додому ПОЛІТИКА МІК РАЙЯН. ЧОМУ путіну ПОТРІБНА ХОЧ ЯКАСЬ ІСТОРІЯ, В ЯКІЙ, МОЖЛИВО, НАВІТЬ...

МІК РАЙЯН. ЧОМУ путіну ПОТРІБНА ХОЧ ЯКАСЬ ІСТОРІЯ, В ЯКІЙ, МОЖЛИВО, НАВІТЬ БУДЕ ТРОХИ ФАКТІВ

167
Ілюстрація Сімон Летч

Уже знайомий нам Мік Райян, коротко про те, чим іще нам може бути корисний відступ росіян із Херсона та чому не варто підштовхувати Україну до перемовин саме зараз.

Після американських проміжних виборів, про які трампісти — і владімір путін — воліли б не згадувати, міністр оборони росії сєрґєй шойґу оголосив, що російські війська відходять із правого берега Дніпра.

Це не стало несподіванкою. Уже деякий час розвідувальним службам і тим, хто уважно спостерігав за війною, було очевидно, що стратегія українців — потроху бити і поступово дотискати росіян у цьому регіоні — дає результати. Зі зруйнованими мостами, занепадом матеріально-технічної підтримки та падінням морального духу росіяни опинилися в дуже складній ситуації.

Президент росії сподівався на набагато кращий (для нього) результат виборів у США. Через те, що деякі ультраправі з Республіканської партії закликають перенаправити американську допомогу Україні на внутрішні нагальні справи, путін, мабуть, відчув, що настрої змінюються і зʼявляється ймовірність скоротити допомогу, таку важливу для підтримки України в цій війні. Оскільки надія, швидше за все, розвіялася (поки що), росіяни реалізували свій план евакуації з Херсона.

-ads-

Важливе питання, чи цей російський відступ — справжній, чи, можливо, це частина обманної кампанії, щоб втягнути українців у бій, до яого росіяни готувалися. Українці коментують російську заяву скептично. Вони добре знають свого ворога. Попри все, ситуація у росіян в Херсоні, як сказано в популярному мемі, «не дуже хороша». Це міг бути або відступ, або ж потенційне оточення та знищення українцями сил, що були розгорнуті в тому регіоні. Для путіна це могло стати внутрішньою та й стратегічною катастрофою. Відступ був меншим із двох зол.

Заяву зробили шойґу та російський генерал сєрґєй суровікін, але відступ із території — акт політичний. Рішення про відступ не могли прийняти без схвалення путіна. І це чудовий доказ, що путін усвідомлює реальність і ухвалює раціональні рішення. Як написав Макс Бут у Washington Post: «путін, безумовно, може помилятись, і він, безумовно, не бажає визнавати поразку. Але він не є нестабільним, дурним чи схильним до самогубства».

Це також доказом, що путін робить із військових цапів відбувайлів, які стануть винуватцями російського фіаско в Україні.

Імовірно, росіяни, відступивши з Херсона, збільшать кількість стратегічних ударів в інших місцях України. Оскільки запас далекобійної ударної зброї в росіян зменшився, то вони шукають можливості отримати більше озброєння від Ірану. Нові удари дали б можливість росіянам продовжили «енергетичну війну» проти України, а ще у їхніх пропагандистів зʼявився б матеріал, щоб відвернути увагу російської аудиторії від відступу з Херсона та втрати території.

Для путіна це важлива мета. Коли у вересні він оголошував про «приєднання», то заявив росіянам, що Херсон є частиною Росії. Тепер путіну потрібна історія (можливо, в ній будуть навіть деякі факти), щоби виправдати відступ та відвернути від нього увагу вітчизняної аудиторії.

Українці завзято воювали, вражали цілі на великих відстанях та здійснювали психологічні операції, щоб зробити позиції росії на правому березі Дніпра нестерпними. На війні найкраще завдати шкоди ворогу, знищити його — в момент відступу. Це можливість, яку українці не пропустять. Вони будуть і далі безперервно нападати на росіян, які відступають, особливо на пунктах переправи через ріку. Краще знищити їх зараз, ніж атакувати в майбутньому.

