Спираючись на дослідження американського OSINT-ера Френка Ермітеджа, Купер робить кілька невтішних висновків про наслідки великого російського обстрілу 19 листопада 2025 року. По чому, на думку авторів, поцілили росіяни, і до чого це може призвести, читайте в дописі — втім, памʼятаючи, що тут висловлено лише припущення.
Привіт усім!
Сьогодні четвер (20 листопада) – день, на який деякі українські ЗМІ фактично «анонсували звільнення Єрмака Зеленським. Наскільки мені відомо, поки що цього не сталося. І, чесно кажучи, Єрмак буде останньою людиною, яку Зеленський звільнить (і то лише після того, як його витягнуть з президентського кабінету). Але, як то кажуть, надія вмирає останньою…
Неважливо. Я впевнений, що Зеленський просто був занадто зайнятий. Справді: президент України цього тижня був за кордоном. Наприклад, він зустрівся з Макроном-мороном [moron англійською «дурень»], щоб випустити, фактично, «лист про наміри» щодо придбання Україною 100 винищувачів-бомбардувальників Dassault Rafale. Що ЗМІ по всьому світу негайно неправильно інтерпретували: мовляв, ідеться про «замовлення» на 100 винищувачів-бомбардувальників Dassault Rafale.
… тому нікому не спадає на думку запитати: а як саме збанкрутіла Україна має заплатити за 100 літаків Rafale? Або як збанкрутіла Франція збирається подарувати Україні 100 літаків Rafale…?
Але, як ми всі добре знаємо: гроші — то фігня. Особливо під час війни….
Це все так мене надихнуло, що я негайно відправився до найближчого дилера Ferrari і виписав листа про намір придбати собі Ferrari SF90.
Можна сказати, що дилер був трохи здивований, коли я заявив про такі свої наміри. Мабуть, за моєю зовнішністю він розсудив, що я не можу собі дозволити купити навіть одну шину від Ferrari SF90, яка, за його словами, є найдорожчою приватною машиною на ринку. Натомість я заперечив: для мене її ціна достатньо прийнятна. Бо я з тих, хто завжди обирає найкраще. І, звичайно, я знаю, що не можу собі дозволити купити навіть одну шину від цієї автівки, АЛЕ: якщо Україна і Франція можуть офіційно оголосити про купівлю Україною 100 літаків Rafale, і ніхто не має ні найменшого уявлення, як Україна фінансуватиме цю угоду (вартістю, ймовірно, близько 10 мільярдів євро), то що може завадити мені зустрітися з автодилером і оголосити про своє рішення купити Ferrari SF90, не маючи на це грошей…?
Потім я розохотився і сказав, що також замовлю собі нову яхту.
Тій, яку вже маю, гараж замалий…
***
Ой-ой… уже «чую» всіх цих прискіпливих критиків. Тепер вони знову почнуть пояснювати, що в моїх текстах забагато сарказму, що я відволікаю увагу і занадто багато пишу про політику. Що якість моїх дописів про Україну дуже сильно знизилася, вони вже не витримують.
З іншого боку, педанти завжди скаржаться, і моя репутація постраждала ще… е-е-е… років десять тому. Гаразд: давайте повернемося до самої історії. Вступна частина очевидна: саме за допомогою таких нісенітниць Зеленський і Морон дуже успішно відволікають увагу від усього безладу, який вони старанно створюють у своїх рідних країнах. Тож не дивно, що Зеленський поспішив до Парижа. Ймовірно, після дзвінка, суть якого можна підсумувати приблизно так: «Гей, Макроне, друже мій: давай влаштуємо фотосесію, щоб оголосити про купівлю Україною 100 літаків Rafale? Немає нічого кращого, ніж зайняти ЗМІ безглуздими сенсаціями…».
Ви запитаєте, як я дійшов до таких зухвалих висновків?
О, це просто: саме так обидва ці… президенти… керують своїми країнами. Вже впродовж багатьох років. І роблять це, оголошуючи сенсаційні нісенітниці. Наприклад: «Слухайте, а давайте пожертвуємо життям десятків українських солдатів, щоб утримати 2% Покровська? Це рівнозначно перемозі!» Або: «А давайте організуємо ще одну велику конференцію і зробимо мегаломаніакальні заяви, марнуючи гроші платників податків на субсидування ще одного мого приятеля? ЗМІ це так люблять…»
Аж хочеться почати робити ставки на те, коли одна з цих двох карткових хаток розвалиться….
…і ця метафора з картковими хатками нарешті підводить мене до фактичної теми цієї статті…
***
А тепер – друга частина (вважайте її «серйозною», якщо не вважаєте серйозними попередньо озвучені помилки Зелі).
