Купер відреагував на відставку Дарпатого, і попри звичну останнім часом куперівську критичність до українського військового керівництва цей допис приємно читати, адже військовий аналітик визнає: пан Михайло встиг зробити на своїй посаді чимало доброго. Побажаймо Драпатому успіхів на новому місці й тримаймо голови холодними.
Чергова драма війни в Україні: «ситуація», яка виникла через те, що минулими вихідними командувач Сухопутних військ України Михайло Драпатий подав у відставку.
Перш ніж я продовжу, традиційний дисклеймер: я далекий від думки, що знаю все про «внутрішню кухню» українського уряду та керівництва Збройних сил України. А також про стосунки між вищими посадовцями. І про те, як «насправді все працює» в Києві. Скоріше, в основі моїх роздумів – «місяці/роки» терплячого слухання того, що говорять дуже різні люди, яким доводиться мати справу з «київською системою» (тобто, з українським урядом та керівництвом ЗСУ). А ще я схильний до «спрощення»: зрештою, тут, у блозі, я не маю у розпорядженні «весь час світу» для пояснення кожної деталі. І я ніколи, ніколи не розкрию свої джерела.
Зрештою – і, мабуть, усі вже це знають – я не професіонал.
Тож вважайте, що те, що ви зараз прочитаєте, – просто «набір чуток».
(Дуже сподіваюся, що після прочитання вам стане набагато легше.)
***
Наскільки мені відомо, Драпатий назвав причиною відставки те, що він несе особисту відповідальність за загибель 10 та поранення 60 українських військовослужбовців унаслідок удару російської балістичної ракети «Іскандер» по полігону в Сумській області, приблизно у 40 кілометрах від кордону з росією.
19 чи 20 травня цього року якийсь дуже розумний командир навчального центру в Сумській області (приблизно у 40 км від російського кордону) наказав «своїм» військам йти на навчання ось таким строєм. Як видно з цього відеокадру, дану сцену – оце так дивина! – спостерігав російський безпілотник…
Наслідки були вбивчими…
Наскільки мені відомо, Драпатий засмучений тим, що його накази постійно скасовує його начальник, Генерал фантастичних новин, Головком (командувач Збройних сил України) Сирський.
Наскільки мені відомо, відставку Драпатого ще не прийняли – або принаймні так було вчора станом на 22:00-23:00 [пізніше Драпатого призначили командувачем об’єднаних сил – прим. ред.] – але Сирський та його друзяки (Генеральний штаб України) дуже на неї чекають.
…ну бо, знаєте, Драпатий – це самі проблеми.
Лише уявіть собі:
– Драпатий, трясця його матері, наважився віддати наказ реформувати систему підготовки ЗСУ. Замість того, щоб кожен із понад 30 навчальних центрів тренував новобранців по-різному (і приблизно 50% цих центрів взагалі не займалися навчанням, а прославилися тим, що їхні командири крадуть навіть їжу), він хоче, щоб усі вони проводили підготовку за абсолютно однаковим стандартом. Відповідно, він почав особисто перевіряти їх та звільняти некомпетентних друзяк Сирського.
Хіба так можна?
– Драпатий також ініціював реорганізацію командної структури ЗСУ. Відсторонив усіх некомпетентних командирів, призначених Сирським із друзяками для того, щоб вони, «командуючи» різноманітними «стратегічними» та «тактичними» групами військ, нічого не робили. Почав групувати бригади з аналогічною підготовкою в корпуси та ставити на їх чолі перевірених командирів бригад.
Хіба не зухвальство?..
– Драпатий зупинив практику Сирського розпорошувати бригади шляхом виділення із них батальйонів та подальшої їх передислокації у зовсім інші сектори для латання фронту.
Як посмів?..
– Щоразу, коли Драпатий – ось де справжня ганьба! – брав на себе командування тим чи іншим сектором фронту, російський наступ різко зупинявся. І навпаки: щоразу, коли він припиняв це робити, росіяни відновлювали наступ.
Хіба не огидно?..
…але стійте, вишенька на торті.
Рішення про долю Драпатого тепер прийматимуть українські соціальні мережі.
Та годі вже, перестаньте терти очі: це не хибодрук, помилка абощо. Це чиста правда.
У Києві останнє слово не за Сирським, не за Зеленським, а за «радником президента» Єрмаком, без якого Зеленський не може навіть зав’язати шнурки. А єрмачий спосіб прийняття таких рішень дуже простий: або він призначає одного зі своїх улюбленців (у тому числі членів родини), або, перш ніж прийняти рішення, протягом кількох днів моніторить соціальні мережі. Якщо соцмережі підтримують якесь рішення, то він наказує Зеленському діяти відповідно. Якщо ж соціальні мережі, наприклад, виступатимуть проти Драпатого, то його відставка буде прийнята.
…і це ще одна причина, чому «офіційному Києву» потрібен час, для «прийняття рішення»: Єрмаку треба кілька днів для «збору даних», у буквальному сенсі.
У цьому місці можна було б описувати «враження» – передусім величезне розчарування – різних командирів бригад і батальйонів ЗСУ, а також висловлювання на адресу надзвичайно некомпетентного Сирського та його друзяк, які змусили Драпатого подати у відставку. Можна було б додати, що дехто з них вважає, що якщо Драпатого відсторонять, то усім сподіванням кінець. Але я не хочу, щоб ви впадали у відчай.
Я не погоджуюся з такими голосами: ні, Сирський та друзяки – не «офіцери радянського зразка». Більше того, сталінське «чека»* вже давно б «відвезло їх на вокзал»…
***
Ви думаєте, що українській політичній верхівці бракує бачення, стратегії, плану – власне, знань, навичок та досвіду – як вести цю війну та кого куди призначати?
Помиляєтесь.
Усе вони добре знають…
* «Чека» – розмовна назва радянської таємної служби безпеки, відомої ще від початку 1920-х років ліквідацією тисяч «класових ворогів».
Переклад: Катерина Соболева
Редакція: Антоніна Ящук
Джерело тут
