додому Стратегія ДОЗВОЛЕНЕ, ОБОВ’ЯЗКОВЕ ТА ЗАБОРОНЕНЕ

ДОЗВОЛЕНЕ, ОБОВ’ЯЗКОВЕ ТА ЗАБОРОНЕНЕ

225

Згідно з арабськими юристами, вчинки людини діляться на п’ять категорій, які вони перераховують таким чином: обов’язкові, похвальні, дозволені, осудні та заборонені. Обов’язкове протиставляється забороненому, похвальне – осудному. Але найважливіша категорія – це та, яка стоїть посередині і є, так би мовити, віссю терезів, що зважують дії людини та вимірюють її відповідальність (в арабській юридичній мові відповідальність називається “вага”).

Якщо похвально те, виконання чого винагороджується і невиконання не заборонено, а осудно те, невиконання чого винагороджується і виконання не заборонено, то дозволено те, про що закон може тільки мовчати, і тому воно не є ні обов’язковим, ні забороненим, ні похвальним, ні осудним. Йому відповідає райський стан, у якому дії людини не тягнуть за собою жодної відповідальності, ніяк не “зважуються” законом.

У суспільстві, в якому ми живемо, відбувається з точністю до навпаки. Зона дозволеного з кожним днем все більше звужується, а безпрецедентна регуляторна гіпертрофія прагне не залишити жодної сфери людського життя поза обов’язком і забороною. Жести й звички, які завжди вважалися байдужими до права, тепер ретельно регламентуються і пунктуально санкціонуються, аж до того, що практично не залишилося жодної сфери людської поведінки, яку можна було б вважати просто дозволеною.

Спочатку невстановлені міркування безпеки, а потім, все частіше, міркування щодо здоров’я зробили обов’язковим отримання дозволу на здійснення найбільш звичних і невинних дій, таких як прогулянка по вулиці, вхід в громадське місце або похід на роботу.

Суспільство, яке так обмежує райську сферу поведінки, не обтяжену законом, є не тільки, як вважали арабські правознавці, несправедливим суспільством, але й власне суспільством непридатним для життя, в якому кожна дія повинна бути бюрократично санкціонована і юридично оформлена, а легкість і свобода звичаїв, солодкість стосунків і форм життя зведені до точки зникнення. Більше того, кількість законів, указів та постанов є такою, що не тільки виникає необхідність звертатися до експертів, щоб дізнатися, чи дозволена та чи інша дія, але навіть чиновники, відповідальні за дотримання правил, починають плутатися і суперечити один одному.

У такому суспільстві мистецтво життя може полягати лише в тому, щоб звести до мінімуму обов’язкове і заборонене і, навпаки, максимально розширити сферу дозволеного, єдину сферу, в якій стає можливим якщо не щастя, то хоча б радість. Але саме цьому негідники, які нами керують, всіляко перешкоджають і ускладнюють це, множачи правила і норми, контроль і перевірки. Аж поки похмура машина, яку вони побудували, не зруйнується сама, заклинена тими самими правилами та диспозитивами, які мали дозволити їй функціонувати.

Джорджо АГАМБЕН, філософ

ПерекладОлександр ТИМОФЄЄВ

Джерело тут

НАПИСАТИ ВІДПОВІДЬ

введіть свій коментар!
введіть тут своє ім'я