3 листопада 2025 року у віці 97 років помер Кім Йон Нам — один із найдосвідченіших і найстабільніших дипломатів Корейської Народно-Демократичної Республіки, чия політична діяльність охопила понад шість десятиліть та три покоління керівної династії Кімів. Його ім’я стало унікальним винятком у політичній історії КНДР, адже, окрім членів правлячої сім’ї, небагато чиновників утримували впливові позиції протягом такого тривалого часу.
Офіційна біографія Кім Йон Нам свідчить, що він народжений 4 лютого 1928 року в Пхеньяні, належав до покоління, сформованого в умовах антияпонської боротьби та становлення нової держави. Навчання в Радянському Союзі та робота у Центральній партійній школі заклали підґрунтя для його подальшої кар’єри ідеолога та дипломата.
У деяких північнокорейських організаціях поширювалися припущення про його походження з родини Кім Ір Сена. Це інколи розглядалося як пояснення відсутності покарань у складні політичні періоди. Водночас достовірних підтверджень родинного зв’язку не існує. Навіть близькі родичі Кім Ір Сена переживали значні політичні падіння, тому твердження про можливі привілеї Кім Йон Нама є необґрунтованими. Його стабільне становище радше пояснюється особистою поведінкою, дисципліною та певною мірою — везінням.
Початок його кар’єрного зростання припав на 1950-ті роки, коли він працював у Міжнародному відділі ЦК Трудової партії Кореї. Переломним етапом стало не лише його успішне проходження внутрішньопартійних чисток, зокрема пов’язаних з інцидентом фракції Капсан, але й зміцнення довіри з боку Кім Ір Сена. Він відомий як талановитий промовець і редактор виступів лідера, здатний точно передавати та передбачати його думки. Можна сказати, що Кім Йон Нам започаткував відомий стиль виступів та текстів кімерсенізму та власне текстів, які підписували вожді КНДР.
У книзі «Дві Кореї» колишній північнокорейський дипломат Ко Йон Хван, який пізніше перейшов на бік Південної Кореї, описав Кім Йон Нама як взірцевого чиновника, зазначивши: «Якщо Кім Ір Сен покаже на стіну й скаже: “Це двері”, Кім Йон Нам повірить йому і спробує пробити стіну, щоб вибратися». У північнокорейському політичному гуморі також побутує вислів, що у нього «немає відбитків пальців», оскільки він так часто потирав руки в знак пошани та покори перед керівництвом.
Дипломатичний етап його діяльності, що тривав з 1983 по 1998 рік, ознаменувався перебуванням на посаді міністра закордонних справ. У цей період він став обличчям зовнішньої політики держави. Особливо пам’ятною є його активна спроба домогтися міжнародного бойкоту Олімпійських ігор у Сеулі 1988 року: він чинив тиск на радянське керівництво та жорстко вимагав від своїх дипломатів результатів, навіть позбавляючи їх належного харчування.
Його особиста емоційність проявлялася у багатьох ситуаціях. Так, під час встановлення дипломатичних відносин між Єгиптом і Південною Кореєю він не стримав сліз, що мало “демонструвати його глибоке переживання через дипломатичні невдачі національної політики, яка в той час опинялася під дедалі більшою ізоляцією”.
Після смерті Кім Ір Сена та приходу до влади Кім Чен Іра роль Кім Йон Нама змінилася.
У 1998 році він очолив Президію Верховних народних зборів КНДР, виконуючи функції формального глави держави до 2019 року. Хоча реальна влада зосереджувалася в руках Кім Чен Іра та, згодом, Кім Чен Ина, Кім Йон Нам залишався офіційним представником держави у міжнародних контактах, приймав іноземні делегації та вручав вірчі грамоти дипломатам.
Його образ став символом стабільності та тяглості режиму. Поширений жарт про відсутність у нього «відбитків пальців» приховує важливу характеристику: його стратегія політичного виживання ґрунтувалася на повній відсутності власних амбіцій, беззастережній лояльності та самодисципліні. Він вів стриманий спосіб життя, уникав інтриг та надмірностей, що дозволило йому зберегти вплив і ясність розуму до похилого віку.
Одним із найяскравіших публічних моментів його кар’єри стала участь у Зимових Олімпійських іграх 2018 року в Пхьончхані, де він очолив делегацію КНДР.
Незважаючи на те, що фактичну політичну роль виконувала сестра лідера Кім Йо Чжон, саме образ 90-річного Кім Йон Нама, який спостерігав за спільним виходом північнокорейських і південнокорейських спортсменів, став одним із символів цих ігор.
Після виходу на пенсію у 2019 році Кім Йон Нам залишався почесним старійшиною держави, на зразок “всерадянського старости” Калініна при Сталіні в СРСР. Його появи на публіці були рідкісними, проте завжди мали вагоме символічне значення, оскільки він уособлював цілу епоху — від зародження держави до формування ядерної програми.
За офіційними даними, він помер 3 листопада 2025 року після тривалої боротьби з онкологічним захворюванням. У некрологах, оприлюднених вищим керівництвом, його діяльність була охарактеризована як «непохитна відданість» та «видатний внесок у державу». Траурна церемонія засвідчила високий рівень поваги з боку режиму: повідомлення про його смерть було розміщене перед новинами про діяльність Кім Чен Ина, а сам лідер був присутній на церемонії прощання, що підкреслило винятковий статус покійного.
У політичній історії КНДР Кім Йон Нам залишиться взірцем чиновника, який зумів уникнути політичних чисток, задовольнити вимоги всіх трьох поколінь керівництва та завершити життєвий шлях, оточений державними почестями. Такого досягнути не зміг ніхто! Його постать вважають символом лояльності до системи, яку він допомагав формувати та підтримувати протягом десятиліть.
автор – Надія ПІДЧЕНКО, студентка Київського національного лінгвістичного університету, координатор проєкту “Корейські Хроніки“
