Володимир Мулярчук, для ПолітКом
14 липня минає 60 днів із тих пір, як лідер соціал-ліберальної партії «Вперед, республіко!» Еммануель Макрон офіційно вступив на посаду президента Франції. Тож маємо нагоду проаналізувати, яких успіхів досяг новий президент Франції і які виклики стоять перед ним.
Несподіваний переможець
Треба визнати, що результат цьогорічних президентських вборів у Франції був досить несподіваним, оскільки у перші місяці передвиборчої компанії головними фаворитами вважалися інші політики. Спочатку одними із головних фаворитів виборів вважалися колишній президент Франції Ніколя Саркозі та 71-річний мер Бордо, проєвропейський політик Ален Жюппе. Потім декілька місяців головним фаворитом виборів був кандидат від «республіканців» Франсуа Фійон. Мабуть, саме він і мав би найбільше шансів на перемогу, якби не скандал із фіктивним працевлаштуванням його дружини Пенелопи. До того ж у березні його звинуватили у тому, що він у 2015 році отримав 50 тисяч доларів за організацію зустрічі французького бізнесмена Патріка Пуянне з президентом РФ В. Путіним.
Іншу лідерку передвиборчої компанії лідера «Національного фронту» Марін Ле Пен теж переслідували неприємності. Її звинуватили у виплаті 300 тисяч євро своїм фіктивним помічникам із грошей Європарламенту та фінансуванні російськими банками, тоді як Макрон у жодному серйозному розслідувані не фігурував. Після цих скандалів рейтинги Фійона та Ле Пен впали, і у лютому за даними соціологічних досліджень головним фаворитом виборів став 39-річний Еммануель Макрон, який до того працював інвестиційним банкіром в банку «Rothschild & Cie Banque», радником Олланда з питань економіки та фінансів, а у 2014-2016 роках був міністром економіки, промисловості і цифрових справ Франції.
Отже, 7 травня 2017 р. у другому турі президентських виборів Макрон переміг Марін Ле Пен, обійшовши її на 30% голосів. За нього проголосувало 20 753 704 французів, тоді як за Ле Пен – 10 643 937. Таким чином, 39-річний Еммануель Макрон став наймолодшим лідером Франції з часів Наполеона. Також Франції отримала найстаршу першу леді – нею стала шкільна вчителька президента Бріджіт Макрон, на 24 роки старша за свого чоловіка.
Передвиборчі обіцянки
Під час президентських виборів Еммануель Макрон обіцяв «радикальну перебудову» країни, наголошував на необхідності серйозних реформ у соціальній сфері, зокрема в страхуванні від безробіття та реформування податкової системи. Його план реформ передбачає зменшення державних видатків на 60 мільярдів євро впродовж п’яти років та скорочення 120 тисяч робочих місць у державному секторі. Крім того, протягом п’яти років він запланував залучити близько 50 мільярдів євро інвестицій.
Також Макрон обіцяв повернути популярність посаді президента, яку цей інститут втратив під час президентства Олланда, рішучу боротьбу з корупцією та «без поступок боротися із тероризмом як на своїй землі, так і в діях на міжнародному рівні».
Кадрова політика
Звісно, приступити до виконання більшості зі своїх передвиборчих обіцянок за перші два місяці свого президентства Макрон ще не встиг, але за цей час на посаді він вже має певні непогані успіхи.
Деякі аналітики називають першим успіхом нового французького лідера те, що, йому вдалося сформувати досить ліберальний уряд, в якому 11 чоловік та 11 жінок. До того ж половина з них раніше не працювали на державних посадах. Наприклад, міністерство оборони спочатку очолила євродепутат Сільві Гулар. Однак, вже 20 червня вона подала у відставку через розслідування щодо фіктивних виплат її партією «Демократичний рух» своїм працівникам, які здійснювалися грошима Євросоюзу. Цей скандал став причиною відставки ще чотирьох міністрів, зокрема міністра юстиції Франсуа Байру, який теж належить до цієї партії. Новим міністром юстиції стала суддя конституційного суду Франції Ніколь Балюбе.
Замість Сільві Гулар міністром оборони Франції було призначено іншу жінку – Флоранс Парлі, яка раніше відповідала за бюджетні питання в міністерстві економіки. Також жінки очолюють міністерства науки, транспорту, охорони здоров’я, спорту, культури, праці. Новим прем’єр-міністром Франції став республіканець Едуард Філіпп. Крім того, республіканці відповідають за міністерства економіки та фінансів, бюджету і соціального страхування, а також за реформу державного апарату. Міністром довкілля став представник зелених, екологічний активіст Ніколя Юло, який до того відмовлявся від участі в попередніх урядах.
