Міжнародний центр протидії російській пропаганді підготував черговий огляд пропагандистських меседжів та наративів, які впроваджувались на тимчасово окупованих територіях ОРДЛО в період з 20 по 27 квітня.
Головною подією минулого тижня, яка викликала найбільший резонанс, став «указ» представника окупаційної адміністрації, ватажка самопроголошеної «ДНР» Деніса Пушиліна щодо використання назви міста «Сталіно» паралельно з назвою «Донецьк». Документом визначається, що історична назва стане «символом міста» та буде використовуватись тричі на рік: 9 травня (день Перемоги), 22 червня (початок Великої вітчизняної у хронології РФ) та 9 вересня (день звільнення Донецька від німецько-фашистських загарбників).
Але попри це, саме «перейменування» Донецька збурило потужну інформаційну хвилю через одіозність фігури колишнього Йосипа Сталіна (Джугашвілі). Загальна кількість жертв сталінських репресій вимірюється десятками мільйонів радянських людей, які загинули у концтаборах або були страчені під час «великого терору» проти власного населення у період з кінця 20х-початку 50х років ХХ століття.
На додачу, крім «перейменування» Донецька у Сталіно, так званий «уряд» ОРДО почав обговорювати встановлення, ябо, як вони кажуть, «відновлення» пам’ятника «батькові народів» у донецькому парку ім.Щербакова.
Водночас, стало відомо про те, що зображення Сталіна з’явиться на мозаїках у головному храмі збройних сил РФ, який зараз будується у парку «Патріот» під Москвою.
Отже, на тимчасово окупованих територіях пропагандисти РФ, як в лабораторії, тестують впровадження ідеологічних трендів, провідним з яких є необхідність «повернення у СРСР». Цей меседж має своєю цільовою аудиторію населення країн, які раніше входили до складу Радянського Союзу. Він розрахований не лише на старше покоління, яке народилось, та певний час жило за часів СРСР, але й на молоду аудиторію, представникам якої російські ідеологи намагаються довести «як стабільно та гарно було раніше, у радянські часи, і як погано та мінливо все зараз». Дотичним до цього меседжем є необхідність «сильної руки» та відродження культу Сталіна – як в РФ, так і на окупованих нею територіях.
Зазвичай, до таких гучних інформаційних приводів на окупованих територіях вдаються тоді, коли виникає нагальна потреба витіснити з інформполя «незручний контент». Минулого тижня таких небажаних, але досить потужних інфоприводів в ОРДЛО було декілька. Найбільш резонансні з них: погіршення економічного стану окупованих територій та різкий сплеск захворюваності на новий коронавірус у самопроголошених «ЛДНР».
Смерть вуглепрому та залізної дороги: «Грошей нема, але ви тримайтесь!»
Погіршення економічного стану окупованих Росією територій спостерігається з 2014 року. Але якщо раніше самопроголошені «республіки» могли існувати за рахунок експлуатації основних фондів підприємств, заводів та шахт, які вони віджали у власників, то шість років потому їхнє інерційне використання, без капітальних ремонтів та інвестицій впродовж тривалого терміну, стало неможливим. Низький рівень зарплат (як у порівнянні з довоєнними часами на Донбасі, так і з сучасними на територіях України та РФ), кількамісячна заборгованість, часткові виплати «щоб не вмерли» – це економічні реалії окупованих РФ територій українського Донбасу. Думки про те, що Росія вичавлює ОРДЛО, як лимон, щоб потім викинути його на смітник, з’являються навіть у тих, хто у 2014 році щиро вірив, що РФ забезпечить мешканцям окупованих територій російський рівень зарплат та пенсій. Стагнація економіки т.зв «ЛДНР» підтверджується як постами мешканців, так і офіційними документами окупаційної влади.
Минулого тижня у соцмережах з’явилась інформація про погіршення ситуації на «ДП «Донецька залізниця». Мешканці писали про те, що в Ясинуватій 50% локомотивних бригад працюють три дні на тиждень, інші 4 дні – у відпустці власним коштом.
Але навіть «щасливчики», які мають роботу на залізниці, отримують лише незначну частку від заробітної плати. Зокрема, залізничникам ОРДО цього тижня видали у рахунок зарплати суми від 300 до 700 російських рублів (від $4 до $9 США).
Про скрутний стан підприємства, яке є важливою частиною транспортної інфраструктури окупованої території також свідчить скасування пільг на проїзд на міжміських та приміських напрямках, починаючи з 22 квітня.
