Читаючи публікації про результати першого туру президентських виборів не зміг не зауважити неприхований острах щодо результатів другого туру.
Хочу заспокоїти українських колег і попросити утриматись від вболівання за одного з кандидатів. Спробую пояснити чому…
В Польщі є дві системні партії, які конкурують за владу. Консервативна партія «Право і Справедливість» почергово змінює у владі ліберальну партію «Платформу Обивательську».
В результаті дотримання більш центриських поглядів обома партіями Польща отримала більш радикальних політиків, особливо на правому фланзі.
Підтримка України з боку президента Анджея Дуди, який представляв ПіС, на початку широкомасштабного вторгнення призвела до посилення позицій ультраправих радикалів з Конфедерації, які проти підтримки України.
Тому не дивно, що шовініст конфедерат Славомір Менцен взяв третє місце у першому турі президентських виборів.
Вочевидь, його виборці, а також виборці ультраправого Гжегоша Брауна відійдуть директору Інституту національної памʼяті Каролю Навроцькому.
Голоси ж пʼятого кандидата спікера Сейму Шимона Головні в певній пропорції поділяться між ліберальним мером Варшави Рафалом Тшасковським, який балотувався від Платформи Обивательської, та Каролем Навроцьким, якого підтримує ПіС.
Тшасковський намагався загравати з правим виборцем на цих виборах заявивши, що Україна має буферною державою. Але це йому не лише не додало голосів, а й призвело да втрати кількох відсотків більш ліберальних виборців.
Меру Варшави буде дуже складно скласти конкуренцію у другому турі виборів Президента Польщі, але додаткова мобілізація виборців у кілька мільйонів голосів може подарувати йому надію.
Втім, українці мають утриматись від уболівання за будь-кого з учасників другого туру.
Обидва кандидати є більш поміркованими від решти політиків і після перемоги будуть вести конструктивну політику відносно України.
Вони розуміють, що ми в одному човні. І якщо не підтримувати Україну, то Польщі доведеться протистояти кремлю вже на власній території.
Відповідно, неприємна виборча риторика швидко відійде на другий план.
Так само як в США, де демократи та республіканці почергово змінюють свою пропорцію присутності у владі, у Польщі ще багато років ці дві сили будуть системоутворюючими.
Оскільки «Платформа Обивательська» та «Право і справедливість» є системоутворюючими політичними силами Польщі, Україна має вибудовувати відносини двопартійної підтримки політики добросусідства.
Радикалізацію риторики у виборчий період ми здатні подолати лише зміною суспільних настроїв у самій Польщі.
Щойно Україна зменшить товарообіг з Польщею, нарощуючи прямий та транзитний товаропотік з Румунією, самі польські політики побачать, що погіршення стосунків з Україною веде до економічних збитків самій Польщі.
Розгортання відповідного дискурсу в логіці транзакційноро взаємовигідного партнерства, в поєднанні з спільними інтересами в сфері національної безпеки та оборони, пепезберуть наші стосунки через політику прагматизму.
Спроба ж уболівати за якогось із двох системних кандидатів, лише додаватиме аргументів іншій стороні на користь погіршення стосунків з Україною.
Тому закликаю стримувати емоційні імпульси та керуватись довгостроковим інтересом України щодо побудови системного партнерства на базі взаємовигідної політики добросусідства.
Цикл за циклом, вибори за виборами, ми маємо формувати в головах поляків, що Україна життєво необхідна для Польщі. Демократія не ідеальна, але вона стала та безповоротна.
Дочекаймось другого туру та привітаймо переможця.
P.S. Єдиною загрозою національним інтересам України є інспірованих кремлем радикалізм. От проти нього ми й маємо боротись…
Джерело тут
