Олександр НИКИФОРЧАК
Що я хочу сказати: добре, було б звісно, скарбошукачам швидко знайти скарб, а нам так же само швидко дізнатись розгадку таємниці скарбу Ліми, який от вже стільки часу тримає нас в невідомості. Добре, але нецікаво. Що легко дається в руки, не цінується.
Тому вперто та терпляче (музика https://youtu.be/wblvTTFOJOU для створення відповідної – шоу має продовжуватись – атмосфери) шукатимемо свій скарб, як скарбошукачі свій, адже чим важчий шлях, тим солодша нагорода. Сьогодні – нова ниточка.
В перипетіях наших пошуків ми забули про ще одного основоположника епопеї скарбу Ліми, яка триває вже два століття. Джеймс Александр Форбс, шотландець, штурман “Доброї Мері”. Щоправда, він і сам забув про скарб. Цю ниточку ми обов’язково потягнемо.
Доля – вона, дуже часто, ще та жартівниця, може таку штуку втнути, що… Люди, її примхами, потрапляють в такі перипетії та обставини, до яких і не пристосовані, та навіть “не на своє місце” нерідко. Як от згаданий штурман. Свідченням його “невідповідності” місцю і часу є ота “забудькуватість”, коли виплутавшись з перипетій зі скарбом Ліми, він повернувся до звичного буденного життя, а про таємничі багатства і не згадував, його таємниця була навіть в сім’ї невідомою ледь не сторіччя. Та про все по порядку.
Коли в 1821 році через загрозу захоплення Ліми повстанцями іспанська адміністрація вирішила їх вивезти, як вже було сказано на початку нашої епопеї, пригадаймо: Яскраве життя, таємничий скарб та … банани, на це завдання підрядили англійський корабель “Добра Мері”. Про капітана Томпсона ми вже розповідали, а от долю штурмана Форбса ми залишили поза увагою. А даремно: всі нитки клубка розплутувати треба.
За однією з версій, після того, як скарб Ліми було заховано на острові Кокос та полонення всієї команди корабля іспанським військовим фрегатом (її за тодішнім звичаєм задля підкреслення урочистості зустрічі та прикраси торжества цього використали в якості гірлянди), живими залишили лише капітана та штурмана. Щоб розпитати про скарб, зрозуміло, в міру сил та фантазії ката, який і слідчим тоді підробляв. Але невдовзі штурман захворів та помер. Це не так, звісно, бо як би ми тоді про його нащадків говорили?
Насправді, подорож в скрині для зберігання якоря назвати “ол інклюзів” важкувато, здоров’я вона не додала, але все було не так кардинально. Штурману Форбсу при заході фрегату до Панами вдається втекти.
Він добирається до Каліфорнії. Там закладає апельсинову плантацію і справа йде на лад. Вона приносить дохід і йому, і його нащадкам. Про скарб та подібні авантюри з морськими походами та його розшуками Александр Форбс і не помишляє: ферма дає досить для безбідного існування. І дітям про таємничий скарб острова Кокос та свою участь в таких грандіозних подіях не розповідає. Таки правильно – в ті перипетії він потрапив випадково, лише через примху долі.
Здається, що ця ниточка нас нікуди не приведе…
Але чи то щось в повітрі Каліфорнії таке витає (Мері Велч з її скарбом Кривавого Меча до прикладу), чи то текло в жилах Форбсів щось авантюрне, та майже через сто років таємниця скарбу Ліми проявила себе й тут. Прапра…внук штурмана “Доброї Мері”, порпаючись в паперах предка, натрапляє на слід таємниці. І все! Вона його полонила.
Тепер всі його думки лише про одне: знайти таємничий скарб Ліми, який його предок заховав на острові Кокос. До біса апельсини!
Він повинен його знайти, це мета, яка затьмарила все.
Хай планує свої пошуки, залишимо його до наступного разу. Поспіх зайвий при пошуках скарбів та розгадуванні таємниць, дрібниць не існує в цьому. Не заважаймо.
Тому, як завжди, завершу традиційно: хочу подякувати читачів моїх Блоги про монети та Дописи на ПолитКом за приділену увагу, сподіваюсь було цікаво (і буде — старатимусь) та запрошую на свою сторінку в фейсбуці Олександр Никифорчак Блогер — про монети і навколо них, а кому зручніше – на Телеграм-канал: Історії про монети, монети про історію та YouTube КаналМонетБлогера
Далі буде!
Не перемикайтесь!
