Олександр НИКИФОРЧАК
Просто та швидко – не завжди добре. Хочеться мати результат зараз і тут, але буває краще потерпіти, докласти зусиль та часу(це, думаю, допоможе: https://youtu.be/uhzsD648m_w)- результат коштуватиме їх.
Всі люблять красиве, чистеньке, охайненьке,колекціонери монет теж люди – хочеться, звісно, милуватись монеткою, що ніби щойно з-під карбувального верстата. Але наша розмова стосується монет, яким багато-багато років і ці роки вони провели не в найліпших умовах, швидше навпаки: в полях-болотах, під снігом-дощем-палючим сонцем. І при знахідці вони більше схожі не на монету, а на шматок бруду “прикрашеного” іржею та наростами окислень. Навіть сам метал монети вже часто не метал, а мінералізовані солі цього металу.
Щоб добитись “нового народження” монети цей бруд-окисли потрібно прибрати, але хімічні засоби “сліпі”, вони не розрізняють бруд та мінералізоване зображення на монеті – вони “їдять” все, залишаючи після себе шматочок металу, подзьобаного “кратерами”. По суті монети, якщо вона щей не з металу – його не збереглось, він перетворився в різноманітні сполуки під впливом жорстоких зовнішніх умов та років – складалась, не залишається, залишається “вбита надія на відродження”.
Найкращим способом чистки давніх бронзових монет є так звана механічна чистка, коли всі оті забруднення та нашарування,які тримають красу монети у в’язниці знімаються шар за шаром, мікрон за мікроном. Так – довго, так – дуже нудно, та результат того вартий. Не швидкий. Вимагає величезного терпіння та наполегливості.
До слова, монету на фото 1 цього та попереднього блогу я чистив більше ніж тиждень,не цілими днями, звісно, а в моменти дозвілля, та це порівняно легкий випадок -монета з фото 2 обох блогів забрала в мене біля двох місяців. З перервами на роботу, сон, сім’ю та інші справи. Жарт, звісно, але в кожному жарті…
Механічна чистка монет мені нагадує японське мистецтво бонсай – там теж кропітка та марудна робота, а результату чекати дуже довго. Шар за шаром, мікрон за мікроном знімається забруднення, зрізаються окислення, маючи на увазі, що подекуди ці мінералізовані нашарування були колись зображенням, їх зріжеш – зріжеш картинку, що пережила віки, а “майстер” знищив.Художнє чуття теж потрібне. Зрізаного назад не вчепити. Ніби й просто – але довго, ніби й складно – але довго… Це повинно подобатись: немає терпіння, не лежить душа – краще не займатись чисткою.
На фото 1 та 2 зліва – такими монети дійшли до нас, справа – такими стали після чистки. Як?
Інструменти теж мають величезне значення. Вони повинні бути дуже гострі (щоб зрізати бруд, а не виламувати шматками разом з патиною) та з твердого металу (нарости та бруд таки міцненькі), а головне -зручні. Здебільшого виготовляють їх самостійно – зі стоматологічних борів,надфілів – хто як виходить з положення.
Які вони, ці інструменти (їх шаберами звуть)? Це стамески, долота та шила, але різальна частина їх вимірюється долями міліметра, а гострота – подекуди й за скальпель гостріші. Їх і точити потрібно під збільшенням. Як і чистка без збільшувального приладдя не можлива. Тут теж кожен виходить з положення так, як може і як зручніше: це і збільшувальне скло,і ювелірні окуляри, а в кого і мікроскоп.
Не відлякав потенційних чистильників-реставраторів? Довго та нудно, безперечно, але варто того! Ні? То продовжимо – в котромусь з наступних блогів. Про хвороби монет та їх лікування,про патину – скафандр монети, є ще багато цікавого!
Та поки традиційне: щира моя подяка читачам колонки Дописи на ПолитКом за приділену увагу, сподіваюсь було цікаво (і буде —старатимусь) та запрошую на свою сторінку в фейсбуці Олександр Никифорчак Блогер — про монети і навколо них, а кому зручніше – на Телеграм-канал: Історії промонети, монети про історію.
Далі буде!
Не перемикайтесь!
