОГО розвитку та ходу війни, в першу чергу у СТРАТЕГІЧНОМУ сенсі, має значення не те – де й наскільки просунувся противник на тактичному, нехай, навіть, на оперативно-тактичному рівні… А відповідь на питання – чи буде він здатний на ЩЕ ОДИН такий “ривок” стратегічного рівня у вигляді серії взаємопов’язаних різно-масштабних наступальних операцій на низці напрямків й чи будуть існувати для цього відповідні УМОВИ…? Іншими словами – як довго та як сильно він ще буде “тиснути” ОДНОЧАСНО на більшості напрямків?
Якщо, наприклад, допустити, що кремль таки матиме бажання, сили, ресурси й можливості спробувати ще раз влаштувати, такого роду “стратегічний ривок”, нехай у вигляді перманентного наступального тиску “по всіх напрямках”, й буде мати для цього відповідні умови, то буде зовсім незайвим зрозуміти – яким чином й чим він може тиснути…
Автор: Костянтин МАШОВЕЦЬ
Джерело тут
