додому Топ Новини ВІТАЛІЙ КУЛИК: PATRIOT ОПИНИТЬСЯ В УКРАЇНІ РАНІШЕ, НІЖ ОЧІКУЮТЬ РОСІЯНИ

ВІТАЛІЙ КУЛИК: PATRIOT ОПИНИТЬСЯ В УКРАЇНІ РАНІШЕ, НІЖ ОЧІКУЮТЬ РОСІЯНИ

250

Україна отримала двопартійну підтримку у США, тому Вашингтон продовжить нам допомагати, вважає експерт.

21 грудня, вперше від початку повномасштабного вторгнення, президент Володимир Зеленський вирушив до Вашингтона з офіційним візитом.

Після зустрічі віч-на-віч лідери України та США провели спільну пресконференцію. Президент США Джо Байден підтвердив, що Америка надасть Україні ЗРК Patriot. Крім того, він зауважив, що 50 країн взяли на себе зобов’язання про постачання Україні понад 2 тисяч танків та інших одиниць бронетехніки, понад 800 артилерійських систем, понад 2 млн артилерійських снарядів та понад 50 MLRS. Натомість Володимир Зеленський заявив, що його візит до США став історичним для нашої країни, для відносин України та Америки.

В інтервʼю Главреду директор Центру досліджень проблем громадянського суспільства Віталій Куликрозповів про те, як зустріч американського та українського лідерів вплине на хід війни в Україні, чи реагуватиме Кремль на зустріч Байдена та Зеленського, чому Patriot може опинитися в Україні, випереджуючи очікування росіян.

-ads-

Як би ви оцінили результати візиту Зеленського до Штатів – наскільки він успішний для нас?

Поки що важко говорити про його підсумки, оскільки багато чого знаходиться не на поверхні цього візиту і не відображено у релізах. Усе стане зрозуміло після кількох днів чи тижнів – це стосується і специфікацій зброї, ленд лізу тощо. По тих проміжних результатах, які вже є, по-перше, можна бачити (за невеликими винятками) двопартійну підтримку України у Конгресі та Сенаті. Значна частина республіканців, які висловлювали сумніви у підтримці та критикували, тепер наперебій починають говорити про підтримку та необхідність надалі зберігати курс на протистояння Росії та її стримування. Лише два конгресмени не встали, коли виступав Зеленський, але і вони в кінці йому аплодували. Це – ті знаки, які варто зчитувати в американському істеблішменті.

По-друге, у Сполучених Штатах зберігається суспільний консенсус стосовно підтримки України, і він не зазнав жодних істотних втрат. Бо і соціологічні, і онлайн-опитування свідчать про те, що американці підтримують Україну. І візит Зеленського створив необхідний фон для того, щоб ця підтримка зберігалася і надалі. Фактично, він дав новий імпульс цій підтримці та інших результатів, таких як взаємодія спецслужб, взаємодія військово-промислового комплексу (ВПК), надання необхідної специфікації озброєння (наприклад, для ЗРК Patriot). Очевидно, що Patriot опинився у списку наданої нам підтримки під цей візит невипадково – ця подія була до нього приурочена.

Байден чітко зазначив, що він зацікавлений у тому, щоб Україна продовжувала чинити спротив і зацікавлений у перемозі української зброї над росіянами. Американців також непокоїть ядерна ескалація, але якщо вона не відбуватиметься за допомогою різних зусиль – як взаємодії з Китаєм, так і стримування з боку США – американці нарощуватимуть підтримку, у тому числі і ракетами більшої дальності. Тільки це відбуватиметься не одразу, а відповідно до потреб і ситуації на фронті.

Так само США підтвердили готовність надавати Україні технології. І це важливо, оскільки ми перезапускаємо власний ВПК і деякі види озброєння, боєприпасів ми за допомогою американських технологій зможемо виробляти на спільних підприємствах у Східній Європі. Адже виробничі кластери у Польщі, Чехії, Прибалтиці – це та суттєва допомога, де американці можуть докластися інвестиціями, технологіями і це б працювало на допомогу фронту Україні.

А про які види озброєння йдеться? 