Загалом, однією з найбільших проблем аудиторії, що моніторить повітряну війну над Україною, є зрозуміти, що саме атакують росіяни й в що поціляє Україна на території росії. Особливо це стосується ракетно-дронових ударів.
Логічно, що з обох сторін подібні теми обходять мовчанкою. Відповідно, зацікавлені особи з обох сторін не особливо переймаються, щоб дізнатися більше. Й, чесно кажучи, може більше знати й не треба… особливо в тих країнах, в яких уникають поганих новин у національному масштабі.
Для більшості все просто: ми й так «нічого не взнаємо» впродовж певного часу – десь упродовж 2-7 днів після удару.
Я в курсі подій, принаймні за останні кілька місяців, завдяки певним «повідомленням» від Френка Ермітеджа – OSINTера зі США. У Френка за спиною роки воєнної служби, а також досвід у справі (досі поневаженій у Європі, але вкрай серйозній у військових колах) – у воєнних симуляціях.
Видається, що час «поділитися» деякими його висновками.
Втім, «записи» Френка, можливо, не надто сприйнятливі для тих, хто не узвичаєний в читанні звітів військової розвідки. Тому, напевне, мені варто їх трохи адаптувати – для кращої орієнтації більшості читачів цього блогу. Більше того, нам обом ще працювати й працювати над удосконаленням джерел і приміток. Відтак, сподіваюся, ви сприймете написане: обіцяємо стати кращими в наступні кілька днів чи тижнів.
***
Вчора вранці [19.11 – перекл.] (якраз тоді, коли Зеля мандрував до Туреччини, можливо, в намірі зрозуміти, чи один із його міністрів прийняв рішення залишитися там, через висунуті проти нього звинувачення в корупції) більшість Західної України прокинулася від ударів російських дронів і ракет. Офіційний Київ заявив, що по території держави було запущено 476 дронів і 48 ракет. Ще далі було заявлено (цитую), що ворог бив по «енергетичній і транспортній інфраструктурі й спровокував відключення світла»… Принаймні 26 людей загинуло, багатьох ще шукають, більш як 100 осіб зазнали поранень. Власне, це наслідки удару двох російських ракет, які знищили багатоквартирний будинок у Тернополі. Зрозуміло, що трагедію такого масштабу неможливо було проігнорувати, тому українські ЗМІ говорили про неї найбільше.
Значно менше уваги звернули на російські удари по Харкову на північному сході й по Львову на заході України того ж дня. Максимум говорили про «вибухи» в цих містах.
Втім, фото зі Львова вказують на… ок, «дещо більші пошкодження», ніж «кілька вибухів».
Львів є вирішальним логістичним хабом стратегічного рівня на заході України. Звісно, не єдиний: залежить від системи координат, проте він все одно принаймні частина важливої тріади пунктів забезпечення, а не одиничний центральний пункт. Утім, зважаючи на обсяги, перепускну здатність та стратегічне розташування, Порт Львів є номером 1 в усій українській логістиці. Ну, це справді первинний пункт надходжень через Польщу, куди сходяться шляхи від прикордонних Рави-Руської, Краківця та Шегинь; це також найбільший залізничний вузол на Західній Україні. Навіть побіжний аналіз відкритих джерел вказує, що тут, окрім великого залізничного депо, зосереджені значні запаси палива, низка складів зі зброєю й укриття для техніки бригадних масштабів. Природно, що це також головний центр перевантажування боєприпасів та амуніції, що йдуть від країн НАТО.
Піддавши перехресному аналізу повідомлення з Києва та Пентагону, а також численних українських соціальних медій (а це процес кропіткий, що триває кілька годин – а то й днів – бо ж таких повідомлень сотні), Френк прийшов до наступних висновків:
• 19.11 у Львові було вражено центральний логістичний хаб і повністю знищено запаси паливних матеріалів;
• Було зафіксовано кілька повторюваних вибухів, що характерно для враження складів із боєприпасами;
• І це призвело до руйнування кількох великих будівель типу ремонтних ангарів чи чогось подібного.
Ці тези підтверджує зокрема те, що на фотографіях з місця удару (одну я тут наводжу) видно стовпи диму, характерні для горіння «бензину, олив, мастил» та автомобільних складів. Такий вид пошкоджень неможливо усунути в короткостроковій перспективі.
Висновок Френка: цей удар майже напевно матиме серйозні наслідки для ЗСУ: він фактично знищив або вивів з ладу близько 50% наявних стратегічних логістичних потужностей України — паливо, постачання боєприпасів, ремонтні потужності та пропускну здатність залізниці.
