Ми обережно сподівалися вслід минулому звіту, але тепер ось воно – Том Купер називає головну новину: КУП’ЯНСЬК ОЧИЩЕНО ВІД ОКУПАНТІВ. Так, він, звісно, застерігає, що наступ росіян може поновитися, але на тому відтинку лінію фронту стабілізовано.
алі можна потішитись, згадавши разом із Купером, як «дві+ армії» росіян полягли під Сумами в лютому-березні 2022 року, через що знекровився наступ на Київ зі сходу, й відтак зробити висновок, що ближчим часом на жодне просування в напрямку Сум окупанти не здатні.
А далі ще почитати, як він (знову) нападається на керівництво України й хвалить польових командирів та солдатів, чий героїзм повсякчас підкреслює.
Усім вітання-привітання!!
Насамперед, дозвольте мені повідомити, що… ах!.. це найкраща новина, що її я отримував з України за останні тижні (якщо не місяці): станом на вчора, 11:00 за місцевим часом, ЗСУ не лише повністю очистили Куп’янськ від усіх росіянських військ, а й цілковито повернули собі територію «ставків» на північ від міста. Тобто, ВСрф так і не змогли там окопатися.
Звісно, росіяни продовжують штурмувати, у них залишився ще плацдарм на південь від річки Гнилиця. Тож все ще може змінитися. Але поки що «ситуація під контролем».
Тепер, відчувши полегшення, бо я поділився цією новиною, відповім на запитання декількох моїх читачів, які питають щось на кшталт «чи не пора вже валити з курщини?», «чи не було помилкою піти на курщину?» тощо.
Чесно і щиро (як завжди) – не маю зеленого поняття. Справа не лише у тому, що мені бракує фантазії, аби уявити якісь альтернативи наявному порядку речей, – просто вони не трапилися, тож вважаю безглуздим «поглиблено» їх обговорювати.
Водночас досить багато «за» і «проти» можна вивести на основі на основі того, що наразі відомо про адміністрацію Зеленського та її манеру приймати рішення.
Почнемо з того, що у лютому-березні 2022 року Зеленський зібрав Ставку. Не плутайте цей орган з тим, що колись організовувало російське/радянське армійське верховне командування. В українському варіанті до складу Ставки входять президент, його найближчі радники (наприклад, Єрмак, про якого тільки лінивий не сказав, що він має найбільший вплив на Зеленського), декілька міністрів або ексміністрів, а також топкомандувачі усіх військових і силових структур (і принаймні до липня цього року – два екстопкомандувачі).
Як працює Ставка зсередини, оцінити важко, адже офіційної інформації про її роботу публікують дуже мало. Однозначно відомо лише те, що останнє слово там завжди за Зеленським (і він регулярно звільняє старих та/або призначає нових членів, завжди указом). Принаймні номінальною метою Ставки є прийняття рішень, що і як Україна робитиме далі в цій війні. Також зауважу, що Ставка відповідає за ухвалення рішень на стратегічному рівні.
Далі рішення Ставки передають в український Генштаб, який (номінально) відповідає за перетворення «політичних» рішень у військову реальність.
Про що саме «вони» (тобто, члени Ставки на чолі з Зеленським) думали, коли віддавали наказ про наступ на курську область рф?
Мені це абсолютно незрозуміло. Так, ми маємо пояснення Сирського (як Головнокомандувач ЗСУ, тобто «Головком», Сирський є членом Ставки), що ця операція мала на меті «попередити» якийсь російський наступ у Сумську область України. Маємо й інші різноманітні пояснення, в тому числі про захоплення території росії як предмету для торгу на переговорах, про доведення того, що усілякі «червоні лінії» путіна – це просто блеф, і так далі, і тому подібне. Знову ж таки, я не член Ставки і не підтримую зв’язок із будь-ким, хто ним є. Ви ж розумієте – як декілька місяців тому зауважив у приватному чаті один мій колега – що мені легко робити висновки і поширювати їх на публіку (тобто, просто базікати). Що там насправді – я не знаю. Можу лише сказати, що у жодному з офіційно опублікованих пояснень я не бачу особливого сенсу.
Ну, наприклад: я не бачу жодних ознак, що росіяни готували якийсь там наступ на Сумщину, як про це говорить Сирський. Якщо зважити на факт, що коли ЗСУ в серпні зайшли на курщину, їх там зустріли два кволих підрозділи контрольованих фсб прикордонників і ще поодинокий полк моторизованої піхоти… то це точно не схоже на «значну концентрацію російських військ», які «готувались висуватися на Суми».