Технології, які американці можуть нам надати досить широкого спектру. Ми можемо їх застосовувати для виробництва боєприпасів 155 калібру і вище, ракет, дронів (у тому числі – дрони-камікадзе, які необхідні Україні). Звичайно, що нам було б дуже важливо мати ці ракети для того, щоб ми могли досягати цілей за межами лінії фронту, аби ними, наприклад, можна було б завдати удару по Москві. Однак сьогодні Вашингтон, усе-таки, значною мірою побоюється ескалації. І проміжний варіант “давайте визнаємо Росію країною-агресором, а не країною-спонсором тероризму” якраз і є проявом дефіциту політичної волі Вашингтона і страхом загострити ситуацію.

Я сподіваюся, що після зустрічі з Зеленським прямого діалогу віч-на-віч двох президентів та керівництва України та США як з інституціями глибинної держави нам вдасться змістити акценти і переконати американських партнерів у тому, що надання нам ракет великої дальності прискорить перемогу, а не створить ризики, з якими Америка не зможе впоратися.

Ще хотіла б уточнити щодо заяви Байдена про те, що Штати не можуть дати Україні усе, що вона просить. Що ця заява означає у контексті тривалості війни?

Є певна динаміка надання військової допомоги, і кожен її етап передбачає надання конкретного виду чи типу озброєнь. Завтра ми не отримаємо американські винищувачі, ракети на 1000 і більше кілометрів – це можливо, але для цього мають скластися певні обставини, як геополітичні, так і на фронті. Тобто коли не можна буде інакше, і це потрібно буде зробити для остаточної перемоги України на полі бою у конкретній військовій операції. Україна, як на мене, звичайно просила і танки, і літаки, і ракетні системи, що здатні вражати цілі на великих відстанях. Але на даний момент, як я вже сказав, політичної волі у Вашингтона, аби надати їх негайно, немає. Однак це не виключає того, що ми можемо отримати ці озброєння.

Зважаючи на те, що було багато розмов про те, що Зеленський їде до США саме зараз зважаючи на ризик повторного наступу Росії з боку Білорусі, чи можна розраховувати на певні кроки з боку США чи колективного Заходу загалом, які могли б стримати РФ?

Я не військовий аналітик і не коментую ситуацію на фронті. Але з того, що я бачу, говорити про наступ Росії з боку Білорусі поки що передчасно – там немає достатнього обсягу військових формувань. Я бачу, як російські ресурси та телеграм-канали активно розганяють інформацію, яка опосередковано мала вказувати на те, що вторгнення відбудеться ось-ось, що співпало у часі з візитом Зеленського до США. Тож можна зробити висновок, що це може бути ІПСО по створенню такого очікування.

Але з іншого боку, я не заперечую і того, що це може статися в один сумний для України та Білорусі день, коли Лукашенко зламається, а білоруси, а саме збройні сили Білорусі, візьмуть участь у другій хвилі вторгнення. Відповідно, тоді вони вигребуть, оскільки інакшого способу, окрім як завдати ракетних ударів по обʼєктах військової інфраструктури Білорусі у нас не буде. Відповідно, нас нічого не стримуватиме і у питаннях військової допомоги опозиційним формуванням, які спокійно можуть перейти кордон і брати участь у безпосередньому звільненні Білорусі від окупаційного режиму Лукашенка.

А як можна трактувати слова Байдена про перемовини з Путіним – чи означає це те, що Захід уже готовий вести перемовини з поточним режимом у Кремлі?

Очевидно, що існує мова політики, яка передбачає можливість завжди залишати шлях для переговорного процесу. Білий Дім і більшість його речників вказують на те, що не бачать готовності Росії до таких переговорів, але ніколи не закривали для них можливості. Втім, вони висували певні умови для таких переговорів, які, зокрема, будуть відображені у “формулі миру” від Зеленського – деокупації України, покарання винних, репарації та низки інших моментів, аби можна було б бодай почати якісь предметні переговори з Росією. Тобто інших варіантів для переговорів немає – лише деокупація. А в нашому розумінні – це принаймні звільнення територій станом на 1991 рік. Як на мене, це буде тільки початком переговорів, подальші триватимуть вже із пост-Росією, тобто тими державами, які утворяться на території теперішньої РФ після повалення режиму Путіна і стосуватимуться репарацій.

