Публікуємо два дописи Тома Купера про вихід українських військ із курщини: аналітик пояснює, чому цей відступ став необхідністю, як він проходив, а також у властивій йому саркастичній манері бере на кпини журналістів-плагіаторів. Купер не вірить у можливість «великого» наступу ВСрф на Сумщину, а ще стверджує, що на Покровському і Торецькому напрямках росіяни переживають глибоку кризу.
12 березня 2025 року
Усім привіт!
Відносно короткий допис, яким «оголошую» про кінець українського виступу/наступальної операції в курській області російської федерації.
По суті, виведення військ почалося 7 березня, коли росіяни розгромили залишки від виступу/наступального рубежу, усіма доступними засобами, зокрема артилерією та авіаударами. «Типовим прикладом» стало відео, на якому видно, як вони знищують цілу колону ЗСУ, що застрягла перед зруйнованим мостом, з якого було знято це відео:
До 8 березня українську позицію в районі Суджі було вже неможливо втримувати: мало того, що росіяни бомбардували все і вся навколо міста, так ще й війська були введені в місто. Можливо, всупереч твердженням українців, росіянам дійсно вдалося проникнути за допомогою нафтопроводу; можливо, вони зробили це в інший спосіб. Безумовно, останні три дні по всьому місту точилися запеклі перестрілки, оскільки війська 22-ї ОМБр і 129-ї бригади ТРО діяли як тилова охорона, щоб виграти час для відходу підрозділів, які раніше були дислоковані на північ і схід від міста.
В умовах хаосу, і як видно з фотографій, оприлюднених росіянами і доданих нижче, українцям довелося буквально тікати з Суджі, і вони зазнали значних втрат у живій силі та техніці.
Як видно з наведених зображень — і багатьох інших, а також кількох відео, що паралельно поширювалися в російських соцмережах: десятки українських військових загинули при спробі втечі; десятки потрапили в полон під час відступу: багато хто був страчений без суду і слідства…
Я не здивуюся, якщо всередині росії досі перебуває кілька розрізнених груп, які намагаються вийти до своїх позицій…
***
Що спричинило такий «раптовий» крах виступу, а згодом і такий квапливий відхід українців?
Наскільки можна судити з наявної на даний момент інформації, причина полягає в тому, що одночасно з наступом з півночі та сходу в напрямку Суджі, ймовірно, з проникненням в місто, росіяни протягом останніх двох днів розпочали тотальну атаку через міжнародний кордон в Україну на захід від Суджі. З Ніколаєво-Дарьїно та Свердліково у південному напрямку.
Очевидною метою росіян було досягти траси Н07 і відрізати єдиний шлях постачання для підрозділів ЗСУ всередині росії. Наскільки я можу судити, вони захопили (повністю зруйновані) прикордонні села Журавка і Новеньке. Можливо, дійшли і до Басівки. Одночасно росіяни та північнокорейці продовжували наступати і з району Курилівки.
Тобто виникла загроза того, що підрозділи ЗСУ, які досі перебували у виступі, будуть відрізані.
Звісно, головком Сирський, який взяв на себе безпосереднє командування сектором, стверджував, що небезпеки оточення немає, але, схоже, він, як це часто буває, випередив розвиток подій. Приблизно в той час, коли Сирський давав це інтерв’ю, основна частина військ ЗСУ була виведена з росії.
Отже, якщо не було «загрози оточення», як стверджував Сирський (що також свідчило б про його грубу помилку в оцінці ситуації), то не через те, що він щось зробив, а — швидше за все — через те, що командири на місцях діяли самостійно і віддали наказ вивести війська до того, як стало б занадто пізно. Це було б типово для Сирського: схоже, він продовжує політику ніколи не віддавати наказів про відведення, а дозволяти командирам бригад/батальйонів робити це на власний розсуд, а потім звинувачувати їх у непокорі.
Принаймні, це єдина «погана новина» для України станом на сьогоднішній ранок: завдяки Драпатому ситуація на Куп’янському, Торецькому та Покровському напрямках набагато краща. Дійсно, незважаючи на критичну ситуацію в районі Курська…., тобто зараз це фактично південно-східна Сумська область України: припинення вогню прямо зараз — як Тарарамп «запропонував» росії після «зустрічі» в Саудівській Аравії — пішло б насамперед на користь росії. Передусім тому, що ВСрф переживають глибоку кризу і на Покровському, і на Торецькому напрямках…
Крім того, пудінг кілька разів наголошував, що не хоче ніякого припинення вогню.
