У попередньому дописі Купер розповів про реакцію своїх читачів на його аналіз подій на Куп’янському напрямку. Дехто, каже він, не бачив приводів для паніки, інші дивувалися, чому український Генштаб нічого про це не каже, а хтось обізвав його «російським пропагандистом». Але новий допис переконує, що ніякий він не російський пропагандист, а цілком український. Купер так відмінює головкома ЗСУ Сирського – уздовж, і навхрест, і навіть трішки по діагоналі, – що в окремих місцях так і хочеться сказати: «Мар’яно, перелогіньтесь».
Не те, щоб українське командування не було за що критикувати, але навряд чи навіть такий «володар мізинчиків», як Купер, має повну інформацією і достеменно знає, на підставах чого ухвалюють те чи інше рішення, яке ззовні виглядає безглуздим. Принаймні мужність і героїзм українських воїнів Купер не піддає сумніву. А, м’яко кажучи, особливості вищого українського керівництва – теж нам новина, відкрив Америку. Як казало колись те саме вище керівництво, «маємо те, що маємо»…
Всім привіт!
Розпочну цей огляд із чесно поцуплених «нікнеймів», які придумав мій контакт з України.
За його висловом, на чолі України стоять Генерал Гарних Новин (Сирський) і Президент Пречудових Новин (Зеленський). Обидва протягом останніх 24 годин продовжують робити те, що в них краще за все виходить: перший – збільшувати хаос у лавах ЗСУ, який він старанно створює від лютого цього року; другий залишив створення хаосу в ЗСУ своєму «другому найкращому генералу всіх часів», бо має безліч пречудових новин, про які можна побалакати у соціальних мережах та у черговому відеозверненні…
…не можу пояснити собі, чому відеозвернення Зеленського так нагадують мені колишнього канцлера Австрії Себастьяна Курца (він був змушений піти у відставку через великий корупційний скандал, що не заважає йому нині працювати на Google). Можливо тому, що він прокидався уранці та… оперативну новину про його пробудження вже організовано! Ранковий туалет? Новина про його добре самопочуття! Сніданок? Хіба це не варте ще однієї новини?
Так, досить іронії. Адже командири ЗСУ нижніх ланок та усі війська продовжують воювати так само, як і раніше, незалежно від того, як сильно лажають їхні «гр*бані генерали» (це висловлювання чесно поцуплено в іншого контакта). І для початку є хороші новини.
У курській області російської федерації – де, за словами найвидатнішого стратега усіх часів, цього вашого проклятущого пуддінга, понад 2000 українських військових знаходяться оточені та ось-ось будуть знищені, – «вдв» розпочали нові атаки з півночі (Шептуховки) та північного заходу (Коренєвого)
На жаль, між ними вклинився всюдисущий батальйон отих настирливих українських вояків із 95-тої десантно-штурмової Поліської бригади, обидві атаки відбив, а потім здійснив контратаку, унаслідок якої розбив… ах!.. пошарпані залишки російської 155-тої бригади морської піхоти.
Ага, знову… але насправді ні 95-та бригада, ні я не винні, що щоразу, коли «вдв» тікають, то генерал фсб, який командує російськими військами на курщині, виставляє 155-ту бригаду морської піхоти. Це стається так часто, що від тієї російської бригади мало що залишилося. Відвойовуючи висоти на північному та східному боці дороги від Суджі до Коренєвого, а потім наступаючи на захід у поля на північ від Любимирівки та на північ у напрямку Крем’яного, 95-та бригада також захопила другу і третю російські лінії. А після 2,5 років цієї колотнечі треба вже знати, що чекає на українців, коли вони пробиваються на другу, а то й на третю лінію російських позицій. Бінго, суперспецназ «ахмат»! Тож 95-та бригада натрапила на якихось «ахматівців» і теж їх розбила.
А південніше батальйони 41-шої та 47-мої механізованих бригад, 33-й десантно-штурмовий батальйон та 501-й батальйон морської піхоти не змогли повернути Новоіванівку, але відбили чотири запеклі атаки росіян на Толстий Луг і Покровський.
Щоправда, на цьому хороші новини у даному огляді закінчуються – переважно через те, що за останні 36-48 годин російські успіхи у багатьох секторах знову показали всю… хм… блиск Генерала Гарних Новин.
…це нагадало мені, що я маю пояснити вам, що означає «Ц.Н.С./ЦНС» у назві цього оновлення.
Це абревіатура від «Це не Сирський».
У районі Куп’янськ-Сватове… без сумнівів, Сирський знайшов собі гідну пару у вигляді командування угруповання військ «запад» ВСрф та 1-шої гвардійської танкової армії… ну бо хто сказав, що російські командири мають бути кращими за українських?
