Претензія на політичну владу одразу робить суб’єкта ініціативи публічним. Це означає, що все що цей суб’єкт скаже може бути використаним проти нього. Тому Володимир Зеленський намагався не говорити поки не отримав влади. Але Зеленському було легше, тому що він і донині вважається незрілим, а дітям можна і відмовчатись. Ініціаторам руху Україна 30+: що далі? відмовчатись не вдасться, хоча б тому, що позиціонують себе дорослими і пропонуються на заміну зеленим інфантам.
Здатність говорити до отримання влади – це якраз і буде першою ознакою дорослості. Другою ознакою дорослості буде розуміння що говорити, кому говорити, як говорити і де говорити. Третьою ознакою дорослості є політичний цинізм – політик своїми словами має створювати соціальну базу. У політика можуть бути навіть екзотичні погляди на якесь питання, але ця екзотика не має руйнувати соціальну базу. Якщо цієї бази поки що нема, то є, принаймні, перспективи, ось за них і треба триматися.
Публічна дискусія про розколи соціуму запрпонована Pavel Sebastianovich, яка переросла у суперечку навколо мовного закону показала, що є речі, котрі неможливо винести за дужки. Реакція Vitalii Kulyk була вимушеною, оскільки потрібно було щонайменше збалансувати ситуацію. Мені не хотілося втручатися у дискусію, оскільки справа, як на мене, значно глибше, ніж мовне питання. Нагоди довго чекати не довелося, зручною точкою для зміщення акценту виявилися головна теза виступу Gennadiy Druzenko «українцями не народжуються, українцями стають».
Ми отримали у спадок нерозуміння ідеї держави. Нерозуміння ідеї держави – це локальна проблема. Нерозуміння ідеї як такої – це глобальна проблема. Сама по собі ідея є нематеріальною категорією, але ця ілюзорна річ в політиці окрім нематеріальності не переслідує утилітарні цілі. Принаймні не мала б. Тобто ідея тільки тоді може бути рушійною силою, якщо вона про нематеріальне: велич, справедливість, добро, краса, дух, спасіння душі тощо.
Імперії чи потім національні держави не створювалися ідеєю пошуку нових пасовищ, боротьбою за восьмигодинний робочий день чи ідеями добробуту, сервісу, комфорту чи навіть просто безпеки. Козаки тому і не створили своєї держави, тому що шукали безпеки. Зрозуміло, що у 1991 році Народний Рух України за перебудову поширював листівки про олію, цукор, вугілля, метал, а Тухачевський обіцяв рядовим Червоної Армії у поході на Варшаву шопінг у польських магазинах та відвідування кав’ярень, але не рухало масами і не це створювало держави. І не ідея добробуту створила Українську державу 1991 року.
1991 року була створена національна держава Україна. Тільки без політичної нації. Зараз, власне ідуть спроби її створити. Тільки політична нація не створюється добробутом та безпекою. Політична нація створюється спільною справою. Спільною справою національної держави є культура. Мова є лише складовою культури.
Тобто ми маємо дати собі відповідь на запитання: ідея України – це ідея національної держави для задоволення культурних потреб політичної нації, чи це ідея не національної держави для спільного задоволення утилітарних потреб? Поки що у світі таких прецедентів не було. Але може ми будемо перші? Зародки таких починань ми уже бачили. Не треба соромитись. Корбан, Філатов, Коломойський – люди які відкрито кажуть про такий собі союз хуторів, де люди будуть жити, щоб добре їсти і гуртуватися у приватні військові загони, єслі шо.
Тільки не треба вважати, що за таким принципом були створені США. Так, США не створювали національної держави із зрозумілих причин, але вони створили наднаціональну країну також не на утилітарних ідеях, а на християнських цінностях та ідеї спасіння душі, сакралізувавши працю. Все інше – це наслідки цієї ідеї, якої до речі, уже нема і скоро ми побачимо наслідки.
Втрата соціального порядку є наслідком потрапляння утилітарного у місця для метафізичного. Конституція, державні інститути це передусім місце для метафізичного. Тоді в органах вади збиратимуться ідеалісти та романтики. Культура і мова це складові метафізичного.
Головною метафізикою є відповідь політичної нації на порядок речей у світі, природу людини і її сенс перебування у цьому світі. Так, наприклад, створювалася Німеччина, яка відмовилася від латини як мови освіти для того, щоб німецькою мовою дати відповідь на головні питання.
Кант сказав, що світ не просто існує, а наділений змістом, який людині не дано осягнути з причини прихованості зовнішньої реальності. Фіхте сказав, що людина має здатність під впливом зовнішньої реальності пробуджувати у собі суб’єкт і за допомогою ідей створювати ідеальний світ.
Шеллінгу не сподобалася залежність від суб’єктивного і він ототожнив суб’єкт з об’єктом, об’єднавши все у творчу субстанцію. Гегель подолав трансцеденте і запропонував іманентне діалектичне саморозкриття абсолютної ідеї. Ось для таких речей створюється національна держава.
Якщо держава створюється для іншого, то порушується соціальний порядок і виникає хаос. Хаос – це суєта, яка виникає тоді, коли ринок з’являється там де його не повинно бути, хаос – це коли творчість підмінюється безвідповідальними експериментами та розвагами. А розвиток мови це лише елемент для розв’язання духовних завдань, які турбують націю.
Українцем насправді стають, а не народжуються, якщо долучаються до національної спільної справи. Якщо справи нема, то нема як стати. Залишається лише триматися за місце народження чи етнічне походження, або переходити в іншу націю, наприклад, як клан істориків Толочків.
Автор: Анатолій Якименко
Джерело: Facebook