Швидкість та синхронізація російського виведення багато чого розкаже нам про моральний дух і спроможність російських військ на півдні. Як я наголошував раніше, проведення тактичного відходу в належному порядку — дуже складна справа, навіть за найкращих обставин. росіяни мали час, щоб спланувати та підготуватися до перегрупування своїх сил на півдні. Через це вони, можливо, не залишать стільки техніки та боєприпасів, як під час Харківської наступальної операції.

суровікіну цього разу доведеться захищати меншу територію, крім того, він отримав поновлення сил у вигляді свіжо мобілізованих, тому намагатиметься відновити свої розбиті бойові підрозділи на півдні. Разом із тим, наступні кроки суровікіна нададуть Україні важливу розвідувальну інформацію. Місця дислокації щойно виведених військ допоможуть зрозуміти бойовий стан російських підрозділів, а також ймовірні пріоритети суровікіна на зиму та початок 2023 року.

Що стосується наступних кроків України, то навряд чи найближчим часом вона планує масштабні форсування Дніпра і перехід на лівий берег. Крім того, що це мала би бути масштабна та ретельно спланована операція, українцям до всього довелося б здійснювати наступ на щільні російські оборонні зони на лівому березі Дніпра. Отже, українці, які не схильні прямо атакувати, а частіше поступово руйнують ворожі логістичні й командні вузли та підривають моральний дух росіян ізсередини, шукатимуть інші можливості, щоб відтіснити росіян з півдня. І звісно, українські удари вглиб триватимуть. Із відвойованого Херсона на півдні можна буде охопити більші території, наприклад системами HIMARS, щоб здійснювати необхідне формування та наносити удари, що підтримуватимуть українські наступальні дії в майбутньому.

Зрештою, ця поразка росії є підтвердженням дієвості  української військової стратегії корозії та підходу, обраного її керівництвом. Українці успішно наступають, і росіяни це знають.

Відвоювання Херсона також підніме моральний дух українців перед зимою. Саме тому зараз не час підштовхувати Україну до переговорів. Росіяни, можливо, ослаблені, проте не відмовляються від своїх територіальних посягань. Їх треба перемогти на полі бою і витіснити з України. Ось чому Захід повинен посилити постачання Україні техніки (зокрема систем протиповітряної оборони, танків та винищувачів), боєприпасів і вчити українських солдатів. Захід, зокрема Австралія, має велике моральне та гуманітарне зобов’язання допомогти українцям перемогти росію та чимшвидше закінчити цю війну.

Мік райян. Чому путіну потрібна хоч якась історія, в якій, можливо, навіть буде трохи фактів
Село білозірка в херсонській області. Населення до російського вторгнення було близько 1200 осіб, зараз залишилось лише 276. Фото кейт ґераті

Від початку промислових революцій наприкінці XVIII століття війни еволюціонували від поодиноких вирішальних битв до сукупності бойових дій та стратегічної мобілізації людей, інформації, союзників і промисловості. Із лютого українці довели свою перевагу в цьому. Але все ще є багато невизначеностей щодо цього відступу росіян. Це перегрупування російських військ, а не капітуляція.

Отже, відхід росії не означає зменшення кровопролиття у війні. Перш ніж українці очистять свою територію від жорстоких російських загарбників, на них чекає ще багато боїв.

Оригінал тут

Переклад: Тетяна Саніна

Редакція: Антоніна Ящук

Мік райян. Чому путіну потрібна хоч якась історія, в якій, можливо, навіть буде трохи фактів
Мік Райан – генерал-майор австралійської армії, старшоий науковий співробітник Центру стратегічних та міжнародних досліджень (CSIS), а також Інституту сучасної війни у Вест-Пойнті (MWI), автор книги «Трансформована війна. Конкуренція та конфлікт великих держав ХХІ століття» 

Джерело тут

попередня статтяПРО ЩО БАЙДЕН ДОМОВИТЬСЯ З СІ ЦЗІНЬПІНОМ
наступна статтяМАЛЕВИЧ И ЭКОТЕРРОРИСТЫ

НАПИСАТИ ВІДПОВІДЬ

введіть свій коментар!
введіть тут своє ім'я