І ось, росіяни не змогли пройти колишню другу лінію оборони, на якій «не було» 77-мої окремої аеромобільної Наддніпрянської бригади, тож вони розвернулися і штурмували позиції 115-тої окремої механізованої бригади з півдня (з Кругляквіки) та зі сходу (на схід від району Табаївки у напрямку Глушківки). Підсумок: тепер у Генерала Гарних Новин реально є досить часу, щоб додати батальйонів і залатати цю ділянку фронту…
…за умови, що він зможе знайти хоча б один. Бо за 20 кілометрів на південь ВСрф так сильно напирають на 67-му окрему механізовану бригаду з Невського та Новосадового, що ЗСУ довелося відреагувати (рідкісною) контратакою 4-тої танкової бригади…
Красота. Якщо Сирський так продовжуватиме ще декілька тижнів, то росіяни точно повернуть собі всю територію, яку вони втратили під час українського контрнаступу на східній Харківщині у вересні-жовтні 2022 року…
Але принаймні стало зрозуміло, що сталося з 15-тою бригадою Нацгвардії «Кара-Даг» у Селидовому. Фактично – і саме так, як «було анонсовано» близько двох тижнів тому – росіяни пробилися південніше міста й увійшли до Вишневого. На щастя для 15-тої бригади, у районі на північ від Селидового вони не мали такого успіху, але їм вдалося просунутися досить далеко на захід по трасі E50, щоб отримати вогневий контроль над дорогою, що сполучає Селидове з Покровськом. Через це до бригади не може надійти жодне постачання, тож вона не мала вибору, окрім як почати відхід із міста.
Можливо, знадобилося 2-3 дні (чи більше), щоб росіяни оприлюднили відповідні відео, а українські тили перебралися назад до Григорівки. По суті, для російських 71-го батальйону спецназу, 110-тої та 114-тої мотострілецьких бригад, які вчора взяли під контроль шахту імені Коротченка (плюс південніші Олександропіль та Гірник) бій за Селидове закінчено.
Знову одне і те саме, типовий урок, якого ніяк не засвоять «друзяки». Неважливо, наскільки успішно воюють українські сили у тому чи іншому місці, яке становить для росіян інтерес, якщо їхнє верховне командування не може організувати належну оборону своїх флангів. Щоразу, коли логістика до гарнізону переривається, у нього закінчуються боєприпаси та продовольство – як це було у Бахмуті, Авдіївці, чи Вугледарі – війська всередині (залишків) міста не мають іншого вибору, окрім як відступити. Звісно, вони завжди роблять це за наказом своїх командирів, але ніколи за наказом Сирського. Ну бо він ніколи не віддасть наказу про відхід підрозділу, бо це ж погана новина…
…а командирів, які віддають такі накази, потім карають – або звільняють, або безглуздо наказують контратакувати, щоб «відновити колишні позиції»…
…А ось чому ЗСУ втратили Гірник.
Там вирішальною стала історія 210-го батальйону територіальної оборони, який обороняв Гірник. Поки – як можна прочитати тут – він робив це у взаємодії з 59-тою окремою мотопіхотною бригадою імені Якова Гандзюка, все було добре. Але потім 59-ту бригаду було виведено і замінено на 110-ту окрему механізовану бригаду імені генерал-хорунжого Марка Безручка. А штабу 110-тої бригади було плювати на 210-й батальйон.
Не дивно, що підрозділ потрапив в оточення і був змушений самостійно вибиратися, в результаті чого має 11 200-х і 70 300-х…
Зверніть увагу: 210-тий батальйон перебував у процесі виходу з оточення та відходу, коли командування 110-тої бригади звинуватило його у «дезертирстві», а врешті-решт віддало наказ контратакувати й відвоювати позиції… виконувати який вони «несподівано» відмовилися…
Але найбільшим успіхом Сирського залишається оборона південно-східного Запоріжжя та південно-західного Донця. Наприклад, ділянка лінії фронту від Великої Новосілки, через Новоукраїнку, Богоявленку до Єлизаветівки. Він так майстерно залатав її між Великою Новосілкою і Новоукраїнкою підрозділами батальйонів трьох-чотирьох різних бригад, що коли 131-й мотострілецький полк ВСрф став наступати з півдня, то ледь не проїхався аж до Шахтарського.
Прикро, що хвацький план Сирського було зіпсовано батальйоном 128-мої окремої гірсько-штурмової бригади. Цей підрозділ колись гордого формування, нині розрізаного на шматки, щоб «друзяки» змогли створити кілька нових бригад, протримався достатньо довго, щоб 72-га окрема механізована бригада імені Чорних Запорожців, яка відновлювалася в районі Костянтинопільського (до речі, за допомогою генератора, двох зарядних пристроїв та двох обігрівачів, на які ми з вами збирали кошти) кинулася на передову, контратакувала й відкинула росіян на кілька кілометрів… Тоді ВСрф розвернулися та розпочали новий штурм, цього разу на Новоукраїнку.
Якщо я нічого не плутаю, то цей район захищає півбатальйону 123-тьої бригади територіальної оборони… цей бій ще триває…
Але якщо підсумувати це все за методикою «ЦНС», то стає більш ніж очевидно, що абсолютно несправедливо звинувачувати в усьому Сирського. Реально. По-перше, Генерал Гарних Новин – мікроменеджер і постійно керує всім, що відбувається будь-де на лінії фронту. Тому, якщо щось піде не так, то це не він. А, по-друге, останні 36-48 годин він був дуже зайнятий, щоб звертати увагу на російські штурми. Дуже-дуже зайнятий – сьомим поспіль звільненням командира однієї і тієї самої бригади. Як розумно: це не просто ще одне підтвердження всієї блискучості шести його попередніх рішень (у даному випадку), ви лише уявіть собі хаос у системі командування бригади, у якій за приблизно 4-5 місяців було звільнено 7 командирів…
Але не сумнівайтеся: звісно, це частина найновішої стратегії Сирського: кидаємо всі ЗСУ в повний хаос і тим самим заплутуємо «вишестоящі органи» в москві. Насправді, все добре, краще бути не може, а якщо й не дуже добре – то буде проведено розслідування. «Після війни»…
Переклад: Катерина Соболева
Редакція: Ростислав Семків
Джерело тут