Але з пудінгом — це як з Тарарампом… я тут пригадую, що в 2016 році Тарарамп підписав «угоду про мінеральні ресурси» з Афганістаном, подібну до тієї, до підписання якої він зараз підштовхує Україну: по-перше, обіцяючи покращити життя населення в обмін на дозвіл американським компаніям працювати там…..
…а потім, через рік, домовився з терористами про підписання ще одного договору з Талібаном, який призвів до виведення військ США (а отже, і всіх союзників) з Афганістану в 2021 році…
14 березня 2025 року
Усім привіт!
Мене знову відволікли… цього разу це був «топовий» та «найавторитетніший військовий журнал» у певній країні південної та центральної Європи. Я спіймав його представників на плагіаті мого «оновлення» про крах контрольованої Україною курської дуги/наступу. І втратив пів дня, «вислуховуючи» головного редактора, який оголосив мене тролем і спамером за те, що я написав їм листа з проханням видалити образливий контент і вибачитися, він називав ChatGPT «інструментом скрупульозного семантичного аналізу», брехав, що ChatGPT показує, що плагіату немає, і погрожував мені особисто…
Звісно, він не вибачився, нічого подібного: зрештою, той редактор — то справжня королівська величність, бо він керівник цього журналу, а ChatGPT сказав йому, що лише 26% змісту плагіату збігається з моєю статтею. Що «сказав» мені ChatGPT у відповідь на відповідне запитання, а тим більше — що сказали йому десятки його власних читачів (зокрема ті кілька, які й повідомили мені про плагіат, оскільки я не стежу за цим журналом) — «не має значення»…
Але «найкраще» в усьому цьому – це те, що роблять такі інтерпретатори чужих інтерпретацій, як вищезазначений творець плагіату. Бачите: він вважає, що крах наступу був спричинений «припиненням постачання американських розвідданих/ супутникових знімків». Для цього редактора це очевидний доказ того, що він не вдавався до плагіату. Кого хвилює, що США припинили надавати розвіддані Україні «лише» 7 березня 2025 року, тоді як ЗСУ всередині росії були в глибокій скруті вже з січня? Кого хвилює, що це переконання є абсолютно хибним висновком, заснованим на тому, що «автор» просто не знав, що відбувалося, але «повинен був докинути тексту», щоб замаскувати свій плагіат?
Факти в тому, що вцілілі підрозділи ЗСУ, які дислокувалися на північ і схід від Суджі, і яким пощастило звідти вибратися, повідомляють, що вони по суті були відрізані від своїх щонайменше два-три тижні, якщо не більше місяця, а може й довше. Російські РЕБ, сильні й тривалі обстріли з повітря й артилерії, а особливо масове розгортання волоконно-оптичних БПЛА зробили неможливим не тільки пересування військ, а й (передовсім) перекидання вантажів і підкріплень. Багато підрозділів не могли навіть зв’язатися з вищими командними пунктами (зокрема через те, що їхні системи зв’язку були виведені з ладу, а замінити їх було неможливо). Врешті-решт, їхнім командирам вистачило розуму прийняти рішення про відхід: у більшості випадків — на власний розсуд.
…що, до речі, також руйнує всі конспірологічні теорії стосовно того, що Київ (тобто Зеленський/Єрмак) виводить українські війська з росії як своєрідний «жест доброї волі» у переговорах з Тарарампом щодо припинення вогню. Навіть якби вони прийняли таке рішення (відверто кажучи, невідомо, чи прийняли б), відповідний наказ навряд чи дійшов би до більшості підрозділів ЗСУ, поки вони утримували позиції на північ і схід від Суджі. Адже росіяни серйозно перебили їм зв’язок.
(Хто тут «сумнівається», може пояснити мені, як, наприклад, батальйон, який утримував район Руської Конопельки, мав «чекати на наказ про відхід», якщо росіяни вже були глибоко на його лівому і правому флангах і проникали в його тил, коли командир батальйону віддав наказ про відхід — а це, до речі, було за день до того, як США припинили постачання розвідданих, і командування в цьому секторі перебрав на себе «Главком»?).