Перші міжнародні зустрічі
Відразу після перемоги на виборах, новий президент Франції почав активну діяльність на міжнародній арені. Вже у перший місяць президентства Макрон зустрівся з канцлером Німеччини Ангелою Меркель, президентом США Дональдом Трампом, російським лідером Владіміром Путіним, прем’єр-міністром Англії Терезою Мей та іншими світовими лідерами. Першим закордоннім візитом президента Макрона стала поїздка до Берліну, де він наступного дня після інавгурації зустрівся з Ангелою Меркель. Метою їхньої зустрічі було продемонструвати єдність двох провідних країн ЕС. Під час цієї зустрічі Президент Франції висловив готовність до реформування інститутів та нових угод, а також наголосив на необхідності йти по шляху більш демократичного Євросоюзу.
Не дуже простими виглядають відносини, які складаються між французьким лідером та президентом США Дональдом Трампом. Ще під час президентських виборів у Франції Трамп підтримував головну конкурентку Макрона Марін Ле Пен. Після того як він заявив про вихід США із Паризької кліматичної угоди, французький президент розкритикував рішення свого американського колеги і назвав його «жахливою помилкою як для США, так і для всієї планети». У травневому інтерв’ю виданню «Le Journal du Dimanche» Еммануель Макрон звинуватив президентів США, Туреччини й Росії у тому, що вони «бачать відносини як баланс сили» і сказав, що його це непокоїть, зазначивши, що «на противагу показним жестам сповідує послідовність та непоступливість на рівні реальних двосторонніх діалогів».
13 липня у Парижі під час святкування Дня взяття Бастилії між Макроном та Трампом відбулася зустріч, після якої деякі політичні аналітики помітили, що Макрон намагається налагодити стосунки зі своїм американським колегою. Зокрема, він заявив про новий підхід його країни щодо конфлікту в Сирії, згідно з яким ухід Асада вже не є умовою вирішення конфлікту, а головною метою Франції та її міжнародних партнерів є перемога над тероризмом. Ситуація в Україні теж стала однією із тем переговорів президентів Франції та США. Щоправда, після зустрічі Трамп заявив, що у них з Макроном залишаються різні позиції щодо деяких питань, у тому числі це стосується виходу США із кліматичної угоди.
Рівень популярності
Після першого тижня роботи на посаді президента Макрон мав досить високий рівень довіри. За результатами опитування «Ifop» ним були задоволені близько 62% населення. 50% французів за даними опитування були «досить задоволені», ще 12% «дуже задоволені», 20% французів відповіли, що «трохи незадоволені», 11 «дуже незадоволені» і 31% незадоволені. Порівняно, Франсуа Олландом на початку президентства, у травні 2012 року були задоволені 61% громадян, Ніколя Саркозі у травні 2007 – 65%, Жаком Шираком у травні 2002 року – 51%.
З 11 по 18 червня 2017 р. у Франції відбулись парламентські вибори. На них пропрезидентська партія «Республіка на марші!» впевнено перемогла, отримавши 308 місць у нижній палаті з 577. Це свідчить про те, що більшість французів були задоволені діяльністю нового президента за перший місяць і чекають від нього рішучих кроків.. Союзники провладної партії «Демократичний рух» здобули 42 мандати. Загалом парламентські вибори були дуже вдалими для ліберальних сил. Для Марін Ле Пен результат парламентських виборів став серйозною поразкою. «Національний фронт» отримав лише 8 місць.
Стиль спілкування зі ЗМІ
Перші кроки Макрона на посаді президента активно аналізуються у французькій пресі, разом із його стилем комунікації зі ЗМІ. Зокрема, у статті видання «France International News» від 29 травня зазначається, що попередній президент Франсуа Олланд мав більш відкритий стиль спілкування з медіа, тоді як новий французький лідер має регламентований стиль комунікацій, чітко прописаний, майже як у Обами.
Якщо Франсуа Олланд видавав себе за «нормального президента», який любив пожартувати та попліткувати з журналістами, то команда Макрона з самого початку вирішила тримати пресу на відстані. Вже на перших самітах Макрон дав зрозуміти, що відповідатиме лише на невелику кількість запитань і не запрошував пресу подорожувати з собою на літаку.
Перші реформи
На початку червня «Міжнародне французьке радіо», аналізуючи перші кроки нового французького президента виділило три реформи, які Еммануель Макрон планує провести найближчим часом. Серед перших законів, які планує прийняти Макрон є закон «Про повернення довіри до демократичного життя», який забороняє парламентарям наймати на роботу своїх родичів, займати виборні посади тим, у кого є судимість через звинувачення в корупції, а високопосадовці, парламентарі та міністри будуть повинні звітувати не лише про свої доходи, але й про доходи та майно членів своїх родин. Крім того, забороняється надавати консалтингові послуги паралельно з роботою в парламенті, обмежується фінансування політичних партій. Даний закон підтримують близько 84% французів. Однак, критики вважають, що він може відбити бажання висувати свою кандидатуру на посаду парламентаря чи працювати на державній службі. Наприклад, депутат партії «Республіканці» Жорж Фенек зазначив, що «з 1993 року було прийнято вже 12 законів про прозорість політичного життя.