Ще одним підтвердженням поступового руйнування залізниці є ліквідація великого залізничного транспортного вузла – станції Микитівка (тимчасово окупована Донецька область) та дотичних до неї підприємств та підрозділів: вокзалу Микитівка, локомотивного депо, пунктів технічного обслуговування та відновлювального потягу.
У зверненні трудового колективу станції Микитівка, яке вони просять розповсюдити, відзначається, щоб таке рішення залишає без роботи цілі родини залізничників, багато з яких має неповнолітніх дітей, тож йдеться про сотні робітників та тисячі членів їхніх родин. У зверненні залізничники пишуть, що
«з точки зору керівництва дороги – залізниця не відродиться вже ніколи». Робітники також відзначають, що «апарат керівників за роки війни непомірно розширився, у той час як простих робітників втрачено за різними причинами багато».
Автори звернення також наголошують, що керівництво залізниці обрало для скорочення найскрутніший період –
«Коли перекрити кордони, та багато підприємств знаходяться на простої або закрити. Це диверсійно-підривна діяльність всередині республіки. Кому це вигідно?», – ставлять риторичне запитання залізничники.
Не краще економічне становище і у сусідки ОРДО – самопроголошеної «ЛНР». Тут йдеться про чергову «реструктуризацію», яка більше схожа на повну ліквідацію вугільної промисловості, яка традиційно є джерелом доході для значної частини мешканців Донбасу та їхніх родин. В розпорядженні №87 від 10.04.2020 за підписом «голови уряду ЛНР» Козлова говориться про закриття вугледобувних підприємств, зокрема, «Антрацитвугілля», філіалу №2 ЗАТ «ВТС», «Вуглеруструктурізація» та інших. Окремим пунктом в документі прописано:
«визнання заборгованості, що утворилась з 2014 року на підприємствах вугільної галузі ЛНР як такої, що не підлягає погашенню».
Стривожені такими чутками, 21 квітня 106 шахтарів першої зміни шахти «Комсомольська», що входить до складу ДУП «Антрацит», після закінчення роботи відмовились підніматись на поверхню. Вони вимагали повернення заборгованості за 4 місяці (з січня 2020 року). Страйк було припинено після того, як їм видали гроші за січень-лютий та частину за березень.
21 квітня представник окупаційної російської адміністрації Леонід Пасічнік схвалив закон №160-III «Про ліквідацію збиткових підприємств зі здобичі (перероблення) вугілля та соціального захисту їхніх робітників».
Вочевидь, шахтарі окупованої Луганщини не надто повірили у перспективи «соцзахисту», адже 28 квітня стався ще один страйк у місті Зоринськ (Перевальський район). Тут 38 робітників шахти «Никанор-Нова» (ДУП «Центрвугілля») відмовились виходити на поверхню. Вимоги – повернення боргів по зарплаті (понад пів року) та протест проти закриття шахти.
За обома випадками – і з банкрутством Донецької залізниці, і зі знищенням вуглепрому Луганщини стоїть ЗАТ «Внешторгсервіс» Сергія Курченка – українського олігарха, наближеного до втікача-експрезидента України Віктора Януковича. Саме «Внешторгсервіс» є тієї «п’явкою», яка висмоктує останні життєві соки з окупованої РФ території ОРДЛО. ЗАТ «ВТС» має виключні права на вивезення вугля та металу з непідконтрольної українському уряду частини Донбасу. Воно не платить місцеві «податки» та має багатомільйонні заборгованості перед робітникам тамтешніх підприємств.
Борги філіалів «ВТС» перед так званим «держбюджетом ЛНР» перевищують 318 млн рублів ($4,3 млн), а перед «бюджетом ДНР» – майже 308 млн руб ($4,16 млн). Крім «податків» підприємство Курченка також не сплачує виробникам та перевізникам за надані послуги. Зокрема, борги «ВТС» перед вугільними підприємствами ОРДО сягають 2,5 млрд рублів ($33 млн), а залізничникам ОРЛО «Внешторгсервіс» заборгував 180 млн руб ($2,4 млн).
Але сподіватись на те, що на окупованих територіях умовний «холодильник» нарешті переможе «телевізор», що призведе до кардинальних змін, не варто. Будь-яка протестна діяльність в ОРДЛО буде безжально придушена. Ще один доказ тому – першим, хто приїхав до шахтарів Луганщини, що страйкували, були представники силових структур – т.зв. «міністерств державної безпеки». Цього разу проблему вирішили, виплативши частину грошей. Але коли коштів бракуватиме, російські силовики, та їхні поплічники в т.зв. ЛДНР розправлятимуться зі страйкарями без жалю.
