Адміністрація Трампа цього тижня оприлюднила довгоочікувану Стратегію національної безпеки. Рада з міжнародних відносин (CFR) зібрала сімох своїх експертів, щоб обговорити наслідки документа, який може переорієнтувати підхід Сполучених Штатів до світу.
Аналітичний огляд від Ребекки Лісснер, Вілла Фріменa, Девіда Сакса, Ліани Фікс, Стівена А. Кука, Мішель Гевін та Пола Б. Стареса.
4 грудня адміністрація Дональда Трампа оприлюднила нову Стратегію національної безпеки (NSS), яка розкритикувала союзників США в Європі та пообіцяла посилити вплив США у Західній півкулі. Принципи документа — з акцентом на невтручання й курс «Америка передусім» — означають різкий розрив з попередньою Стратегією-2022, що визначала роль США в зміцненні демократії та підтриманні миру в межах чинного світового порядку.
У стратегії [PDF] зазначено, що завершення російсько-української війни є ключовим інтересом США, але в документі використовується значно жорсткіша риторика на адресу давніх європейських союзників, ніж щодо Росії — яку під час першої каденції Трампа називали головним геополітичним суперником. Серед інших пріоритетів Білий дім заявляє про необхідність змінити розміщення американських військ, вивівши частину сил із Близького Сходу, щоб зосередитися на безпеці та боротьбі з наркоторгівлею в Західній півкулі. Стратегія також закликає союзників у Індо-Тихоокеанському регіоні збільшити свій внесок у стримування Китаю в Тайванській протоці.
Щоб проаналізувати документ і його відхід від усталених норм, CFR зібрала сімох своїх регіональних та конфліктологічних експертів.
ПОЛЕМІКА ЗАМІСТЬ ПОЛІТИКИ: НОВА СТРАТЕГІЯ НАЦІОНАЛЬНОЇ БЕЗПЕКИ ТРАМПА
Ребекка Лісснер, старша наукова співробітниця з питань зовнішньої політики США в CFR та викладачка Школи глобальних справ Джексона (Єльський університет).
Стратегія національної безпеки Трампа є радикальним відступом — і за змістом, і за тоном — від попередніх документів, включно з тією, яку він оприлюднив вісім років тому під час першої каденції. Документ 2017 року разом з Національною оборонною стратегією започаткували нову еру зовнішньої політики США, піднявши конкуренцію великих держав із Китаєм і Росією на перший план. Хоч ця стратегія й не була ідеальною чи повністю відображала політику хаотичної першої каденції Трампа, вона була серйозним документом з чітким баченням.
Такої стратегічної ясності абсолютно бракує у новій стратегії. Вона більше нагадує політичну промову, ніж політику. Центральна ідея конкуренції великих держав, яка об’єднувала двопартійну підтримку у 2017 році, зникла. Замість опису масштабного системного виклику, який становить Китай, NSS-2025 проголошує, що «економіка — це головна ставка». Новою метою Вашингтона у політиці щодо Китаю названо «взаємовигідні економічні відносини з Пекіном».
Опис Росії максимально м’який: документ уникає визначати загрозу, яку Москва становить для інтересів США. Натомість у ньому використано химерне формулювання: «багато європейців розглядають Росію як екзистенційну загрозу». При цьому Північна Корея взагалі не згадується, а загроза від Ірану після операції «Північний Молот» занижується.
Натомість стратегія пропонує ідеологічне бачення, що відображає внутрішні політичні пріоритети президента. Західна півкуля визначена найвищим пріоритетом, з акцентом на боротьбі з міграцією, «нарко-терористами» та утвердження домінування США через «Короларіум Трампа» до доктрини Монро. Заклик адаптувати військову присутність до «нагальних загроз у нашій Півкулі» сигналізує, що аналогічний акцент буде і в новій Національній оборонній стратегії.
Попри це, у документі повно безпідставних тверджень та внутрішніх суперечностей. А з огляду на імпульсивний і часто непередбачуваний стиль зовнішньої політики Трампа, жоден документ не може повністю визначати чи дисциплінувати його дії. Пізнє нічне оприлюднення стратегії без виступу президента чи радника з нацбезпеки також свідчить, що Білий дім розглядає цей документ радше як формальність, а не як керівний дороговказ.
ПЛАН ДОМІНУВАННЯ В ЗАХІДНІЙ ПІВКУЛІ: АМБІЦІЇ БЕЗ ЧІТКИХ ІНСТРУМЕНТІВ
Вілл Фрімен, науковий співробітник CFR з питань Латинської Америки.
Як Китай досяг статусу «майже рівного» конкурента США, Азія домінувала у попередніх стратегіях. Але цього року на перше місце вперше за довгий час поставлена Західна півкуля — як у 1987, 1990 та 2006 роках. Хтось може побачити в цьому виправдану переорієнтацію після років надмірних американських зобов’язань у віддалених регіонах, а інші — прояв ізоляціонізму та поступку впливу Китаю й Росії.
Є вагомі підстави приділити Західній півкулі більше уваги: тут зосереджені організовані злочинні мережі, що забирають більше життів американців, ніж будь-яка інша загроза; кордон США залишається важко контрольованим; значні ресурси регіону приваблюють Китай.