Можливо, «більш правдоподібним» буде припустити, що йдеться про «сіяння паніки», як про це вже також писали. З іншого боку, оскільки «система путін» тотально контролює російські медії й, відтак, суспільну думку, то лише люди, які страждають жорсткими ілюзіями, можуть думати, що «кілька українських танків у Суджі» можуть змустити «запанікувати всю росію». Й навіть якщо ЗСУ вдасться реально доїхати до самого курська (що доволі сумнівно, з огляду на логістичні труднощі), я сумніваюся, що реакція росіян буде якоюсь іншою. Якраз навпаки, щойно про українське проникнення стало відомо «на ширший загал», публіка в росії почала отримувати задоволення від регулярних звітів про «колосальні втрати українців».
Прямо всі, куди не кинься, просто щасливі від цього.
Втім, міркування, що «росіяни будуть змушені відтягнути сили з України на захист курська», було доволі логічними (я теж два чи три рази про це згадував); але це вже робота СБУ та ГУР знати – причому наперед, тобто ще до початку операції, – буде вона мати такі наслідки чи ні. А тому ці структури мали б «порахувати» резерви ВСрф та моніторити їх розгортання й тоді рапортувати про свої висновки – все це звична розвідувальна «рутина». Й тоді б вони могли заявити щось типу «так, вишестоящі органи в москві перекинуть стільки-то підрозділів з України, щоб захистити курськ» або «ні, вони такого не робитимуть».
Чи розвідка доповідала про таке й чи Ставка взагалі їх запитувала – залишається невідомим. Так само не знаємо, чи був узагалі проведений такий моніторинг; цілком можливо, українські розвідувальні структури були зайняті іншими – часто «доволі безглуздими» – завданнями, які спускають зі Ставки (наприклад, задля піару, потусуватися в Судані та Сирії). Проте навіть якщо відповідні звіти й було підготовано, здається Зеленський / Ставка їх просто проігнорували – як то постійно роблять купа зомбі-ідіотів «на Заході»… Станом на зараз, немає жодного способу про це дізнатися (от «після війни», я певен, з’явиться просто «мульйон» пояснень від всіх учасників процесу, які будуть звинувачувати один одного).
Понад все те – судячи з почутого від моїх російських інформаторів і опираючись на власні висновки (я про це писав ще в березні) – я просто переконаний, що, враховуючи свій досвід спроб захопити Сумщину в лютому-березні 2022 року, навіть вишестоящі органи в москві (російські міноборони та ґєнштаб) не аж настільки дурні, щоби знову повторить. Та операція була ганебною невдачею, внаслідок якої полягло дві+ «найкращі» російські армії (це за кількістю і солдатів, і техніки – більше про це в моїх книжках «Війна в Україні», том 2 і том 6 ). До того ж, російське командування розуміє, що на горбистий рельєф східної Сумщини нічого влазити з тією «армією», яку вони зараз мають – натовпом погано тренованої та ще гірше організованої піхоти. Тому російські ВКС просто шпиняють по Сумах плануючими бомбами, а решту досипають БМ-30 «Смерч».
Підсумок: знайомі мені «росіяни» «цілком задоволені» тим, що все залишилося так, як у серпні цього року. І вони вдоволені тим, як, на їхню думку, все відбувається з того часу. Вони не бачать причин витрачати час і ресурси в Сумах – особливо коли «бос» (путін) одержимий існуючими адміністративними кордонами, і, таким чином, фактичною метою війни («План N») є «забезпечення безпеки» решти Луганської та Донецької областей в їхніх адміністративних кордонах (включно з кількома «сентиментальними» цілями, такими як Лиман, Слов’янськ, Торецьк…).
(Звичайно, тут можна заперечити, що росіяни вже створили «прецедент» у форматі своєї «диверсії» на півночі Харківщині на початку року – і що, отже, було б «логічно», якби вони спробували щось подібне на Сумщині. Втім, це лише «ми», тут, на «Заході», можемо так думати. З точки зору вишестоящих органів у москві, диверсія на Харківщині була мотивована тим, що вони «знають»: Зеленський/Ставка завжди «вкрай нервово» реагують на Харків, і, отже, ВСрф можуть легко зв’язати там значний контингент ЗСУ, перш ніж дістатися до своїх справжніх цілей – а всі вони знаходяться на Донеччині).
З огляду на все це, я наважуся зробити висновок, що Курська операція була мотивована «Тік-Ток стратегією» Зеленського для цієї війни. Що вона подібна на ситуацію, коли він (див. «Ставка») наказав «ні кроку від Бахмута», хоча ніхто в ЗСУ не міг зрозуміти цього (насправді, навіть у Генштабі було достатньо розуму, щоб зробити висновок, що було б краще залишити Бахмут і зупинити росіян у Часовому Ярі – і події цього року підтвердили їхню правоту).
Чому ж тоді Зеленський приймає такі рішення?
Як я це бачу: насамперед тому, що очікує: «західні союзники» зроблять для України багато з того, що сам Зеленський нездатний та/або не має бажання робити. Тому що він опортуніст, а не «лідер». Наприклад: «якщо нам дадуть достатньо зброї та боєприпасів, то нам будуть не потрібні такі “непопулярні” рішення, як загальна мобілізація населення та економіки».