Крім того, у колишніх шахтарів, залізничників та іншим безробітним завжди є альтернатива «працевлаштування» – вступ до лав російської окупаційної армії. В умовах тотального безробіття для багатьох мешканців самопроголошених ЛДНР це є єдиною можливістю отримати гроші для утримання своїх родин.
COVID19 в ОРДЛО: «А місто подумало – навчання йдуть…»
Минулий тиждень був відзначений стрімким зростанням кількості хворих на новий коронавірус на тимчасово окупованих територіях Донеччини та Луганщини. Також «Мінздрави» так званих «ЛДНР» одночасно, немов змовившись, 22 квітня проголосили про нібито перші випадки смертей від COVID19. В обох випадках йшлося про чоловіків пенсійного віку (60 років в ОРДО та 74 роки в ОРЛО).
Але навіть така дозована інформація, яка була узгоджена для споживання населенням ОРДЛО, на погляд російських пропагандистів виявилась недостатньо «дистильованою». У нашому розпорядженні опинився скрін з внутрішнього чату для керівників ЗМІ т.зв. «ДНР», в якому головний фахівець відділу по зв’язках з громадськістю та протоколу Галина Руднєва роз’яснює головним редакторам, як само потрібно висвітлювати брифінг очільниці «Мінздраву» Ольги Долгошапко про смерть пацієнта.
«На початку вона каже «помер чоловік 60 років, який потрапив у лікарню 17 квітня з діагнозом негоспітальна пневмонія і за життя у нього було взято тест, який показав наявність коронавірусної інфекції. На жаль, хвороба розвивалась дуже прогресивно і вчора цей чоловік помер». Цей шматок з сюжетів убираєте. Даєте за кадром «помер чоловік 60 років, який потрапив у лікарню з ПОПЕРЕДНІМ діагнозом негоспітальна пневмонія, у нього ОДРАЗУ було взято тест, який показав наявність коронавірусної інфекції. Однак, чоловік звернувся до лікарні вже у важкому стані, врятувати його не вдалося».
Отже, гідні учні пропагандистів РФ, які працюють на окупованих територіях, цілком опанували стандартний хід, який широко використовують їхні колеги у Росії – заміна прямої мови закадровим текстом, у якому можна «відредагувати оригінал», або цілком змінити сенс повідомлення. У наведеному прикладі можна побачити, як пропаганда ОРДО намагається приховати неготовність медицини т.зв. «ДНР» до боротьби з коронавірусною інфекцією. З прямої мови «міністерки охорони здоров’я» можна зрозуміти, що тест було зроблено із значною затримкою (за життя), а лікування або не проводилось взагалі, але знову ж таки, було розпочато запізно. У «відредагованому сюжеті», схваленому «міністерством правди» ОРДО, йдеться про те, що лікарі, нібито зробили все вчасно, а винен сам небіжчик, який запізно звернувся.
Але реальність, яку спостерігають мешканці окупованих територій, не так легко відреагувати, як телевізійний сюжет. Пропагандисти ОРДЛО намагаються працювати на випередження, але це не завжди їм вдається. На тому ж брифінгу 22 квітня очільниця «Мінздраву ДНР» повідомила, що кількість хворих на COVID19 зросла удвічі – на 31 особу (загалом 68). Але ще до початку брифінгу у мережі з’явилось відео наметового містечка, яке було розгорнуто у Будьонівському районі Донецька.
Мешканці окупованого міста висказали припущення, що він призначений для розміщення хворих на коронавірус, яким не вистачає місця у лікарнях (відео)
Цю інформацію наступного дня поспішив спростувати очільник «МНС ДНР» Олексій Кострубицький. Він, хоча і підтвердив, що цей мобільний госпіталь може прийняти 100 хворих на COVID19, але спростував його практичне використання та заявив про «проведення навчань». Також повідомлялось, що після закінчення «навчань» намети буде розібрано. Але «тренування» затягнулись, адже станом на 30 квітня вони все ще залишались там.