…ох-ох…
Інша причина, чому «стаття не була плагіатом», на думку вже згадуваного редактора журналу, полягає в тому, що його «автор» написав, що використовувати трасу Н07 (звичайно, це чиста випадковість, що його «автор» вдається до того самого стилю написання, що і я), українцям заважали «FPV і безпілотники», а я такого не писав. Так і є, використовувати трасу H07 українцям заважали (як повідомлялося вже кілька місяців поспіль) «лише» УМПК: більшість російських безпілотників на оптоволоконному звʼязку не летять на потрібну дальність. Але так само, як російські FPV і волоконно-оптичні дрони не давали ЗСУ постачати все необхідне по дорозі Н07/Р200 вже з січня (як видно з повідомлень людей, які стежать за подіями на українських фронтах набагато уважніше, ніж я; зверніть увагу, Р200 — це та спма Н07, тільки з російського боку), вони також тримали «на мушці» підрозділи ЗСУ, які відходили цією дорогою в бік України.
Ба більше: як повідомлялося раніше, переломним моментом стало падіння Свердліково. Додайте до цього систематичне полювання росіян на команди українських операторів дронів, через що ті змушені були відступити за кордон. Наступним переломним моментом став наступ росіян з Ніколаєво-Дарʼїно та Свердліково на південь — на Журавку та Новеньке. Можливо, тоді його переважно вдалося зупинити, але саме тому, що російські підрозділи, наступаючи, «випередили» свої засоби РЕБ і безпілотники, а потім опинилися під натиском (за їхніми словами) «маси українських FPV». Чого горезвісний «автор» не може знати, тому що він привласнює мою роботу, а потім інтерпретує речі, про які не має жодного уявлення.
Він також не може знати, що більшості підрозділів ЗСУ довелося виходити з курського виступу пішки: буквально йти 20-30 кілометрів пішки, під постійними атаками російських оптоволоконних дронів. Так само, як він не може знати, що в той час як втрати в техніці були (справді) «важкими», за невеликим винятком, військовослужбовці всередині тієї техніки вижили, тому що сучасні західні та українські машини сконструйовані з урахуванням «вбудованого виживання». Тобто: машина розбита, але більшість солдатів у ній залишаються неушкодженими. Або не може він знати того, що більшість транспортних засобів були виявлені і підбиті росіянами саме тому, що ті були змушені зупинитися: чи то через зруйнований міст, чи то через сильно пошкоджену дорогу…
Нарешті, спеціально для шановних, які далі наполягають на тому, що повідомлення про страти без суду і слідства полонених і роззброєних українських солдат озброєним натовпом у формі, відомим як «Збройні сили російської федерації» (ЗСрф), є «пропагандою» і «брехнею». Ви можете перевірити факти на сайті https://osintukraine.com/. Можливо, цей сайт «з України», і тому може бути недоступним для росіян. Справа в тому, що це веб-сайт, створений для збору інформації, документування та зберігання даних про всі російські військові злочини в Україні. По суті, це сканування соцмереж (особливо Telegram) і фіксація всіх фотографій і відео — зокрема й тих, що стосуються десятків страт росіянами українських військовополонених.
Можете, звісно, спробувати це заперечувати…
Підсумок: хоча є люди, які звинувачують мене в тому, що я публікую «клікбейт» і шукаю уваги громадськості, є також люди, які дивуються, чому я уникаю (за рідкісними винятками для українців) зміїної ями, яку ще називають мейнстримними ЗМІ, відхиляю запити на інтерв’ю від відомих західних телеканалів і забороняю… гм… провідним газетам і журналам (особливо зі США) навіть цитувати мій блог.
Хлопці та дівчата: ми не всі однакові. Не всі ми прагнемо «слави і багатства» та «взаємовигідної співпраці», які багато хто обіцяє мені вже три роки. Можливо, це тому, що я досяг майже всього, чого хотів досягти у житті. Не знаю. Справа в тому, що мені начхати на «славу і багатство». І якщо цей блог буде читати 2,5 – 17,7 читачів (як це було багато років до 24 лютого 2022 року): це буде не просто добре, а чудово — за одним винятком: тоді погано рухатиметься мій збір для ЗСУ, який хоч якось допомагає багатьом бійцям української армії.
Та повернімося до головного.
