З новим днем, мої любі
84 дні ми творимо свій Всесвіт собою
Я завмерла всередині. Навіть не чекання, а якась часова пустота.
Фото в автобусах – такі стомлені, світлі лиця. Без відчаю, без страху.
Ми забрали в них весь страх, ми боїмося за них, щоб їм вистачило сили встояти, витримати і жити.
Вся наша любов зараз лине до них, щоб тримати світло в їхніх душах.
Я боюся, що рашисти діятимуть, як завжди, зрадять своєму слову і домовленості. Вони це називають “переграти”, бо слово “честь” немає в словнику росіянина.
Але я вірю, що ми повернемо наших воїнів. Бо тиск світу величезний, бо всі очі прикуті до цього обміну полоненими. Бо дані гарантії людей, що поважають своє слово.
Я вірю. Я чекаю.
Дивні відчуття цієї лютої весни. Я читаю у своїй стрічці новин про це.
У нас з’явилося відчуття простору всієї країни. І це не поодинокі люди відчувають. Ми стали відчувати не лише близьких чи свої місця сили, про що я писала напочатку.
Ми стали відчувати країну, як цілісну сутність.
Нам болить кожен куточок, що бомблять. Кожне життя, що ми втрачаємо.
Ми відчуваємо болем всю нашу країну, цільну, єдину, і захід, і схід, і південь, і північ.
Ми відчуваємо потоки сили, що живить нашу рішучисть, що тримає твердими руки наших воїнів. Відчуваємо, бо ми стали живити ці потоки через себе і собою. Ми частина цієї сили. Ми не самі, з нами вся сила наших Родів. І ми стали відчувати це. Навіть ті, хто раніше не думав і не відчував таким чином.
Ми відчуваємо любов, що торкається кожного, заповнює нас по вінця, і робить дива руками волонтерів, медиків, воїнів ЗСУ.
І чим ближче межа між життям і смертю, тим сильніше і яскравіше цей потік.
В той час, коли над моєю головою літали, та підривали ракети, коли вони падали в моєму селі я відчувала найсильніше плин цього потоку!
Нехай живуть захисники Маріуполя 🙏
Тримаймося і наближуємо перемогу разом з ЗСУ!❤️
Обіймаю вас, мої любі ❤️
Все буде Україна!💙💛
extraction_the_military_of_Mariupol
saveazov
saveMariupol
Арт від Оля Гайдамака
Джерело: Facebook
