Мережею несуться вкиди про очікувані відставки глави Міноборони Умерова та ГУРу Буданова. На фоні цієї інфодемії починаються брудні політичні ігри, кожен намагається щось виторгувати: хтось посади, десь хочуть перехопити потічок, чи збільшити квоту броньювання тощо.
Тому коли на фоні чуток про відставки “раптом” з’являються гучні розслідування про зловживання та корупцію не варто відразу вестися на бренди, які ці розслідування публікують. Для початку потрібно розібратися кому вигідно? Ми ж свідомі, що оператори ринку поставок боєприпасів та зброї в Україну м’яко кажучи не “пухнасті зайчики”. Спецекспортери знаходяться в зоні підвищених корупційних ризиків.
Проте, коли розслідувачі вихоплюють окремі історії імпорту боєприпасів й без документів-пруфів на руках починають, з посиланнями “на неназваниі джерела в Мінобороні”, мочити керівництво ГУРу, виглядає це cумнівно. Я про розслідування Михайла Ткача щодо “Спецтехноекспорту”. Сам журналіст визнає, що на початку ми мали снарядний голод, під Авдіївкою співвідношення було 1 наш постріл на 10 російських. Тоді поставки боєприпасів в Україну курувалися саме Міноборони. Вже в осени цього року, не в останню чергу дякуючи тому, що завезенням снарядів в Україну займалася воєнна розвідка, співвідношення склало 1 до 3. Сам Ткач і називає ці цифри.
Переплата за снаряди в окремих специфікаціях є звичним явищем на ринку озброєння під час воєнних дій. Чи не європейці з американцями нам розповідали, що країни НАТО фізично не встигають наростити виробництво для України? У вас дефіцит, вам потрібно терміново відвантажити снаряди, а вони є на ринку третіх країн, де працюють перекупи та мутні персонажі, й вони виставляють ціну з націнкою на форс-мажор. Це не виправдання “корупції во благо”, а розуміння того як функціонує цей ринок.
Ткач подає в розслідуванні цитати з листа керівника “Спецтехекспорту” Петрова про те, що на сьогодні спецімпортер добровільно повернув Мінобороні майже 9 млрд грн, які у свій час ті ж чиновники Міноборони, в управлінні якого був “Спецтехноекпорт” до ГУРу, майже втратили при укладанні контрактів з іноземними компаніями. Виплили й досить пікантні подробиці, які взагалі не мали б бути у воюючій країні, коли Міноборони в судовому порядку блокує рахунки “Спецтехекспорту” та унеможливлює виконання все тих же оборонних контрактів.
Натомість, розслідувачі намагаються витягти тему саме нібито завищення цін на снаряди, хоча немає жодних документальних/експертних підтверджень завищення ціни. Немає порівняльної статистики на кшталт «а ось в цей же період хтось привіз дешевше». Усі твердження про завищення ціни базуються на сентенціях «джерела УП повідомляють», «наші співрозмовники у правоохоронних органах зазначають» тощо. Це повторюється більше десятка разів. Глава “Спецтехекспорту” легко ловить Ткача на протиріччях і розкатує його на фактажі.
Коли ті ж розслідувачі розганяли історію з яйцями за 17 гривень вони давали хоча б порівняння цін на яйця на ринку. У випадку зі снарядами й цого немає. Хоча маніпуляції з яйцями були ще й ті…
Вже вкотре провідні ЗМІ стають інструментами для внутрішньополітичної боротьби, але у даному випадку це особливо небезпечно, бо на кону – безпека країни, успішність у протистоянні потужному ворогу. І це не історія про корупцію, це чистої води політика.
