Конфлікт центральної влади та сепаратистів на Шрі Ланці доволі відомий як приклад успішної боротьби проти терористів через застосування військової сили. Справді, у січні 2009 року 50 000 військових ланкійської армії, за допомоги авіації, БПЛА та артилерії звільнили останній район на півночі острова включно з містом Кіліноччі – столицею терористів «Тигрів визволення Таміл Іламу» (ТВТІ). Операція проводилась дуже жорстко. 300 000 людей, як терористів так і цивільних зігнали в «зону безпеки» площею у 12 кв. км та де кілька днів обстрілювали артилерією і касетними бомбами (у 2009 році їх ще не забороняли – https://www.theguardian.com/…/cluster-bombs-used-sri-lanka-…).
Однак в результаті цієї операції вдалося знищити все керівництво сепаратистів – терористів та припинити 26 річну війну, яка забрала життя 100 000 людей (приблизно 0,5% населення країни). Та перш ніж перемогти, влада Шрі Ланки пройшла довгий путь навчання на власних помилках. Цікаво, що деякі уроки ланкійців будуть корисними і нам. Наприклад урок про плідність перемовин з терористами.
У 2001 році на парламентських виборах на Шрі Ланці перемагають прихильники миру. Ця перемога стала результатом кількох невдалих наступальних операцій ланкійців у 1995-1997 роках, великих втрат в армії та міжнародного тиску на підтримку миру (тамільська діаспора за кордоном знала свою справу).
В результаті прем’єром стає такий собі Раніл Вікрамасінгх, юрист за освітою, представник ланкійської еліти. Його уряд відразу ж ініціює перемовини з терористами. Посередниками виступають норвежці. В результаті у лютому 2002 року було підписано угоду про припинення вогню між урядом та «Тиграми визволення Таміл Іламу». Цей документ став величезною політичною поступкою терористам та причиною поразки уряду Вікрамасінгха. З повним текстом угоди можна ознайомитись тут – https://peacemaker.un.org/…/LK_020222_CeasefireAgreementGov…
Серед найцікавішого:
– терористи ТВТІ визнавалися єдиними представниками тамілів на цих перемовинах і одноосібними учасниками процесу врегулювання з боку сепаратистів.
– у тексті жодного разу не згадується про те, що ТВТІ – терористи. Навіть більше того, членів організації більше не будуть судити за дуже жорстким Prevention of Terrorism Act. І це попри той факт, що ТВТІ з 1987 року використовували терористів – смертників, включаючи дітей. Що вони у 1991 році вбили прем’єр-міністра Індії. Взагалі з 1987 по 2002 роки саме ТВТІ скоїли найбільшу кількість терактів з використанням смертників. Більше ніж терористи в Іраку, Кашмірі, Чечні, Курдистані разом узяті.
Цей крок влади дуже обурив опозицію, бо лише за шість років до цього ТВТІ в двох терактах вбили 155 цивільних. В січні в столиці країни смертник підірвав 200 кг вибухівки в приміщенні центрального банку, вбивши 91 та поранивши 1400 (100 з них втратили зір) громадян. А через півроку терористи атакували пасажирський потяг, в якому загинуло 64 особи та 400 отримали поранення. І після цього уряд визнає їх «парамілітарноими силами». Відчуваєте масштаби зради?
Крім того за умовами договорц, терористи зберігали контроль над окупованою територією, а уряд знімав економічну блокаду, відправлюячи туди бензин, цемент та продукти. Самі терористи «без озброєння та у звичайному одязі» отримували право безперешкодно потрапляти на підконтрольні урядові території для того, щоб «відвідувати родину та друзів», а по факту ведення розвідки та налагодження поставок зброї.
Не обійшлося і без створення спеціальної моніторингової місії, якій сторони мали гарантувати безпеку та свободу пересування. Ця місія мала контролювати дотримання умов перемир’я. Цікаво, що вже пізніше у своїх звітах місія зазначатиме, що за весь період формального перемир’я (2002-2007 роки), ТВТІ 3830 разів порушували його умови. Для порівняння, з боку уряду Шрі Ланки було зафіксовано 351 порушення (http://www.peaceinsrilanka.lk/negotiatio…/monitoring-mission).
З початку перемовин ТВТІ намагалися демонструвати свою прихильність мирному врегулюванню. За перші два роки майже повністю припинилися теракти (за 2002 рік – 2, за 2003 – 9). Для лідерів ТВТІ ця домовленість з урядом була справжньою перемогою. До них на переговорили приїзжали цілі міністри, їхні делегації «на рівних» зустрічали в Тайланді, Норвегії, Німеччині та Японії. Спираючись на підтримку уряду, їм вдалося роззброїти, а фактично – знищити конкурентів з інших сепаратистських організацій. Не дивно, що лідерам ТВТІ дуже швидко захотілося більшого. У 2003 році вони пропонують уряду угоду, за якою мають отримати офіційне визнання своєї влади на північному сході Шрі Ланки в форматі «тимчасового самоврядування», а по факту незалежного утворення в межах країни. ТВТІ хотіли, щоб на підконтрольній їм території вони мали всю повноту влади, могли контролювали всі адміністративні структури. Це «самоврядування» мало право на контроль за всіма бюджетними коштами, які виділялися з центру на фінансування цих територій. Вони мали б отримати право контролювати всі ресурси, корисні копалини, і навіть узбережжя, укладати торгові договори з іноземними державами, позичати гроші в іноземних інститутах під гарантії держави. Більше того, уряд мав за бюджетні кошти відновити пошкоджене в ході війни майно, навіть якщо причиною такого пошкодження були дії самих терористів та компенсувати всі витрати, пов’язані з військовими діями проти ТВТІ. Зрозуміло, що від таких апетитів навіть помірковані сили в країні були шоковані, м’яко кажучи. Цікаво, що тодішня «міжнародна спільнота» підтримала вимоги ТВТІ та розглядала їх як «важливий крок до мирного врегулювання».
Але самі ланкійці зрозуміли, що це вже занадто. Президент Шрі Ланки Чандріка Кумаратунга зрозуміла, що прийшов час втрутитися. До речі вона теж колись була прихильницею мирного врегулювання, але коли терористи кілька разів «кинули» її в цих «мирних ініціативах», стала рішучою прихильницею силового вирішення конфлікту. За це у 1999 році вона навіть втратила зір на одне око в результаті невдалого замаху терористів ТВТІ на її життя. Тож коли стало зрозумілим, що ще трохи, і Шрі Ланка втратить суверенітет над північним сходом, Чандріка Кумаратунга розпустила парламент, взяла під свій прямий контроль міністерства оборони, інформації та внутрішніх справ, та оголосила про надзвичайний стан. Війська були введені в міста, а уряд фактично втратив владу. Згодом на дострокових виборах партія Кумаратунги перемагає та разом з націоналістами створює коаліцію. ТВТІ у відповідь на відхилення своїх вимог починають наймасштабнішу кампанії терактів (2004 рік – 20 атак, 2005 рік – 93 атак, 2006 рік – 145 атак). Ну а далі була військова операція та знищення терористів.
На фото:
1. Розподіл території в зоні конфлікту на 2006 рік.
2. Динаміка терактів, скоєних «Тиграми визволення Таміл Іламу».
Автор: Aleks Korenkov
Джерело: Facebook
