З новим днем, мої любі
55 днів живе і справжнє долає мертву суть
Така темна ніч сьогодні була, що я давно не бачила. Здавалось, що місячна повінь була всі 55 ночей, що зорі сяяли яскравіше, щоб ніхто не почувався покинутим. А сьогодні опустили завісу, приглушили світло і ми чекаємо на другий акт. Сподіваюся, вирішальний. Вірю, що переможний для світла.
Вчора писала текст про російський культурний простір і відчула нові для себе почуття. Все ще думаю ці думки.
І вчора таке ж відчуття виникло, коли писала про російську літературу. Вона таки стала для мене чужинської. Це ідеї, пороки і прагнення культури, що покривала і виправдовувала нищення народів. Досліджувала ретельно феномен маленької людини, чи розгульного розмаху, чи знецінення чужого життя. А феномен свободи їм було не цікаво дослідити, помислити волю, як єдиний простір для колонізованих народів імперськість не дала. І не дає зараз. Бо душа вузька.
Я рідко дивилася останні роки російські фільми, бо мені не подобалися наративи, гра акторів, історії, що розповідали ці фільми. А з 2014 це стало взагалі неможливо. А ще я ніколи не розуміла захоплення історіями “Брат 1,2”. Іспанський сором і майже огида. Я навіть двічі передивлялася, думала, може з першого разу не зрозуміла.
Але ніт. Таки ця чужинська душа промовляла не до мене.
Я часто чую, що люди більше не можуть говорити російської, фізично. Бо весь наш організм не тільки переосмислив свою історію відносин і різність культурних кодів, а й відчув огиду до свого гвалтівника.
Огида настає після ненависті.
Ми будемо крізь огиду слухати перехоплення розмов про “насілуй баб, только мнє нє гаварі”, бо ми вже знаємо, що ознака мужності для росіянки – це насилля. Насилля для них – це спосіб заявити про себе, здатність нищити – сходинки до успіху.
Ми будемо ненависть, що відчуваємо від новин про вбивства і катування перетворювати на Гнів. Ми до нього дійдемо через Любов. Бо любов це наш спосіб жити, бо ми вільні люди, ми садівники.
І так ми будемо від огиди до гніву жити до перемоги. А потім настане байдужість до росіян і всього російського. Більше не буде захоплення чи поваги, здивування, образи, болю від нерозуміння, чому вони прагнуть нас убити. Нам вже стало це байдуже.
А от коли перестанемо відчувати огиду і гнів, а тільки байдужість – стане зрозуміло, що ми вирвалися з атмосфери колоніальних ідей та імперських замашок голозадих завойовників і подолали нав’язану меншовартість.
Наша #ЗСУ викрила, мабуть останній міф, міф про “другу армію світу”.
Ми всі робимо, що можемо. Навіть коли опускаються руки, ми трошки посидимо і йдемо знову робити нашу роботу – любити, підтримувати один одного, тримати стрій, щоб знищити ворога.
Тримаймося, друзі! Ми вже переможці!
Обіймаю вас, мої любі! ❤️
Все буде Україна!💙💛
Арт від #ОляГайдамака
Джерело: Facebook