Але чи готовий Захід до розвалу Росії – чи не буде він так само, як це було у 1990-х роках, намагатися її втримати у наявних кордонах з більш лояльним до Заходу керівництвом? 

Частина американського та європейського істеблішменту боїться розвалу, як страшного сну. Нещодавня стаття Кісінджера – це, фактично, публічний прояв цих страхів. Але така позиція на даний момент втрачає свою опору, оскільки усе більше американців переконуються у тому, що зберігати Росію в наявних кордонах означає відтягувати у часі завершення війни. Бо тоді ми отримаємо перемирʼя, і через років двадцять знову зіштовхнемося із новою фазою війни, але тоді ця війна вже може бути не на території України, а, наприклад, Польщі, Прибалтики, причому з іще більшою силою (можливо, навіть із застосуванням ядерної зброї) і США доведеться брати у ній участь. Тому, як на мене, на даний момент більше прихильників того, що Росія має припинити своє існування як державне утворення, стає усе більше. І сьогодні це є якщо не домінуючою, то однією з основних позицій, які присутні в американському істеблішменті.

У Кремлі, судячи з реакції, залишилися незадоволеними цим візитом. Чи може РФ найближчими часом якось відреагувати, окрім гучних заяв та образ?

Симетричною дією був візит Дмитра Мєдвєдєва до Китаю з намаганням отримати якусь підтримку і окреслити Сі Цзіньпіну перспективи нового етапу війни. Тому що, очевидно, Китай вимагав від Росії більш чітких планів по завершенню війни та недопущенню ядерної ескалації, бо саме про це говорять усі інсайдери. Можливо, він для цього і повіз повідомлення від Путіна, але це – асиметрична дія. З іншого боку, я не очікую зараз інтенсифікації дій. Поки що ми бачимо намагання росіян укріпитися на лінії розмежування – зараз вони активно будують фортифікаційні споруди у захоплених містах, намагаються побудувати апарат контролю і пригнічення окупованого населення.

Тобто вони більше працюють на оборону того, що утримують, ніж на підготовку до наступальних дій. Ну, і залишається ситуація Бахмуту, Лиману, Авдіївки, де, фактично, відбувається українські Вердени (битва біля французького міста Верден вважається одним із найбільш кровопролитних боїв під час Першої світової війни, який увійшов до світової історії як хрестоматійний приклад війни на виснаження. – Главред) – саме там зараз вирішується оперативна ситуація, яка визначатиме подальші дії України та РФ.

Щоб резюмувати нашу розмову, який ваш прогноз на найближчі кілька місяців – чого можна чекати після цього візиту? 

Є така традиція – заявляти про те, що Україні готуються щось передати, коли це вже знаходиться тут і працює на фронті. Patriot нам готові надати тоді, коли українські військові навчаться з ними працювати. Я вважаю, що це відбудеться скоріше, ніж думають росіяни, і ми побачимо системи, які тільки-но мали б отримати, вже у роботі. Це, звичайно, має покращити оборону наших енергетичних обʼєктів, ТЕЦ та енергомереж, і, можливо, призведе до зниження дефіциту електроенергії та підготовки економіки України до більш продуктивної роботи після Нового року, а саме відновлення енергетики. У той же час я не виключаю спроби контратак РФ на Сумському, Чернігівському напрямках або навіть провокацій на білоруському кордоні, а також спроби завдати ще одного великого удару по енергетичних мережах, що може співпасти з холодами на новорічні свята. Поки що нам щастить з цією зимою, але чим більшими будуть морози, тим вищою буде ймовірність завдання нових ударів з боку РФ.

Інтерв’юверАнастасія КУЧКІНА

Віталій КУЛИК, директор Центру досліджень проблем громадянського суспільства

Джерело тут

попередня статтяНОВОСТИ ИЗ США. 21-23.12.2022
наступна статтяДЭВИД ГРЭБЭР И ДЭВИД ВЕНГРОУ: КАК (НЕ) ВОЗНИКЛО ГОСУДАРСТВО

НАПИСАТИ ВІДПОВІДЬ

введіть свій коментар!
введіть тут своє ім'я