КОНСТИТУЦІЙНИЙ УЛЬТИМАТУМ

Сергій ДАЦЮК

Господь зробив Україні два подарунка, які водночас стали її прокляттям: родючий чорнозем і позицію серединної землі, яка стала фронтиром між цивілізаціями.

Родючий чорнозем дав українцям можливість розвиватися в ситості і добробуті, але на тисячоліття приземлив мислення та уяву наших предків. Навіть ті речі, які українці зазвичай вважають своїми відкриттями чи інноваціями, були здебільшого повторенням чи компіляцією чужих запозичень.

Позиція серединної землі породила неймовірний рівень свободи, багатоманітність зовнішніх впливів, войовничість самоорганізованих спільнот, але водночас і анархію, відсутність сильної власної держави, імперські зазіхання сусідів і цивілізаційні окупації на довгі століття різними імперіями.

Невміння скористатися дарунками Бога призвели до того, що Україна зараз в черговий раз пробує скористатися реформами за чужими зразками, а не власними інноваціями на основі власного мислення, уяви та творчості.

Україна стала жертвою трьох світових воєн, включаючи Холодну війну, та місцем початку Четвертої світової війни – старого індустріального одержавленого націоналізованого територіального актуального світу проти світу постіндустріального громадного наднаціонального мережевого віртуального.

Оскільки у фронтирній країні ці два світи були представлені дуже ґрунтовно і масштабно, то ворогу достатньо було просто підживлювати війну інформаційно, організаційно та фінансово і таким чином встановлювати окупацію чи ефективний контроль.

Традиційно вважається, що винуватим у цих процесах є національна еліта чи правлячий клас, чи навіть просто привілейований клас. Саме з цього уявлення виходила українська громада, коли на минулих президентських та парламентських виборах здійснила люстрацію цього привілейованого класу на користь кандидатів у правлячий клас і, можливо, у майбутньому, навіть у еліту.

Українська громада діяла на останніх виборах з установкою “інновації за будь-яку ціну”. Хоча передвиборчі гасла транслювали іншу установку – “нові обличчя незалежно від їх знань та вмінь”. Це означає, що навіть новий правлячий клас не зрозумів і не відчув запит громади.

Такі послідовні дії української громади стали результатом перестороги, відчуття чи просто страху перед фундаментальними змінами світу, які не залишають шансів на виживання Україні в її нинішньому стані.

Ми перебували в ситуації усвідомлення нинішніх світових викликів: відмови від мислення, руйнування компетентного публічного управління, спрощення комунікації до нав’язаного порядку денного олігархічними ЗМІ, банкрутство держав, націй, влад, демократій та екополітик, домінування олігархії та корупції, архаїзації неінноваційних культур, появу нових можливостей, які гальмуються старими елітами, – цифрова валюта, цифровий голос, цифрова ідентичність, розподілене громадянство, нові можливості мережевих комунікацій та мережевого активізму, нові соціальні інструменти співволодіння та співуправління.

Ми свідомо виходили з упевненості, що інновації (від нове), чи навіть інавації (від інакше) є єдиним способом для України зберегтися, пережити світову кризу, вийти на розвиток і закласти основи післясингулярного світу.

Ми розуміли, що нові обличчя всередині старих інститутів ніякої трансформації зробити не дадуть. Україні потрібні інституційні зміни.

Ми спробували створити цілісну модель нового суспільства, яка би могла дозволити здійснити цивілізаційний прорив Україні.

Ми спробували мислити нестандартно, зазирати за межі звичного і традиційного, уявляти несподіване, втілювати малоймовірне для реалізації.

На певному етапі нашої роботи ми змушені були відокремитися від політиків через їх неспроможність сприймати та поширювати соціальні інновації в умовах демократії.

Результатом наших тривалих зусиль, суперечок та подолань став концептуальний проект ІНАваційної Конституції України – 40 інавацій в різних сферах суспільного життя, ув’язаних в цілісну модель спільним смислом цілого.