***
Отже… суть «курської ситуації» я вже пояснив раніше і думаю, що мені вдалося відповісти на деякі ваші запитання. Що ще важливе я додав би, так це питання про те, чи збираються росіяни зараз здійснювати «широкомасштабне вторгнення в Сумську область»?
Відповідь: ні. ВСрф не здатні здійснювати «широкі маневри механізованими з’єднаннями». Вони не могли прорвати лінію фронту і зайти в український тил навіть у свої «найкращі часи»: у квітні-червні 2022 року, а зараз, через три роки, взагалі не здатні проводити такі операції. І не лише через брак бронетехніки та артилерії, а насамперед тому, що принаймні з 2023 року росіяни навіть не намагаються навчати своїх офіцерів та інших військових проводити такі операції.
Звісно, вони пробують «переслідувати» виведені підрозділи ЗСУ, але їх загальмували вже на підступах до перших двох українських сіл. Ймовірно, після того, як росіяни зайняли Журавку і Новеньке, вони просунулися вперед між цими селами приблизно на 500 метрів. Але це «просування піхоти», а не «широкомасштабний механізований маневр». Цього недостатньо, щоб поставити дорогу Н07 під вогневий контроль — навіть якщо і далі бити ті машини ЗСУ, що там рухаються, за допомогою оптоволоконних БПЛА. Перш за все, ЗСУ не «зламалися і втекли», а відійшли. Основна маса: «вчасно». Відповідно, незважаючи на «важкі» (як для української сторони) втрати, підрозділи вийшли практично неушкодженими, зайняли нові позиції — частково вздовж кордону, частково на південь від нього — і продовжують воювати з росіянами.
Також мушу кілька слів написати про відновлення американської військової допомоги та розвідки Україні. Адже пудінг де-факто відмовився від «пропозиції» Тарарампа. Яка несподіванка, гм… Ну, по-перше, я сподіваюся, що і військові логістичні служби США, і ЗСУ скористаються цією можливістю і перевезуть в Україну все, що тільки зможуть, і якомога швидше. Бо ж із «Тарарампом і пудінгом» ніколи не знаєш, коли буде наступна зупинка.
У зв’язку з цим питанням: на сьогоднішній день має бути добре відомо, що ця славнозвісна «розвідувальна допомога США Україні» полягала (і тепер знову полягає) переважно (хоч і не виключно) в наданні розвідувальних даних для систем залпового вогню великої дальності, таких як M142 HIMARS і M270 MLRS, і в наданні аналогічних розвідувальних даних, а також у наданні дозволів на постачання ракет великої дальності «Storm Shadow» британського виробництва (тому що в них усередині американська авіоніка). Однак у випадку з французькими ПТРК SCALP-EG подібних питань не виникає.
***
Розмова про SCALP-EG, в свою чергу, підводить мене до питання про французькі літаки Dassault Mirage 2000-х років для українських військово-повітряних сил і ППО: тут у мене є одна поправка/оновлення. Виявилося, що Mirage 2000-5F з серійним номером 47 досі перебуває у Франції, досі носить реєстраційний номер 102-EP французьких ВПС і досі використовується для підготовки особового складу ППО. Мені також довелося виправити свій малюнок, що реконструює зовнішній вигляд «Міражів»: виявилося, що вони мають «добре помітне» національне маркування — принаймні, на плавнику. Нанесення їх на фюзеляж… залишається непідтвердженим.
Ще однією «новою деталлю» є те, що датчики дозаправки в польоті («чорні стрижні перед кабіною пілота») також були зняті перед поставкою:
***
Наразі це все. Мені ще треба відповісти на багато ваших — дуже цікавих — запитань, а потім продовжити деякі інші теми (наприклад, про українську протиповітряну оборону). Сподіваюся, я зможу повернутися до цих справ пізніше.
Тим часом, я також «сподіваюся», що публікація цього матеріалу відбувається достатньо рано, і його неможливо буде розглядати як плагіат редакції різних поважних журналів по всьому світу.
Я не рекомендував би нікому продовжувати подібну практику, бо ситий по горло такою поведінкою: наступного разу я, безумовно, звернуся до якоїсь юридичної компанії, що спеціалізуються на порушеннях авторських прав в інтернеті. І без попереджень порушнику.
Переклад: Ірина Жигалюк, Антоніна Ящук
Редакція: Антоніна Ящук
Джерело тут
