додому ПОЛІТИКА ПРО ТРАМПА І УКРАЇНСЬКІ НАДРА 

ПРО ТРАМПА І УКРАЇНСЬКІ НАДРА 

215
Screenshot

Я бачу як багато блогерів почали обґрунтовувати тезу про те, що у нас немає іншого виходу як віддати Трампу українські надра. Бо рідкоземельні елементи, які є в наших надрах, допоможуть США обіграти Китай у сфері високих технологій. Це битва між наддержавами й ми маємо стати надійним партнером США у протистоянні Пекіну та його васалам. Висока мета і все таке. 

Також пишуть, що Україна не має своїх ресурсів добувати ці метали, до нас не прийдуть іноземні інвестиції в умовах безпекових ризиків, ціна металів в землі, типу, “нульова”, бо потрібні великі капіталовкладення, щоб їх добути й т.п. 

Окрім того, західні медіа пишуть, що «Україна вже запропонувала Трампу особливі умови співпраці по своїм ключовим природним ресурсам» (FT). При цьому Київ наголосив на необхідності захисту цих ресурсів від Росії. 

Наше виживання залежить від партнерства зі США. Попри те, що ЄС дає нам більше грошей (Трамп бреше коли каже, що ЄС не платить), Вашингтон є основним військовим донором. Ми залежні від американської допомоги та їх зброї. То що ж нам робити? 

Варто розібратися з цим. 

  1. Здається, що Трамп говорить не про інвестиції у добування рідкоземельних металів та їх переробку в Україні, а про власність на надра. Про гарантії. Про сировинну модель. Нинішня адміністрація Білого Дому не приховує свого інтересу. Натомість українські трампісти намагаються надати якихось “високих матерій” вимозі Трампа. Там їх немає. 

Для початку потрібно з’ясувати модель “надра в обмін на допомогу” в уявленні Трампа і що саме запропонував йому Київ. Якщо це про власність на надра, то у нас є ст.13 Конституції України, яка проголошує: “Земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об’єктами права власності Українського народу”. 

Лише Український народ може змінити цю ситуацію. Не уряд України, не Президент, а саме Український народ. Безпосередньо, на референдумі. Все інше є узурпацією. 

2. Чомусь мені здається, що у формулі Трампа про рідкоземельні метали закладено гарантії убезпечення себе від “тубільного неефективного управління”. Іншими словами, хлопці Трампа хочуть, щоб був гарантований фонд покриття збитків від ймовірної корупції вищого керівництва України. За некомпетентність уряду та мародерство еліт розраховуватиметься увесь Український народ на покоління вперед. Щось схоже, ймовірно, передбачає й пропозиція від Банкової. Типу не переймайтеся так нашим крадівництвом, у вас буде страховий фонд. 

3. Українське надрокористування потребує виведення на світло. На надрах паразитують олігархічні групи, які намертво зрослися з чиновниками. Вони не зацікавлені в прозорості процесів та чесних правилах гри. Ми сьогодні навіть не можемо обрахувати потенційні об’єми запасів корисних копалин в надрах через приховування інформації в інтересах цих олігархічних груп. Але чи прихід американців буде цим виведенням на світло? 

Деякі з наших “операторів надр” вже бачать себе новими управителями умовного BlackRock, Inc.. Й в них є шанс це отримати. Бо схема залучення корумпованих еліт до адміністрування процесів з надрами, які фактично належать транснаціональним корпораціям, добре відпрацьовані в багатьох африканських країнах. Експлуатуйте своїх тубільців, ведіть екстенсивне добування, забийте на екологію та національні інтереси. За це матимете свій відсоток. Хіба в нас такого бути не може? 

4. І не потрібно розповідати про принципи корпоративного управління та прозорість видобувних галузей. Це демократи могли про це перейматися. Трампу це не цікаво. 4. Власність на надра і ринок прав надрокористування речі принципово різні. Ми цілком можемо запустити американські корпорації на ринок, під це навести лад з адмініструванням процесів там, але справедливі рентні платежі від розробки надр спрямовувати не в кишені корумпованих чиновників під виглядом “наповнення бюджету”, а в фонд наповнення Республіканської Частки. 

Нагадаю, Республіканська Частка, в нашому розумінні – це частка від доходів з експлуатації національного багатства, яка нараховується в грошовому еквіваленті на персональну банківську карту громадян України. Гроші беруться не з податків, а з рентних платежів. Натомість ми знімаємо надмірне соціальне навантаження на платників податків. Бо від цілого ряду соціальних виплат та чинної моделі пенсійного фонду нам доведеться відмовитися. Залишиться лише Республіканська Частка. Її розмір не фіксований, а прямо залежить від ефективності управління спільним і є підставою для кадро-політичних рішень. Громадяни повинні мати механізм відкликання управлінців та впливу на політичні управлінські рішення. Отримання Республіканської Частки накладає на громадянина відповідальність за участь в співправлінні загальним багатством Республіки. Звичайно перехід до Республіканської Частки може відбутися лише після закінчення бойових дій й проведення Конституанти. 

Автори Конституції України 1996 року розглядали надра як актив, який має служити Українському народу. Не якійсь його частині, а всьому народові. Після війни ми потребуватимемо мотивації для чого нам жити разом, предмету нової Республіки в Україні. Тієї спільної справи, яка нас єднатиме, окрім належності до українства в усіх його екзистенційних проявах. 

Тому я б не поспішав зустрічати Трампа з хліб-сіллю та надрами. Може спочатку всередині суспільства сформуємо консенсус з цього приводу? Може Банкова пояснить нам як там бачать “особливі умови співпраці по своїм ключовим природним ресурсам”, бо це наші спільні природні ресурси. 

автор – Віталій КУЛИК, політолог

НАПИСАТИ ВІДПОВІДЬ

введіть свій коментар!
введіть тут своє ім'я