Виношу сюди нашу дискусію з Petro Okhotin щодо карикатури Георгій Ключник, бо вважаю її корисною для моєї інфобульбашки.
Петро вважає що образ «дівчинки зі стрічками» – це образа добровольців і всіх тих хто боронить країну. І що такими карикатурами ллється вода на млин російської пропаганди.
Ні я так не вважаю. Більш того сатира і гумор – це наш інструмент стійкості. Проходження крізь біль та страх. Ми сміємось та глузуємо з того, що лякає до усрачки інших. І так у нас зʼявляється спроможність до спротиву.
По-друге, спочатку офіційна пропаганда формує і пушить образ тієї самої дівчинки зі стрічками, яка протистоїть московському ведмедю, виводить його на експорт (і це давало нам результат, варто визнати), а коли від цього образу нам прилітає – починаємо засуджувати за «слабкість» та “недоречність”. Бо ми, мовляв, не дівчинка, а бойові медоїди. Так. Але ці образи існують паралельно. І вони не взаємовиключні.
По-третє, ми самі культивуємо образ “дівчинки зі стрічках”, коли потрібен медоїд. Відмовляємося від суб’єктності, а потім дивуємося чому нас хтось постійно хоче зґвалтувати. Ще раз – образ “дівчинки зі стрічками” – це стійкий “слабкий” образ втечі у власну безпорадність. І це висміює Ключник!
По-четверте, карикатура – це своєрідний барометр свободи в країні. Якщо держава запроваджує надмірний простір табуйованих тем, на які не можна сатирично поглянути, то в цій державі щось погане з політичним режимом.
У свій час я мав стосунок до видання політичного сатиричного видання “Параска.info”, який ми бачили українським Charlie Hebdo чи Titanic. І можу відверто заявити, сатира зникає з публічного простору тоді, коли відбувається узурпація влади.
Саме тоді художнику бьють по руках чи відрубують їх, як в деяких країнах.
Сподіваюся, що схвалення деякими моїми френдами посту Петра – це не ознака підтримки нової “жданівщини”. Визначення політичних тем, які не можуть піддаватися сатирі.
Гумор і сатира штуки смакові. Не всі карикатури Ключника мені подобаються. Але я готовий з ним солідаризуватися тоді, коли йому бьють по руках. Бо це про свободу. Те за що воюють люди на фронті і тримають тил.