Стратегія підкреслює ці виклики, але формує суперечливе бачення — Латинська Америка подається насамперед як джерело ризиків, а не можливостей. Стратегія зосереджена на трьох загрозах: масовій міграції, організованій злочинності та «втручанні ворожих держав».
Першим пунктом йде зупинка масової міграції (без уточнення — законної чи незаконної). Рідкісна видача громадянства іноземцям визначена як «ідеальна». Також лунають необґрунтовані твердження, що імміграція підриває соціальну стабільність, збільшує злочинність та викривляє ринки праці.
Стратегія пропонує «нейтралізувати» «нарко-терористів» і картелі за допомогою летальної сили та військових операцій. Це спрощений та хибний підхід, адже злочинні групи — це бізнес-структури, і без боротьби з корупцією та попитом у США будь-яка військова стратегія буде малоефективною.
КІНЕЦЬ ЕРИ СТРАТЕГІЧНОГО СУПЕРНИЦТВА ІЗ КИТАЄМ
Девід Сакс, науковий співробітник CFR з питань Азії.
У 2017 році перша стратегія Трампа визначила Китай як ревізіоністську державу та системного конкурента. Новий документ повністю змінює парадигму: Китай зводиться переважно до економічного конкурента, геополітичний вимір відходить на задній план, а ідеологічна конкуренція навіть не згадується.
Китай вперше згадується лише на 19-й сторінці документа. NSS підтримує ідею «взаємовигідних економічних відносин з Пекіном», що суперечить риториці про «роз’єднання» економік.
Водночас збільшується увага до Тайваню. Стратегія називає стримування китайської агресії пріоритетом і наголошує на підтримці військової переваги США в Першому острівному ланцюзі. Це має заспокоїти Тайбей, але документ подає Тайвань надто інструментально — як важливий лише через мікрочипи та географію.
При цьому запроваджується більш слабка позиція щодо статус-кво: США «не підтримують» його односторонню зміну, замість попереднього «не допускають».
ЄВРОПА ПЕРЕД ОБЛИЧЧЯМ ЗАГРОЗЛИВОЇ ЗМІНИ СВІТОГЛЯДУ США
Ліана Фікс, старша наукова співробітниця CFR з питань Європи.
Стратегія визначає «цивілізаційний» підхід як головну призму сприйняття Європи — що є радикально новим. Документ стверджує, що Європа втратила свої «західні» (консервативно-націоналістичні) цінності через імміграцію та низьку народжуваність. Риторика звинувачує ЄС у підриві «політичних свобод» і «суверенітету» та навіть закликає до «підтримки опору всередині європейських країн», фактично схвалюючи втручання у внутрішні справи союзників.
Росія при цьому практично не критикується. NSS зосереджена не на російській загрозі, а на «нереалістичних очікуваннях» Європи щодо війни в Україні. Хоч документ і заявляє про підтримку України як «життєздатної держави», не пояснено, як цього досягти.
СУПЕРЕЧЛИВА СТРАТЕГІЯ ЩОДО БЛИЗЬКОГО СХОДУ
Стівен А. Кук, старший науковий співробітник CFR.
NSS стверджує, що Близький Схід більше не є головним пріоритетом США — і це узгоджується з передвиборчою риторикою Трампа. Однак нинішні дії Білого дому суперечать цьому заявленому курсу: США активно беруть участь у врегулюванні ситуації в Газі, у роззброєнні «Хезболли», у відновленні відносин Ізраїлю та Лівану, а також у допомозі Сирії.
Документ також недооцінює роль Китаю, який дедалі активніше працює над посиленням свого впливу на Близькому Сході.
СЛАБКА Й НЕПОВНА ПОЛІТИКА ЩОДО АФРИКИ
Мішель Гевін, старша наукова співробітниця CFR з питань Африки.
Попри заяви про «радикальний розрив», політика щодо Африки здебільшого повторює підходи попередніх адміністрацій: запобігання конфліктам, розвиток торгівлі, інвестиції. Проте три короткі параграфи про континент абсолютно недостатні для регіону, який невдовзі становитиме чверть населення планети. Документ оминає теми управління, корупції, безпеки та екстремізму — ключові питання для Африки.
РЕАЛЬНІСТЬ ПРОТИ МІФУ ПРО «ПРЕЗИДЕНТА МИРУ»
Пол Б. Старес, старший науковий співробітник CFR з питань запобігання конфліктам.
NSS повторює твердження Трампа, ніби він «припинив вісім конфліктів за вісім місяців». Але факти цьому суперечать. Частина конфліктів не була активною, деякі зупинилися ще до його вступу на посаду, інші — можуть вибухнути знову. Не було виконано й обіцянку зупинити війну в Україні за 24 години.
Попри певні дипломатичні успіхи, Трамп не може вважати себе творцем миру — до цього ще далеко.
переклад з англ – Насібов Равід Раджаіл Огли, студент – політолог КНЕУ, стажер Навчально-наукової лабораторії протидії дезінформації КНЕУ
