Київ, 05 грудня 2015 року (ПолітКом, Людмила ДОЛГОНОВСЬКА). Київський міжнародний інститут соціології оприлюднив матеріал, присвячений динаміці рейтингів політичних партій України за останні п’ять років. Результати цих соціологічних досліджень створюють широкий простір для інтерпретацій, висновків та оцінок. Ми ж спробували виявити лише головні тенденції і задані ними орієнтири майбутнього українського парламентаризму.
Українська партійна система, перш за все, характеризується динамічністю і нестабільністю. У парламентських виборах 2007, 2012 і 2014 рр. брали участь лише «Батьківщина» і «Свобода», деякі партії сходили з дистанції (Компартія не з власної волі), з’являлися нові політичні сили.
Таблиця 1. Результати виборів до Верховної ради і місцевих органів влади*
| 2007 | 2012 | 2014 | 2015 | |
| Наша Україна і самооборона | 14.15 | – | – | – |
| Партія регіонів | 34.37 | 30 | – | – |
| Компартія | 5.39 | 13.18 | – | – |
| УДАР | – | 14.0 | – | – |
| Радикальна Партія Олега Ляшка | – | 1.1 | 7.4 | 6.7 |
| Опозиційний блок | – | – | 9.4 | 11.5 |
| Блок Петра Порошенка | – | – | 21.8 | 19.4 |
| Самопоміч | – | – | 11.0 | 6.3 |
| Народний фронт | – | – | 22.1 | – |
| УКРОП | – | – | – | 7.3 |
| Батьківщина | 30.7 | 25.5 | 5.7 | 12 |
| Свобода | 0.8 | 10.4 | 4.7 | 6.7 |
| ЯВКА | 57.94% | 57.98% | 52.42% | 46.60% |
*) 2007, 2012 та 2014 рік – дані ЦВК, 2015 – дані щодо середнього рівня підтримки партій по Україні
Така «живучість» «Батьківщини» та «Свободи» все ж не дає нам підстав говорити про формування в Україні двопартійної системи, адже підтримка цих політсил у суспільстві є не високою. Так, рейтинг «Свободи», як видно з графіка 2, в середньому складає 5-6%, «Батьківщини» – 10%. Ці партії мають своє електоральне поле та усталену ідеологічну складову (націоналізм і соціалізм [переважно у вигляді популізму] відповідно), що звужує простір для зростання кількості їх прихильників.
Графік 1. Динаміка рейтингів партій «Батьківщина» та «Свобода» у 2010-15 роках
(рейтинги розраховані по відношенню до всіх опитаних; тут і в інших таблицях використані результати опитувань Київського міжнародного інституту соціології і результати виборів, які теж перераховані по відношенню до всіх виборців, а не тільки тих, хто прийшов на вибори)
Київський міжнародний інститут соціології об’єднав в одному графіку рейтинги партій «Блок Петра Порошенка» та «Радикальна партія Олега Ляшка».
Графік 2. Динаміка рейтингів Блока Петра Порошенко та Радикальної партії Ляшка з березня 2014 до вересня 2015
На нашу думку, ці партії, поряд з іншим, єднає і така характерна для сучасного українського політичного життя риса як т.зв. іменні проекти, що утворюються навколо впливового і відомого лідера, а не ідеології, програми дій, соціальної групи тощо.
Результати соціологічних досліджень фіксують зростання рейтингу «Опозиційного блоку», а отже, загрозу реваншу колишніх регіоналів, ймовірність контрреволюції та розчарування людей діями чинної влади (графік 4). На цьому ж графіку видно коливання рейтингу «Громадянської позиції» та зростання популярності «Правого сектору».
Графік 3. Динаміка рейтингів Опозиційного блоку, Громадянської позиції і Правого сектору з липня 2014 до вересня 2015
Важливим сигналом для суспільства та політикуму є катастрофічне падіння рейтингу «Народного фронту». Для парламентсько-президентської республіки перебування у кріслі прем’єра політика, партія якого через нульовий рейтинг навіть не бере участі у місцевих виборах, виглядає нонсенсом.
Натомість «Самопоміч» має стабільний рейтинг як на всеукраїнському, так і на місцевому рівнях.
Графік 4. Динаміка рейтингів Народного фронту і Самопомочі за рік з вересня 2014 до вересня 2015
Соціологи фіксують серйозні протестні настрої – значний відсоток опитаних українців не голосують на виборах (14%).
Важливою характеристикою нашої політичної дійсності є те, що значна частина українців, просто випадає з неї, оскільки не має своїх представників серед наявної партійної палітри. Це передусім характерно для східних та південних регіонів України. Фахівці Київського міжнародного інституту соціології так оцінюють цю ситуацію: «В цілому можна зробити висновок, що в регіонах, де була значна підтримка проросійських партій (зокрема, партії регіонів та комуністів) підтримка проросійських партій суттєво знизилася, але підтримка проєвропейських партій зросла лише на 4–5%, більшість виборців цих регіонів не має партій, які б вони підтримували, і вони не приймають участь у виборах. Важливо, які політичні сили зможуть залучити населення цих регіонів до активного політичного життя, чи буде діяльність цих політичних сил сприяти інтеграції України, чи зможе керівництво країни вести діалог, завоювати довіру людей в цих регіонах і задовольнити їх очікування».
Важливо також констатувати річ, про яку експерти почали говорити з моменту заборони Компартії в Україні, а саме відсутність партійного представлення ідеології лівих сил. Соціалістичні ідеї, популярні на Заході, у нас традиційно асоціюються з проросійським вектором або дешевим популізмом. Соціалістичні партії європейського зразка – це той напрям, над яким варто плідно попрацювати партійним ідеологам.
Не можна оминути увагою недосконалість виборчого законодавства – фактор, який має перманентний вплив на парламентських та місцевих виборах в Україні. Постійна модифікація виборчої системи, складнощі підрахунку голосів, змінні умови реєстрації та висування кандидатів підривають довіру людей до самого інституту виборів.