Наскільки я розумію тенденції, це набуває таких абсурдних масштабів, що Зеленський стає «одержимим зароблянням піар-балів за будь-якої нагоди», особливо в соціальних мережах. Тому що його досвід показує: «заробляння піар-балів у соціальних мережах» слугує «доказом того, що українці можуть, якщо їм дати можливість», а також «заохочує/мотивує Захід» до надання додаткової фінансової та військової допомоги.
…. Хоча, і направду: заробляння піар-балів у соцмережах мало лише тимчасовий – і то дуже запізнілий – ефект, обмежений періодом «осінь 2022 – весна 2023». Просто тому, що «Захід» (див. Байден, плюс усі європейські «лідери», які ховаються за спідницею Байдена) все ще не дбає про український суверенітет: «Захід» дбає лише про короткострокові позиції своїх зомбованих ідіотів на виборах і повернення до «business as usual» з путіним. Щодо «Заходу», який прагне серйозно підтримати Україну і допомогти їй перемогти у цій війні… вибачте, але для його існування потрібна фундаментальна реформа нашої влади: зараз вона не здатна реформуватися хоча б настільки, щоб протистояти спонсорованим олігархією екстремізму та агнотології (наука про введення людей в оману).
Виходить, що з цієї точки зору (а це «дуже ймовірно»), Курська наступальна операція була нічим іншим, як політичною піар-акцією. І не мала серйозного військового значення. У такому разі вона виявилася марною (бо «Захід» не збільшив/прискорив надання допомоги), а ще Зеленський/Ставка зараз у халепі, бо просто вивести війська було б ганьбою.
Із погляду військового… я вже сумніваюся, що Головнокомандувач вважав цю операцію можливістю створити «Wildschweinjagd»: організувати масштабне знищення підрозділів ВСрф у маневреному бою (таке ми бачили в серпні, потім у жовтні, і знову в минулі кілька днів). Я так вважаю, бо Сирський виявився не «візіонером», не «новатором» і не командиром «зі свіжими ідеями», він не здатен керувати маневреним боєм, це «просто ще один пострадянський мікроменеджер і галаслива дитина». «Типовий командир кінця ХХ — початку ХХІ століття», який може здійснювати «ефективне» командування, але має «успіхи» лише за наявності XY-мільйонів артилерійських снарядів і XWZ-мільйонів солдатів.
Можливо, на моє бачення сильно вплинуло те, що я випадково дізнався думку офіцерів ЗСУ нижчого рангу. І вони справді вважали Курську операцію «гарною можливістю для Wildschweinjagd» — навіть якщо (за іронією) не хотіли входити до росії (якщо сумніваєтеся в моїх словах, пригадайте, як командир 80-тої бригади звільнився, коли отримав наказ вести свій підрозділ на операцію; була ще й друга ситуація з іншим офіцером / https://x.com/OSINTua/status/1853105643558703118; і зауважте, це лише приклад, який випадково став мені відомим).
Та якщо це був «просто Wildschweinjagd», то… що ж, або він виконав свою роль, і тепер настав час спробувати щось інше в іншому місці; або, гаразд, тоді ЗСУ можуть сидіти на курщині далі й бити російську морську піхоту і ВДВ, як минулими днями. Справді, можна навіть сказати, що ЗАРАЗ, коли в курській області є велика концентрація «50 000» солдатів ВДВ і ВСрф (можливо, також 11 000 північнокорейських солдатів, як багато хто стверджує)… що ж, «просто так вивести війська» не можна.
Тому що Сумська область стане вразливою до російського наземного наступу, і то за участю «не просто звичайного натовпу чмобіків», а великої кількості (досі) механізованих підрозділів ВДВ.
Однак у такому випадку погано оснащеним батальйонам територіальної оборони — типу таких, які Сирський послав на курщину в серпні-вересні, — просто нічого там робити (про що свідчить їхній майже повний розвал і великі втрати під час першого російського контрнаступу… якщо Головнокомандувач і Генштаб взагалі коли-небудь переймалися «такими деталями», звісно).
Іншими словами, ця операція була блискучою можливістю. Наприклад, якби у ЗСУ була можливість дійти аж до курська — у серпні вони були на таке здатні, відповідно, змогли б «у загальному підсумку» досягти набагато більшого. На жаль, під впливом нинішнього керівництва та за «підтримки» «західних союзників», досягти такої цілі не вдалося. Тепер ЗСУ не мають іншого вибору, окрім як «спробувати отримати найкращий можливий результат» від операції.
Тому «добре», що на курщині дислокуються найкращі підрозділи ЗСУ: на відміну від Ставки, Головнокомандувача та Генштабу, їхні командири знають свою справу, а військовослужбовці надзвичайно рішуче налаштовані виконувати свої обов’язки.
Переклад: Ірина Жигалюк, Ростислав Семків, Катерина Соболева, Антоніна Ящук
Редакція: Ростислав Семків
Джерело тут
