Олександр НИКИФОРЧАК
Якщо про щось неймовірне сказати, що такого бути не може, то воно від того не щезне. Якщо ми та наука чогось пояснити не можемо, то це ще не означає, що його не існує. Існує. Неймовірне та нерозгадане. На зло науці та на радість нам – любителям дивного та незбагненного.
Ще Альберт Ейнштейн казав, що коли всі вважають, що такого бути не може, але якомусь диваку забули про те сказати, то він і робить відкриття. Того, що всі вважали досі неймовірним. Диваки та ентузіасти колись таки пояснять, чому те, що наука вважала досі неможливим, цілком зрозумілим та звичайним. Як от те, про що я хочу розповісти зараз.
Але все починалось звично: я перебирав монети, релаксував…
Монета в 1 соль де оро Перу не могла не привернути увагу. Всі екзотичні монети таки екзотичні, але ця! Діаметр, вага, час карбування – цікаво, звісно, але для нумізматів, а я таки ще той нумізмат – мені цікаво цікаве пошукати. І пошуки незвичайного були вельми успішними.
Перу – відома досить країна, багато в ній дивовиж, варто лише згадати малюнки пустелі Наска та “втрачене місто”, “місто кондора” – Мачу-Пікчу (таки дійсно “загублене місто” і відкриття його – теж цікавуща історія), що манить диваків та шукачів таємниць всього світу. Я не буду зупинятись на широко розрекламованому, але хочу лише в цьому контексті згадати, що мети, для чого було потрібно та способу (як – то просто, знімання верхнього шару грунту, але “розмітка” – малюнки видно лише з висоти пташиного польоту) “малювання” у пустелі Наска не розгадано досі, а будівлі того ж Мачу-Пікчу та багатьох інших (фортецю Саксайуаман, що обороняла столицю інків Куско, бачимо на фото №2) складено з блоків вагою в десятки та сотні-другої тонн. Багато навіть суперсучасних підйомних кранів з цим впораються? Про інопланетян щось там говорять, я не буду, скажу просто – нерозгадано-неймовірне.
Далі перейдемо від циклопічного до “пухнастого” та зеленого, хоча й не менш (думаю більш) неймовірного. До морських свинок та ліан з котячими кігтиками.
Морську свинку і ми доволі часто маємо за домашнього улюбленця. Цього “хом’ячка” здавна знають і індіанці Перу, щоправда найчастіше як свійську тварину – її їдять. Але не лише. Індіанці – небагаті, здебільш точніше бідні люди, грошей на медичні аналізи та обстеження не мають. Тут на допомогу приходить морська свинка, або КУЇ як її там звуть. Шамани використовують її як рентген та УЗД в одному флаконі (водять навколо хворого), а потім забивають тваринку. Жорстоко, але! У тварини буде запаленим саме той орган, що і в пацієнта. Неймовірно, не може бути, але це абсолютно підтверджений факт. Як – невідомо, але – істинно.
У Перуанській Амазонії росте ліана, вона росте, чіпляючись за дерева “кігтиками”, схожими на котячі, за це її так і звуть, а наукова ж назва – Ункарія томентоза. Не кігті тут цікаві, а речовини в її складі, алкалоїди. За останніми дослідженнями вони успішно лікують онкохвороби, СНІД, багато інших страшних наразі хвороб. Успіхи ці – наукою підтверджені, а от механізм дії – поки не дуже. Вони допомагають організму самому боротись, запускають приховані механізми спротиву хворобі, це не медикаментозне, а більш ніби духовне лікування.
Шамани індіанців здавна вважали котячий кіготь священною рослиною, лікували нею, тому – не потрібно бути зверхніми над “дикунами”, це ще питання – хто дикуни, ми чи вони, якщо зважити ще на “цеглинки” багатотонні будівель інків, малюнки пустелі Наска, “рентген-УЗД” морської свинки, багато ще…
Якщо про щось неймовірне сказати, що такого бути не може, то воно від того не щезне. Якщо ми та наука чогось пояснити не можемо, то це ще не означає, що його не існує. Існує. Неймовірне та нерозгадане. На зло науці та на радість нам – любителям дивного та незбагненного.
На цій ноті традиційно: щира моя подяка читачам колонки Дописи на ПолитКом за приділену увагу, сподіваюсь було цікаво (і буде — старатимусь) та запрошую на свою сторінку в фейсбуці Олександр Никифорчак Блогер — про монети і навколо них, а кому зручніше – на Телеграм-канал: Історії про монети, монети про історію.
Далі буде!
Не перемикайтесь!