Лікарі відзначають, що для «навчань МНС» ОРДО обрало не дуже зручне місце – занадто людне, хоча на окупованих територіях не бракує майданчиків, не «тренування» не були б помічені донеччанами. З іншого боку, медпрацівники кажуть, що «тренувальні намети» розташовані дуже зручно, якщо вони розраховані не на уявних, а на справжніх хворих. Поруч з місцем «навчань» розташований туберкульозний диспансер, в якому госпіталізують хворих на COVID19, також поруч є морг, хоча його місткість й невелика. Висновок, який зробили медпрацівники – розгортання наметового госпіталю, який пропаганда «ДНР» намагається видавати за «тренування», свідчить про стрімкий та неконтрольований сплеск захворюваності на новий коронавірус в ОРДО. Призначення наметового містечка – сортувальний центр на першому етапі (щоб відокремлювати інфікованих від здорових), та додаткові лікарняні ліжка – на другому етапі.
Непрямим підтвердженням теорії про стрімкий та неконтрольований зріст кількості інфікованих СOVID19 є офіційні повідомлення окупаційної адміністрації про повне закриття Новоазовського району Донеччини,
а також про випадки захворювання серед, робітників митниці та медперсоналу. Зокрема, в Торезі було проведено дезінфекцію будинку та під’їзду медичної сестри, у якої виявили COVID19. Впродовж тривалого часу вона продовжувала їздити на роботу громадським транспортом, маршрут якого проходив через міський автовокзал та ринок, отже могла інфікувати багато мешканців.
Слід відзначити, що минулого тижня ОРЛО, де з початку епідемії офіційна кількість хворих на коронавірус була менша за ОРДО, нарешті обігнав сусіда. Станом на 30 квітня в т.зв. «ДНР» статистика окупаційної адміністрації налічується 100 інфікованих, тоді як у «ЛНР» – 129. Звісно, реальні цифри в обох самопроголошених «республіках» набагато вище. Інакше неможливо пояснити дії «адміністрації» ОРЛО, яка з 23 квітня ввела суворий режим самоізоляції, який також передбачає заборону на використання пасажирського транспорту у п’яти містах «республіки»: Алчевську, Брянці, Перевальську, Свердловську та Стаханові.
Раніше такі ж обмеження було введено в Антрациті та Червоному Лучі (тимчасово окупована частина Луганщини). Крім того, головний санітарний лікар ОРЛО Дмитро Докашенко повідомив, що складна ситуація у Первомайську, де налічується 40 хворих на COVID19.
А користувачі соцмереж повідомляють про причину спалаху коронавірусу у Алчевську – там розповсюджувачем інфекції став чоловік, який повернувся на окуповану Луганщину з Москви, після чого мав широке коло контактів, у тому числі, посиденьок із друзями за пляшкою оковитою, бійок, співбесід з правоохоронцями, та перебування у декількох лікарнях, включно з загальною палатою у травматології.
Мешканці Стаханова у соцмережах скаржаться на блокування міста:
«Місто повністю закрито. Блокпост і не пропускають. Місцеві знають, звісно, як виїхати-в’їхати, але це ризиковано. Перепустка лише офіційна проходить. По місту транспорту немає, декілька машин проїхало, велосипеди та пішки йдуть.Жахливе відчуття. Такого ще не було. Відчувається відрізаність від усього. На вулицях практично нікого. Проте, магазини, обмінники працюють», – пишуть містяни.
Намагаючись приховати реальну ситуацію з захворюваністю на новий коронавірус, представники окупаційної влади у самопроголошених «республіках» 26 квітня одночасно заявили про «комплексне тренування сил громадянської оборони».
Отже, на окупованих територіях вкотре обрали тактику замовчування та приховування інформації як від власного населення, так і від світової спільноти.
Резюме: Інформаційні вкиди, які ми спостерігали минулого тижня на тимчасово окупованих територіях, зокрема, про «перейменування» Луганська та Донецька на Ворошиловград та Сталіно, а також встановлення пам’ятника Сталіну, мають дві мети.
По-перше, це тестування готовності населення окупованих територій (а відтак і РФ) повільно, але невпинно рухатись «назад, у майбутнє», зразка СРСР 30-50 років минулого століття, з одночасним формуванням та посиленням культу «сильного керівника» Сталіна, образ якого поширюватиметься також на «могутнього та непереможного» Путіна.
По-друге, це спроба взяти під контроль інформаційний простір, у якому все частіше з’являються повідомлення мешканців окупованих територій про реальний стан справ, а надто, про руйнування економіки та погіршення добробуту, а також про неготовність медустанов ОРДЛО до боротьби з епідемією COVID19.
Автор: Валентина Бикова, аналітик Міжнародного центру протидії російській пропаганді
Джерело: Міжнародний центр протидії російській пропаганді
