Масові репресії – невід’ємна складова системи управління в Республіці Білорусь. Хвилі затримань проходять майже в усіх білоруських регіонах, найбільше у Гомельській області, що межує в Україною. Під виглядом боротьби з тероризмом та екстремістською діяльністю протягом п’яти років після протестів 2020 року, пов’язаних з фальсифікацією президентських виборів, репресивний апарат посилено працює над затриманнями, висуванням звинувачень, оголошенням у розшук (у тому числі – міжнародний) усіх осіб, щодо яких є дані про участь у протестних акціях.
Жорстокість та нелюдське ставлення силовиків у період масових протестів 2020 року обурили всю міжнародну спільноту, але з того часу ситуація з правами людини практично не зазнала змін. Країна посідає одне з останніх місць у рейтингах з прав людини згідно з численними звітами міжнародних правозахисних організацій, які наголошують на систематичних порушеннях, таких як обмеження свободи слова, придушення протестів, переслідування опозиції та використання тортур.
За п’ять років правозахисники білоруського незалежного центру «Вясна» зафіксували понад 100 тисяч фактів репресій [1]. Проте їх реальний масштаб визначити доволі складно, оскільки інформація є не повною, а частина не оприлюднюється. Незважаючи на продовження процесу звільнення політв’язнів у зв’язку з відбуттям строку, зміни запобіжного заходу та в порядку помилування, їх кількість, як і раніше, критично висока: загальна кількість політв’язнів на кінець вересня 2025 року становила 1197 осіб, з них 188 – жінки. Всього з 2020 року щонайменше 8 905 осіб зіткнулися з кримінальним переслідуванням з політичних мотивів та стосовно мінімум 7 565 осіб було винесено політично мотивовані вироки, включаючи заочні. У вересні 2025 року “Вясна” зафіксувала 96 випадків політично мотивованих репресій (у т.ч. затримань, обшуків тощо) Наразі стало відомо про дев’ятий випадок смерті політв’язня у неволі [2].
В ув’язненні наразі утримуються відомі політики, правозахисники, журналісти: лауреат Нобелівської премії миру Алесь Бєляцький; банкір і політик, який висував свою кандидатуру на президентських виборах 2020 року Віктор Бабарико; громадська діячка Марія Колеснікова; засновниця білоруського правозахисного центру Human Constanta Анастасія Лойко; координаторка волонтерської служби правозахисного центру “Вясна” Марфа Рабкова; журналісти Катерина Андрєєва та її чоловік Ігор Ілляш (автори книги «Білоруський Донбас») та ін.
Політв’язні стали частиною повсякденного життя країни, про їхнє існування знають навіть далекі від політики білоруси. Питання політзневолених стало необхідною умовою утримання влади та предметом торгу із Заходом. У більш широкому контексті фактор політичних репресій негативно впливає на економіку. «Чистки» на підприємствах та в установах призводять до звільнень та арештів кваліфікованих працівників. Репресії змушують бізнес переїжджати, що стимулює масову еміграцію (понад 600 тис. осіб).
Голова Слідчого комітету Д.Гора висловив упевненість, що «основною метою спроби держперевороту у 2020 році було повалення конституційного ладу та формування маріонеткової націоналістичної держави – створення з Білорусі антиРосії». За його словами, Слідчим комітетом Білорусі з 2020 року зафіксовано 22,5 тисячі злочинів «екстремістської спрямованості». Загалом за цей період засуджено понад 6000 тисяч «екстремістів» [3].
Масштаб нових арештів і вироків свідчить про намір влади збільшити так званий «обмінний фонд», який використовується як важливий інструмент у переговорах зі США та створює додаткові потенційні можливості для діалогу з Євросоюзом. Водночас білоруський режим таким чином зміцнює позиції силового блоку в середині країни, надаючи йому відповідні преференції.