У наступні два місяці, а можливо й довше, через пошкодження логістичного центру у Львові, скоріше за все у ЗСУ будуть серйозні проблеми з постачанням палива і ще більші проблеми з постачанням артилерійських боєприпасів. ЗСУ доведеться почати нормувати їх не тільки на більшості інших ділянок фронту, а й навіть у районі Покровська. Навіть після того, як логістична система ЗСУ подолає період так званої «фази шоку» (яка, зазвичай, триває три дні), упродовж іще 4-10 днів вона зможе забезпечити лише близько 30-40% звичайної/нормальної/стандартної пропускної здатності в царині палива і лише 25-35% артилерійських боєприпасів. Внаслідок цього, безсумнівно, контрбатарейні операції ще деякий час проводити буде практично неможливо.
Якщо ЗСУ не вдасться знайти спосіб швидко вирішити цю проблему (що дуже малоймовірно, просто тому, що великі логістичні центри не можна «легко» відбудувати/замінити, а тим більше «за кілька днів»), через 11-18 днів після цього удару ЗСУ стикнеться зі ще більшими проблемами. Серед іншого, вони будуть змушені використовувати вантажівки (тобто автоколони) для перевезення палива та боєприпасів на передову. Вантажівки мають набагато меншу пропускну здатність, ніж залізниця, і досягають пункту призначення в 2-4 рази довше. Крім того, вони набагато вразливіші до атак дронів… і так далі…
Загалом, Френк очікує, що через 11-18 днів після цього удару ситуація досягне точки, коли коридор ЗСУ на підступах до гарнізону Мирногорада фактично зруйнується — і тоді навіть штаби підрозділів, що діють у цьому секторі, будуть змушені відступити ще на 5-10 кілометрів углиб тилу, що, в свою чергу, призведе до розпаду цілісності командування.
Що гірше: ситуація в секторі Покровська буде дуже нагадувати нинішню обстановку в секторі Гуляйполя (а це місто значно гірше оснащене і забезпечене). Тільки евакуація стане набагато складнішою через брак палива і неможливість ремонту пошкоджених транспортних засобів.
Наслідок: якщо командування ЗСУ не накаже негайно відступити з-під Покровська, позиції в Покровську-Мирнограді стануть настільки нестійкими, що масштабний відступ буде неможливо провести, а ймовірність масштабної капітуляції зросте.
…не забуваймо: мова йде про еквівалент щонайменше чотирьох, а швидше шести бригад ЗСУ. Можна стверджувати, що, за словами Френка, чисельність цих підрозділів скоротилася до 20-35% від номінальної чисельності особового складу і до 10-15% від номінальної чисельності техніки. Отже, загальна кількість військ і техніки може бути «невеликою» (принаймні не такою великою, якби ці підрозділи були в повному складі). Однак навіть така втрата матиме серйозні наслідки для ЗСУ в цілому. Тим більше враховуючи, що в разі запізнілого відступу існує серйозна ймовірність втрати до 50% військ і техніки, які досі розгорнуті для оборони сектора Покровськ-Мирноград (приблизно таким був «зазвичай» рівень втрат ЗСУ в разі запізнілої евакуації з усіх подібних котлів за останні 12-14 місяців).
… і це за умови, що не буде подальших масових ударів Росії, які можуть завдати ще більшої шкоди. Якщо Львів знову зазнає таких жорстких ударів, як вчора вранці, то, на думку Френка, темпи процесів лише прискоряться (ймовірно, на 30-40%).
***
На цьому тему закриваю. Тепер у нас є 2-3 тижні, щоб почекати і поспостерігати, як Зеленський/Єрмак, Головнокомандувач Сирський і компанія думатимуть, ніби можуть проігнорувати такий удар.
Що ж до інших новин з України, то сьогодні можна лише спостерігати за просуванням російських військ.
– Лиман/Сіверськ: росіяни просуваються в напрямку Діброви, Озерного, Закітного та на північ від Сіверська (навіть якщо не на Сіверськ, а в обхід нього); ЗСУ втратили ефективний контроль над надзвичайно важливим Ямполем; найновіші повідомлення вказують на черговий російський напад — цього разу з півдня — в результаті якого російські війська опинилися в Сіверську.
– Покровськ: росіяни завершили закріплюватися на північних околицях міста. Цікаво, що досі немає повідомлень про їхню присутність у центрі Покровська: чи може бути, що там опинився в пастці підрозділ ЗСУ?
– Костянтинівка: росіяни остаточно увійшли в місто; бої ведуться в районі магазину «Купава»;
– Комар: росіяни увійшли до Новопавлівки;
– Борова: росіяни прорвалися на північ від Борівської Андріївки;
– Гуляйполе: росіяни просунулися до Затишшя (лише 1 км на схід від міста) і рухаються у напрямку Прилук (5 км на північ від Гулайполя).
Переклад: Ірина Жигалюк, Ростислав Семків, Антоніна Ящук
Редакція: Антоніна Ящук
