Київ. 29 липня 2014 (FINBALANCE). 50-мільярдне рішення третейського суду в Гаазі на користь екс-акціонерів «ЮКОСа» саме в ці дні – біля багаторічної судової тяганини й на фоні загострення протистояння Заходу та Росії – дають «морально-політичні» підстави очікувати й на перемогу «Нафтогазу» в спорі з «Газпромом» у Стокгольмському арбітражі. І справа не в тому, що «західний» суд прийме заангажоване рішення. Суто юридичні шанси в «Нафтогазу» і так були непогані. Важливіше те, що загальна атмосфера стимулюватиме служителів Феміди не затягувати розгляд справи, що завадить «Газпрому» задіяти весь свій лобістський потенціал.
Нагадаємо, що «Нафтогаз» подав позов до Арбітражної палати при торговому інституті у м. Стокгольмі із вимогою встановити справедливу ціну на природний газ за контрактом від 19 січня 2009 року та стягнути із «Газпрому» 6 млрд. дол. переплати за непоставлений газ у період із 2010 року. Російська компанія, своєю чергою, подала позов про стягнення заборгованості в оплаті за російський газ у розмірі 4,5 млрд. дол.
Чому спір між українським та російським газовими монополістами щодо Договору на поставку природного газу розглядає не український і навіть не російський суд, а шведський арбітраж? Річ у тому, що п. 8.2. Договору від 19 січня 2009 року передбачає, що усі спори сторін угоди розглядатимуться у Стокгольмському арбітражі, а процес вестиметься російською мовою.
Крім того, спірні правовідносини регулюватимуться матеріальним правом Швеції. А шведське право належить до правових систем т.зв. змішаного типу, що означає, що ключову роль відіграють не судові прецеденти, а норми законодавства та умови договору.
Деякі експерти стверджували, що українській стороні достатньо переконати арбітрів, що «Нафтогаз» при укладенні контракту керувався незаконними вказівками із боку третіх осіб, а тому явно необґрунтована ціна є результатом неправомірного втручання найвищих українських посадовців. Підтвердженням цьому могло б стати рішення Печерського суду, яке вступило у законну силу, а його висновки підтверджені апеляційним судом Київської області у справі Ю. Тимошенко. Щоправда, Верховний суд скасував «газовий» вирок…
У будь-якому разі в цьому контексті слід враховувати, що за шведськими законами дія преюдиції не поширюється на рішення українських судів, тобто арбітраж не зобов’язаний безумовно керуватися вердиктами вітчизняних судів. І тому теоретично, на якісь аспекти українських судових перипетій шведські служителі Феміди можуть звернути увагу, а на якісь і ні…
Індикатором непоганих шансів НАКу на перемогу можуть бути, звичайно, й те, що італійська «E.ni», із якою «Газпром» уклав договір на схожих умовах, тричі переглядала умови договору в арбітражі і досягнула зниження ціни, обсягів take-or-pay і, щонайважливіше, добилася відшкодування уже сплачених коштів.
Як показує досвід, «Газпром» намагається всіляко уникати вирішення спорів в арбітражі, часто навіть ціною певних поступок, що може пояснюватися небажанням розкривати схеми постачання газу до контрагентів та створювати небажані прецеденти.
Незважаючи на виграш російським монополістом справи із Міненерго Литви, яке порушило умови контракту Litetuvosdujos, в історії «Газпрому» більше програних справ. Так, компанія PGNiG добилася зниження ціни в досудовому порядку. У 2010-2012 р. р. арбітраж при торговій палаті Парижа розглядав справу, у якій «Газпром» не зміг змусити чеську дочірню структуру німецького RWE виплатити невибрані об’єми take-or-pay, і вирішив її не на користь російської компанії. Нині «Газпром» намагається оспорити це рішення в Австрії, але вже програв у двох інстанціях. Ще одна показова справа із польським державним підприємством Polskie Gornictwo Naftovei Gazownictwo, яка купувало газ по 550 дол., однак після ініціювання позову, досягнуло згоди щодо зниження ціни на 20 відсотків.
Якщо за песимістичного сценарію Україна програє у Стокгольмі, є теоретична можливість заблокувати виконання арбітражного рішення. І показовою тут історія із кіпрською компанією TMR, яка судилася із Фондом держмайна, однак Апеляційний суд м. Києва відмовив у примусовому виконанні рішення Стокгольмського арбітражу, оскільки той суперечить публічному порядку України. Інколи «гуманність» українського суду з точки зору тактичних інтересів держави може йти їй на користь…
