Світлана СИДОРЕНКО, юрист
Відповідно до частини першої статті 111 Кримінального кодексу України Державна зрада, тобто діяння, умисно вчинене громадянином України на шкоду суверенітетові, територіальній цілісності та недоторканності, обороноздатності, державній, економічній чи інформаційній безпеці України: перехід на бік ворога в умовах воєнного стану або в період збройного конфлікту, шпигунство, надання іноземній державі, іноземній організації або їх представникам допомоги в проведенні підривної діяльності проти України, карається позбавленням волі на строк від дванадцяти до п’ятнадцяти років з конфіскацією майна або без такої.
21 липня 2017 року Кабінет Міністрів України вніс до Верховної Ради України проект Закону України «Про внесення зміни до Закону України «Про перелік об’єктів права державної власності, що не підлягають приватизації», який було зареєстровано під № 6778.
У проекті пропонується включити до переліку об’єктів права державної власності, що не підлягають приватизації (Додаток № 1 до Закону України «Про перелік об’єктів права державної власності, що не підлягають приватизації»), Публічне акціонерне товариство «Магістральні газопроводи України».
Своєю постановою від 16 листопада 2016 року № 837 Уряд України постановив за результатами приватного розміщення акцій заснувати публічне акціонерне товариство “Магістральні газопроводи України”.
Відповідно до цієї ж постанови Єдиним акціонером є держава в особі Міненерговугілля. Як це співвідноситься зі словами Міністра, який постійно наголошує і підкреслює, що Міністерство має лише забезпечувати формування та реалізацію державної політики у паливно-енергетичному комплексі, забезпечувати формування державної політики у сфері нагляду (контролю) у галузях електроенергетики та теплопостачання та здійснювати державне управління у сфері використання ядерної енергії та радіаційної безпеки, а не управляти і володіти активами?
Не порушуючи вимог Закону України «Про приватизацію державного майна», згідно з яким не підлягають приватизації магістральні нафто- і газопроводи та магістральний трубопровідний транспорт, що обслуговують потреби держави в цілому, підземні нафто- та газосховища, необхідно було дотриматися вимог іншого Закону України. Адже проект Закону України «Про внесення зміни до Закону України «Про перелік об’єктів права державної власності, що не підлягають приватизації», який було зареєстровано за № 6778, внесений Кабінетом Міністрів України, суперечить статті 21 Закону України «Про ринок природного газу», якою передбачено залучення приватних компаній спільно з оператором газотранспортної системи, яке повністю блокується даним Урядовим законопроектом.
Не дивлячись і всупереч своїм протилежним діям в інших подібних випадках (також у власних інтересах), Уряд раптом вчиняє навпаки. Замість включення ПАТ «Магістральні газопроводи України» до переліку об’єктів права державної власності, що не підлягають приватизації, але можуть бути корпоратизовані (Додаток № 2 до Закону України «Про перелік об’єктів права державної власності, що не підлягають приватизації»), до якого мають включатися акціонерні товариства, акції яких перебувають у державній власності, пропонує включити його до переліку об‘єктів права державної власності, які не підлягають приватизації (Додаток № 1 до названого Закону).
Тобто утворення публічного акціонерного товариства “Магістральні газопроводи України” було окозамилюванням і 100% профанацією виконання вимог Третього Енергопакету ЄС.
Дані дії можна було б кваліфікувати тільки як намагання привласнити ці активи, що використовуються у діяльності з транспортування природного газу, бо Українська влада завжди вважала, що все державне, то є все одно її власне в особі її керівників.
Але в даному випадку все ще значно сумніше. Ця дія унеможливлює залучення приватних західних компаній, які працюють чесно і прозоро, за високими стандартами якості до участі в управлінні Українською газотранспортною системою, а це, в свою чергу, призведе до утворення консорціуму з російським «Газпромом» з втратою нашої ГТС. Усі ці та інші маніпуляції з законодавством, затягування ремонту ГТС, а головне – недопущення всіма незаконними шляхами на Український ринок природного газу західних інвесторів направлено на збереження монополії НАК «Нафтогаз України» у злочинній співдружності (навіть не у співпраці, а саме в злочинній співдружності) з російським «Газпромом».
Згідно з пунктом 5 Плану реструктуризації публічного акціонерного товариства “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України” з метою відокремлення діяльності з транспортування та зберігання (закачування, відбору) природного газу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 1 липня 2016 року № 496, Мінекономрозвитку, Міненерговугілля, Мінфіну, НКРЕКП (за згодою), Антимонопольному комітету доручалося до 1 січня 2017 року розробити за участю експертів Секретаріату Енергетичного Співтовариства та подати на розгляд Кабінету Міністрів України законопроект щодо внесення змін до відповідних законів щодо:
визначення порядку та умов концесії майна, що використовується для забезпечення транспортування та зберігання (закачування, відбору) природного газу і не підлягає приватизації;
визначення вимог, згідно з якими органи державної влади, до сфери управління яких належать суб’єкти господарювання, які провадять діяльність з видобутку (виробництва) та/або постачання природного газу та/або електричної енергії, з одного боку, та суб’єкти господарювання, які провадять діяльність з транспортування природного газу або передачі електричної енергії, з іншого боку, є незалежними під час прийняття рішень щодо управління зазначеними суб’єктами господарювання. Ці вимоги повинні передбачати виключні права органу державної влади щодо управління корпоративними правами держави щодо ПАТ “Магістральні газопроводи України”.
Термін був визначений до 1 січня 2017 року. Станом на 22 жовтня 2017 року законопроект в парламенті не зареєстровано, хоча Європейська сторона зі свого боку зробила все, що могла. Україна в особі Уряду проігнорувала це. Чому?
Відповідно до статті 21 Закону України «Про ринок природного газу» «Особливості реалізації права власності держави на газотранспортну систему» оператором газотранспортної системи, що перебуває в державній власності і не підлягає приватизації, може бути виключно суб’єкт господарювання, власником корпоративних прав якого є виключно держава чи суб’єкт господарювання, 100 відсотків корпоративних прав якого належать державі, або держава чи суб’єкт господарювання, 100 відсотків корпоративних прав якого належать державі, що володіє не менше 51 відсотком корпоративних прав такого оператора, спільно з юридичною особою (особами) (далі – Партнер ГТС), яка відповідає таким вимогам:
1) контроль над Партнером ГТС не здійснює жодна особа (особи) з держави (держав), яка не є стороною Енергетичного Співтовариства чи Сполученими Штатами Америки;
2) Партнер ГТС є оператором газотранспортної системи, який отримав остаточне рішення про сертифікацію від національного регулятора енергетики відповідної держави на підставі положень національного законодавства цієї держави, якими впроваджуються стаття 10 Директиви 2009/73/ЄС про спільні правила внутрішнього ринку природного газу і стаття 3 Регламенту (ЄС) 715/2009 про умови доступу до мереж транспортування природного газу. При цьому остаточне рішення про сертифікацію Партнера ГТС було прийнято національним регулятором енергетики відповідної держави з урахуванням висновку Європейської Комісії щодо сертифікації Партнера ГТС.
Не хоче Уряд України цього Партнера ГТС, не хоче виконувати вимоги Конституції України, Законів України, Третього Енергопакету ЄС. А що хоче? Збереження самовбивчої (і вбиваючої громадян України також) монополії НАК «Нафтогаз України» у злочинній співдружності з російським «Газпромом» у формі консорціуму і віддання управління і володіння Українською ГТС йому? Тоді, чи цей Уряд – Український, тим більше в умовах Російської збройної агресії проти України?
Джерело: Liga.net