Вже у перший місяць свого президентства Макрон зробив перший крок у боротьбі із тероризмом – 7 червня на засіданні Ради безпеки та оборони Франції було почато процес створення Національного антитерористичного центру, який підпорядковуватиметься саме президентові. Центр об’єднуватиме близько 60 спеціалістів з боротьби із тероризмом з різних відомств. Крім того планується прийняття нових законодавчих заходів, які усилюють повноваження поліції та розвідки у боротьбі проти тероризму. У свою сергу, опоненти президента нагадують, що у 2008 році вже було створено Національну раду розвідки, до того ж за останні 30 років у Франції було прийнято близько 30 антитерористичних законів, що не призвело до покращення рівня безпеки. Тож казати наскільки успішними є заходи нового французького президента у боротьбі з тероризмом поки ще зарано, але очевидно, що він зацікавлений в успішності цієї боротьби.
Вкінці червня французький уряд розпочав перегляд трудового законодавства. Готується закон про наділення президента додатковими повноваженнями у справі зміни трудового законодавства, який має бути представлений парламенту вже у липні і надає президентові додаткові можливості для реформування трудового законодавства. Макрон планує зробити більш ліберальним так званий «закон Єль-Комрі», який ще називають законом про працю, що був прийнятий під час президентства Олланда і викликав у 2016 році масові протести. У травні Макрон провів декілька зустрічей з лідерами профспілок з метою уникнути акцій протесту. Втім, більшість лівих та ультраправих політиків виступають проти лібералізації трудового законодавства та звинувачують президента у підігруванні великому бізнесу всупереч інтересів простих французів.
3 липня у Версальському палаці під час своєї першої промови на посаді президента Еммануель Макрон заявив про наміри скоротити кількість депутатів та сенаторів. Згідно з його ініціативою кількість депутатів у нижній палаті парламенту має скоротитися з 577 до 385, а у верхній палаті – з 348 до 232. Він вважає, що це допоможе більш ефективно управляти країною. Лівим політичним силам цей виступ президента також не сподобався, а ліва газета «Ліберасьйон», у виданні від 3 липня звинуватила Макрона у схильності до авторитаризму.
Виклики
Наразі ще зарано казати про те наскільки успішним для Франції буде президентство Еммануеля Макрона, хоча певні підстави думати, що він має шанси на успіх є. Очевидно, що він не хоче повторити долю свого попередника, тому змушений діяти більш впевнено й рішуче. Більшість реформ, які Макрон хоче проводити викликають сильний спротив з боку соціалістів, крайніх правих та лівих радикалів. Але новий французький президент має більшість у парламенті і багато чого залежатиме від того, як він зможе скористатися нею.
Крім того, серед проблем, які найбільше турбують французів є: безробіття, проблема безпеки, імміграції тощо. Близько чверті французької молоді не може знайти собі роботу. Середній показник безробіття у кінці 2016 року становив близько 10%. Загалом, серед країн ЄС, Франція має восьме місце за рівнем безробіття. Тож одним із головних завдань, які стоять перед французькою владою є створення нових робочих місць.
Дуже актуальною для французів є проблема безпеки. Протягом останніх років у Франції відбулось декілька великих терористичних актів. Починаючи з січня 2015 року через терористичні акти у Франції загинуло 320 осіб. У 2015 році в Європі почалася міграційна криза, в результаті якої у Францію прибули десятки тисяч біженців. За різними даними у Франції знаходиться близько 5 мільйонів мусульман, які живуть у бідних передмістях крупних міст. Близько 700 французьких мусульман є членами терористичної організації «Ісламська держава». Популярність Макрона як президента залежатиме і від його здатності активно та рішуче боротися із тероризмом та забезпечити безпеку громадян, чого не міг зробити його попередник.
Що означають перші 60 днів президентства Макрона для України?
Аналізуючи те, якими були два місяці президентства Макрона для України, в першу чергу, для нашої держави головним є те, що він є проєвропейським президентом Франції, який підтримує антиросійські санкції, суверенітет та територіальну цілісність України, а також засуджує анексію Криму, про що черговий раз заявив під час зустрічі з українським президентом Петром Порошенком, яка відбулась в Парижі минулого місяця. Крім того, Макрон заявив, що зацікавлений у швидшому вирішенні конфлікту на Сході України. За словами Порошенка пропозиції президента Франції щодо деокупації Донбасу можуть отримати назву «формула Макрона». За словами заступника голови Адміністрації Президента України К. Єлісєєва так звана «формула Макрона» може бути представлена на розгляд лідерів «Нормандської четвірки» і «передбачає цілеспрямовану роботу, щоб шляхом маленьких, але конкретних кроків забезпечити повне виконання Мінських домовленостей».
Іншим важливим моментом для України під час зустрічі між Макроном й Порошенком стало те, що французький президент згадав про Анну Київську, заявивши, що «між нашими двома країнами є дуже давні відносини, дуже глибока історія» і що ці відносини вкорінені ще з ХІ століття». Для України це було важливо в сенсі історичного визнання її державності, особливо в контексті спроб російського президента цю історію привласнити.
