Чи існує ідеальний проект будівель для зборів народних представників та законодавчих палат? Питання здається абстрактним, але на напрочуд часто виникає як цілком конкретна проблема.
Таке питання постало перед Шотландією, коли в 1990-х роках їй була потрібна будівля парламенту після децентралізації Великобританії. Подібне питання виникає також тоді, коли країни, наприклад Бразилія у 1950-х, Нігерія у 1980-х та Індонезія у наші дні, переносять столицю. І питання може виникнути, коли країна вважатиме, як нещодавно Індія, що новий будинок парламенту допоможе залишити у минулому спадщину колоніалізму.
Нова будівля, яку прем’єр-міністр Індії Нарендра Моді нещодавно відкрив, є частиною комплексної реконструкції Централ-Віста, урядового району Нью-Делі. Моді, неперевершений архітектор власного культу особистості, зазнав різкої критики за те, що сам провів церемонію, а не дозволив зробити це президенту. Двадцять опозиційних партій бойкотували подію.
Незважаючи на розбіжності з приводу церемонії та скарги на вартість проекту, трикутна будівля, яка повинна замінити споруду, збудовану за часів раджів, здається майже не викликає питань. Проте, чи варто з’ясувати, наскільки добре проєкт будівлі представляє чи, що важливіше, сприяє демократичній політиці? Як одного разу зауважив Вінстон Черчілль, «спочатку ми проектуємо будинки, а потім будинки проектують нас».
Будівля парламенту має виконувати дві функції: допомагати громадянам розуміти, хто за що виступає у політичних конфліктах, та давати можливість депутатам максимально відкрито притягати до відповідальності уряд. Таким чином, воно має підтверджувати ключову роль легітимної опозиції — широко визнану, принаймні з 1826 року, коли англійський політик Джон Гобхаус вжив фразу «лояльна опозиція Її Величності» під час дебатів у Палаті громад, як свого роду тіньового кабінету. Простіше кажучи, фізична форма для присутності міністрів уряду та представників опозиції має значення.
Безумовно, у президентських системах, таких як у США, члени кабінету не є членами законодавчих органів, і президенти США не піддаються прямому та публічному допиту з боку обраних представників. Коли тодішній спікер палати представників Ненсі Пелосі, розірвала роздрук звернення Дональда Трампа до Конгресу США в 2020 році, це було рідкісним проявом безпосередньої публічної критичної взаємодії між Конгресом і президентом.
Але у парламентських системах міністри уряду стикаються з опозицією у законодавчій палаті, безпосередньо драматизуючи політичні розбіжності. Це пояснює, чому Черчілль був переконаний у тому, що британська парламентська демократія з її двопартійною системою суттєво залежала від того факту, що палата громад має довгасту структуру, в якій чітко видно політичні позиції, а не напівколо. Він також наполягав на тому, що «необхідна невелика палата і почуття ліктя», тому що це дозволяє політикам звертатися один до одного віч-на-віч «швидко, під час неформальних перерв та обмінів думками», під час «вільних дебатів».
Не всі погодилися б із Черчіллем. Колишній канцлер Німеччини Гельмут Коль, наприклад, хотів, щоб реконструйований Рейхстаг у возз’єднаній Німеччині передбачав більше простору між урядовцями та рештою, ніж планувалося напочатку.
У Західній Німеччині після Другої світової війни канцлер Конрад Аденауер виступав за ієрархічну структуру. Продовжуючи традицію, що сягає Отто фон Бісмарка, він наполягав на тому, щоб лави канцлера і міністрів уряду височіли над обличчям, що виступають перед зборами. Ця настанова змушувала виступаючих повертатися наполовину і дивитися вгору, щоб критикувати міністрів, що розсілися за ними.
Форма російської думи відповідає ще більш авторитарної «аудиторної моделі», де депутати сидять рядами перед урядом, як слухняні учні. В Австрії виступаючі мають відвернутися від депутатської аудиторії, щоб звернутися до міністрів уряду, які сидять на піднесенні. (Навпаки, у Палаті громад Великобританії немає заздалегідь призначених місць.)
У Франції міністри незграбно сидять у першому ряді вистроєних півколом лав, а за ними решта членів парламенту — так було збудовано у 1830-х роках. У чомусь схожий пристрій можна побачити у сьогоднішньому Потьомкінському парламенті Угорщини. В ізраїльському Кнесеті міністри уряду сидять за столом спиною до депутатів.
Однак, попри оцінку Черчілля, півколо має перевагу принаймні в принципі. Законодавці можуть спостерігати один за одним, скажімо, реагуючи на промови — перевагу, яку особливо цінують громадяни чоловічої статі, які відвідують Екклесію, керівний орган давніх Афін.
Особливо демократичним дизайном, що наголошував німецький юрист Крістоф Шенбергер, відрізняється італійська конфігурація: міністри сидять за столом перед депутатами, які можуть звертатися до них безпосередньо з відведених їм місць. Вони можуть просто подивитися один одному в очі, і тут немає явної ієрархії. Взаємодія заохочується; розподіл ролей зрозумілий для спостерігачів, і кожен може бачити реакцію всіх інших.
Звичайно, було б наївно думати, що напівкругова схема або навіть повністю кругова схема, як це було до ФРН до переїзду парламенту до Берліна, обов’язково призведе до гармонійнішої політики. Варто лише побачити, як південнокорейські законодавці штовхають один одного, навіть смикають за волосся, у сприятливому для подібного до напівкруглого залу. Непогано також нагадати, що першими півколо застосували якобінці.
Маючи це на увазі, ми не повинні дурити елегантність ультрасучасної нової будівлі парламенту Індії. Натомість нам слід звернути увагу на ознаки антидемократичних тенденцій Моді та його партії Бхаратія Джаната. Зрештою, уряд Індії підтримує агресивну індуїстсько-націоналістичну ідеологію та прагне придушити опозицію. Буквально в березні минулого року лідера опозиції Рахула Ганді було виключено з парламенту внаслідок вкрай сумнівного рішення суду.
Справжньою ознакою політичної нетерпимості Моді є інша будівля: храм індуїста, який в даний час будується в Айодх’я на місці мечеті, зруйнованої індуїстськими націоналістами в 1992 році. Парламенти – це символи, але вони також є місцями централізованого та (теоретично) інклюзивного прийняття рішень; тоді як інші місця та будівлі можуть виявитися краще пристосованими для створення ексклюзивної ідентичності.
Джерело тут