Згідно Вікіпедії, ультиматум (лат. ultimatum – доведене до кінця) – вимога, пов’язана з обмеженням часу, який даний на її виконання, а також з погрозою серйозних наслідків у випадку її невиконання.

Презентація проекту Конституції є по суті ультимативною, бо проект є радикальною вимогою до української громади в ситуації обмеженого часу.

Мета ультиматуму – запустити процес самовизначення: куди і як ми рухаємося. В умовах глобальних змін прості відповіді (в Росію чи в ЄС і НАТО) нічого не дають. А непов’язані між собою реформи без бачення цілого лише посилюють кризу.

Тому ми імперативно звертаємося до українських громадян – прочитати, зрозуміти, оцінити і запровадити наступні конституційні ІнАвації в якості нової Конституції України.

Які засади змін?

Замість “Людина – Народ – Нація” – “Громадянин – Громада – Республіка”

Республіка замість держави; Республіка – “спільна справа”, громада всіх громадян.

Двохрівнева модель суспільства: Громади і Республіка.

Пріоритет договірних відносин, на їх основі – договірні спільноти.

Введена типологія договірних спільнот.

Республіканська частка кожного громадянина. Співуправління та співволодіння спільним надбанням.

Республіканське управління здійснюється на засадах поділу влади на установчу, стратегічну, громадську, представницьку, законодавчу, виконавчу, судову та контрольну.

Установча влада в Республіці належить винятково Громадянам Республіки і реалізується через всеукраїнський референдум, звернення, петиції, ініціативи.

Істотне зміщення (прорив) від представницької демократії до прямої: у громадському волевиявленні (в тому числі через установчу владу та референдум), у договірних спільнотах, зокрема, у громадах, через цифровий голос.

Запровадження підходу “компетентність + управління”, що поступово витісняє підхід “представництво + влада”.

Акцент на стратегічне управління. Суверенітет над майбутнім.

Інакший принцип територіального устрою: розрізнення територіальних та нетериторіальних договірних спільнот та об’єднань.

Рівноважність приватної, громадської, республіканської сфер.

Зміна природи власності, публічна власність, публічні фінанси.

Принципова заборона монополій, олігополій і монополізму.

Суб’єктність Природи, права Природи (окремий розділ).

Два типи перехідних положень: перехід до цієї Конституції та перехід до наступної Конституції (конституційні наміри).

Навіщо змінюємо? Розширення прав та свобод

Нові засадничі права на: гідність, життя, свободу та самореалізацію, незалежний договір з іншими, самоврядування, власність, перспективу в майбутньому і на щастя у власному розумінні.

Додано окремі нові права на: гідну смерть (в контексті права на життя), самовизначення, інновації, генетичну та тілесну тотожність, приватне управління, приватну спадщину і культуру, приватні дослідження і творчість, приватність, договір.

Додано свободи: на інформацію; економічна; академічна та творча; недомінації однієї волі над іншою; інакших; спільності; спільної відповідальності за Природу; закордонних українців.

Права дітей Республіки, права перестарілих Республіки та людей з інвалідністю (окремі розділи).

Введено правову норму про вік зрілості для дітей.

Розширено уявлення про обов’язкове соціальне страхування.

Яким чином здійснюємо зміни?

В пропонованому проекті Конституції:

Введено розрізнення відповідального громадянства та громадянства з обмеженою відповідальністю.

Введено компетентнісне цензування як принцип соціальної організації суспільства, управління та освіти. Codex Honorum та Компетентнісний відбір.

Замість Президента введена модель стратегічного управління через Стратегічний Комплекс: Стратег Республіки, Стратегічна Рада, Стратегічний Форум, Стратегічні Фонди (Майбутнього, Природи, Спадщини), Управлінський освітній комплекс.

Структура Кадрового Резерву Республіки відповідає республіканським рівням управління. Перелік професійних сфер і зміст їх діяльності та їх чітке співвідношення з системою управління.