Найбільшим силовим і політичним ресурсом у країні володіють Внутрішні війська МВС Білорусі (ВВ МВС): 11 легких батальйонних тактичних груп – загони спеціального призначення, 13 загонів добровольців, загони народного ополчення, послуги інструкторів ПВК «Вагнер», кіберможливості у взаємодії з відповідними підрозділами МВС. Внутрішні війська діють під керівництвом генерал-майора Ніколая Карпенкова – заступника Міністра внутрішніх справ Республіки Білорусь. Він володіє значним впливом у галузях медіа, інформаційно-психологічних операцій, а також у політичних колах, зокрема в білоруському парламенті, активно взаємодіє з російськими силовими структурами. З 2021 року перебуває під санкціями ЄС та США. У 2022 році Карпенков висловив підтримку російському вторгненню в Україну, заявивши про непереможність армії РФ.
Відповідно до Закону «Про внутрішні війська Міністерства внутрішніх справ Республіки Білорусь» повноваження ВВ МВС включають захист прав громадян, конституційного ладу, безпеки і суверенітету країни від злочинних посягань, а також забезпечення громадської безпеки та надання допомоги правоохоронним органам. Широка сфера відповідальності ВВ МВС дозволяє керівництву звітувати про високу ефективність вжитих зусиль, вимагати нових ресурсів, чинити тиск на цивільні відомства, доповідати про неіснуючі загрози і потім протидіяти їм. Білоруський режим на законодавчому рівні узаконив право силовиків застосовувати бойову техніку проти громадян. Військовослужбовцям Внутрішніх військ Білорусі нібито з метою виконання «покладених на них завдань» надається право на зберігання та носіння зброї, вивчення обстановки в районах виконання завдань, у тому числі з використанням технічних засобів. Внутрішні війська отримали повноваження на застосування бойової і спеціальної техніки для припинення масових заворушень і групових порушень громадського порядку.
Про зростаючий вплив командувача ВВ на білоруському політичному полі свідчить увага ЗМІ до його коментарів і заяв, в яких він торкається чутливих тем державної безпеки [4]. Під патронатом Н.Карпенкова у Білорусі функціонує мережа військово-патріотичних клубів, що забезпечує постійний приплив кадрів до системи Внутрішніх військ. Зокрема, на базі ВВ МВС створено благодійний фонд «Молода гвардія», до складу якого входять всі існуючі військово-патріотичні клуби – зараз їх 18, а це понад 2,5 тис. дітей по всій країні. Підлітки марширують, проходять вогневу та медичну підготовку, беруть участь у польових таборах і змаганнях із стрільби. Членство в таких організаціях дає пільги для вступу до університетів військового профілю або на військові факультети будь-якого вищого навчального закладу.
За даними білоруського розслідувального центру (Belarusian Investigative Center), під прикриттям патріотичного виховання проводиться мілітаризація неповнолітніх, яких готують до майбутнього, пов’язаного з військовою службою. Фізична підготовка у клубах супроводжується ідеологічною. Інформаційні ресурси фонду «Молода гвардія» транслюють типові для російської та білоруської пропаганди тези: «Мета Заходу — вторгнення у Білорусь», «інкубатори зла у країнах Балтії», «культ війни» в Україні. Зокрема, у вересні 2025 року школярів військово-патріотичного клубу «Рись» відвідала делегація з «ЛНР», яку називали «братською». Учасники заходу наголошували на «спільних героях, спільній історії та спільному майбутньому».
До сфери відповідальності ВВ МВС входить здійснення репресій проти опозиційно налаштованих груп суспільства. Ці процеси відображають реальне сприйняття білоруською владою «загрози», яку будь-яка опозиційна організована активність може нести для стабільності правлячого режиму. Будь-яке інакомислення тепер сприймається як тероризм чи державна зрада, опонентам влади довільно присвоюється статус «екстремістів» і «терористів».
Влада Білорусі продовжує розглядати суспільство як потенційно небезпечний об’єкт. З огляду на це основним інструментом внутрішньої політики білоруського режиму залишаються репресії у найширшому сенсі: контроль, заборона, обмеження, стеження, примус, залякування, покарання.
[1] https://spring96.org/ru/news/118453
[2] https://spring96.org/ru/news/118818
[3] https://t.me/skgovby/13202
[4] https://www.youtube.com/watch?v=JBJ20gzw5kU
автор – Марія ГУЦАЛО, експерт, канд. політ. наук