Республіканське управління здійснюється на наступних рівнях: Стратегічний Комплекс на чолі зі Стратегом (стратегічний рівень), Центральна Рада (Парламент), Уряд (Кабінет Міністрів України) (політичний рівень), Міністерства (організаційний рівень), Уповноважені Урядом Органи та Програмні Офіси (виконавчий півень), Громади та Об’єднання (громадський рівень), Громадяни (громадянський рівень).

Республіканські стратегічні фонди: Фонд майбутнього, Фонд Природи, Фонд спадщини з джерелами фінансування та Програмними Офісами.

Інвентаризація суспільного надбання, розподіл його на приватне та спільне надбання.

Введено набір правових норм про цифрову ідентичність громадянина.

Цифровий голос – надається безпосередньо без виборів, на будь-який термін і може бути відкликаний в будь-який момент.

Деякі функції судової влади можуть передаватися на договірних засадах відповідним судам країни або країн з високим рівнем довіри до судової системи.

Створюється Контрольна влада для контролю ефективності функціонування органів публічного управління.

Розрізняємо самостійні та несамостійні громади.

Підвищення управлінського статусу професійних об’єднань.

Окремий параграф про інноваційну діяльність.

Окремі параграфи Конституції: “Інтелект”, “Освіта”, “Здоров’я” як змістовне ціле.

Створюється Конституційний порядок як поки що паралельний зі старою структурою “республіканської безпеки та оборони”, але який готується на повну його заміну.

Конституційні наміри полягають у переході до розподіленого громадянства, відмови від виборів та від Парламенту (цифровий голос), у повному переході від влади до управління, у створенні нового віртуального права та нового стратегічного права, у повній відмові від споживацьких патерналістських соціальних установок.

Наскільки можлива ця Конституція?

Можна запитати щодо запропонованих інавацій: це занадто радикально взагалі чи це занадто радикально для України чи це дуже радикально для України в ситуації кризи та війни?

Адже це не просто щось радикальне, що можна розкритикувати та відкинути. Конституційні інавації мають характер ультиматуму, якого неможливо уникнути.

Суть Конституційного Ультиматуму: Або ми обговорюємо, доробляємо та приймаємо інаваційну Конституцію, або ми припиняємо своє існування як незалежна країна, маємо справу з розпадом не лише держави, але і суспільства, з виїздом значної частини українців з України, зі зникненням української нації як неспроможної оновлюватись.

Українці в своїх соціальних потугах постійно когось мали за взірець – варягів, орду, турків, поляків, росіян, австро-угорців, німців чи вже сьогодні – європейців та американців.

Але ніхто в світі не схожий на Україну, нам ніколи і нізащо не підійдуть чужі реформи.

Вперше Україна та українці опинилися в ситуації, коли ми маємо шанс здійснити трансформацію не на основі запозичень, а на основі власних інавацій.

Пропонований проект Конституції фактично дискредитує попередні конституційні процеси, що йшли шляхом правок, компромісів та компіляцій. Інші конституційні проекти тепер теж мають мірятися інаваціями, а не компілятивним використанням наявних інструментів та підходів.

Це справжня лібертаріанська Конституція. Проти неї точно будуть олігархи, корупціонери, архаїзатори (комуно-соціалісти, архо-націоналісти, ліберали) і навіть ті лібертаріанці, для кого це лише гарне слово і хто не готовий до лібертаріанських інавацій.

Презентація проекту Конституції це лише перший такий ультиматум в пакеті інших інаваційних ультиматумів, які далі будуть, з огляду на ситуацію кризи, на перебіг війни та на безнадійний стан деградованої української політики.

Здійснення інавацій це важка інтелектуальна комунікативна та мотиваційна робота. Основна частина її зазвичай іде на подолання саботажу архаїки, невігластва обивателів та глитайства привілейованих.

Складні обставини потребують складних рішень, тому – лише інавації, лише хардкор.

Не втратьмо цей шанс! Давайте власнодум зробимо щось історично вартісне! Давайте покажемо вихід для всього світу! Давайте спробуємо прорватися в майбутнє першими!

Розробники концептуального проекту ІНАваційної Конституції України:

Бебешко Тарас

Чудновський Юрій

Джерело: Українська правда