Марокканський режим переслідує молодих марокканців за їхній зовнішній вигляд на тлі масових протестів, спричинених корупцією, браком державного фінансування в галузях охорони здоров’я та освіти та жахливим розподілом державних витрат, перенаправлених на підготовку до чемпіонату світу з футболу ФІФА 2030.
Коли 4 жовтня двоє молодих людей зайшли до його невеликої друкарні в Рабаті, щоб підготувати замовлення на 40 дирхамів (приблизно 4 долари), Аюб не уявляв, що ця проста робота приведе його до в’язниці. Ледве через годину 34-річний випускник-біолог щойно закінчив друк футболок із замовленими дизайнами, які включали логотип руху «Gen Z 212» (посилання на міжнародний телефонний код Марокко) та слова «Free Palestine», коли до його закладу увійшли двоє поліцейських. Менш ніж за 48 годин Аюб опинився за ґратами у в’язниці Арджат, звинувачений у «співучасті у підбурюванні до вчинення злочинів» — правопорушенні, яке може каратися до п’яти років ув’язнення. Більше місяця потому Аюб все ще у в’язниці. Його справа стала символом безпрецедентних репресій уряду, які поширилися Марокко з кінця вересня, коли по всій країні спалахнули протести молоді проти корупції з вимогами покращення охорони здоров’я та освіти.
Масові маніфестації, що вибухнули в більш ніж десятку марокканських міст наприкінці вересня, засудили брак державного фінансування шкіл і лікарень на тлі планів уряду витратити понад 5 мільярдів доларів на стадіони та інфраструктуру для підготовки країни до спільного проведення чемпіонату світу з футболу 2030. Протести проти пріоритетів державних витрат використовували ігровий чат-додаток Discord та інші онлайн-платформи для організації масових мобілізацій. Поліція відповіла сльозогінним газом, кийками та масовими затриманнями.
За даними Марокканської асоціації прав людини (AMDH), з 27 вересня влада затримала приблизно дві тисячі осіб. Генеральна прокуратура Марокко минулого тижня повідомила, що 1473 обвинувачених залишаються під вартою, 959 — під підпискою про невиїзд, а 330 — неповнолітні. Щонайменше троє маніфестантів були застрелені марокканськими силовиками. Влада Марокко тепер «профілює» громадян, затримуючи людей за їхній зовнішній вигляд або через їхню нібито причетність у спробі поширити будь-яку форму інакомислення.
Ув’язнений за друк футболок
Ув’язнення Аюба є показовим для ескалації репресій. Після закінчення магістратури з біології в Університеті природничих наук Рабату він роками безуспішно шукав роботу за спеціальністю. Варто нагадати, що безробіття серед молоді Марокко досягло 36% останніми роками. У червні 2025 року Аюб погодився на тимчасову посаду в місцевій друкарні. Його колеги описують його як спокійну та старанну людину, більше зацікавлену науковими журналами, ніж політичними дебатами.
«Він ніколи не брав участі в акціях протесту. Навіть не знав про рух», — розповів Drop Site родич, який просив залишитися анонімним з міркувань безпеки. Коли двоє молодих людей зайшли до магазину і попросили футболки з надрукованими логотипами «Gen Z 212» та «Free Palestine», він виконав замовлення без вагань. За кілька годин поліція затримала двох клієнтів в районі Хасана і допитала їх у відділку щодо футболок. Менш ніж за годину до друкарні прибули співробітники Генерального управління національної безпеки.
Під час допиту Аюб зізнався, що надрукував футболки, але заперечив будь-який зв’язок із рухом. Він передав свій телефон. Слідчі не знайшли доказів, що пов’язували б його з платформами Discord, які використовували маніфестанти. Тієї ж ночі його відпустили, але через два дні знову викликали. 6 жовтня Аюб з’явився до прокурора з наміром дати свідчення як свідок. Натомість його затримали та перевезли до в’язниці Арджат. Його ім’я додали до обвинувачень проти двох молодих людей, які замовили футболки, які включали правопорушення щодо підбурювання та поширення «публічних плакатів». Згодом прокурори додали нове звинувачення: «образа набутого авторитету». Клопотання про запобіжний захід були відхилені.
«Ми дізналися, що двох молодих людей затримали просто за носіння футболок із гаслами на кшталт «Вільна Палестина», «Гідність» та «Свобода»», — сказала Сара Сухар, правозахисна адвокатка, яка документує репресії. «Потім ми маємо справу з Аюбом, який надрукував ці футболки. Гасла, які раніше вільно скандувалися на вулицях, тепер вважаються злочинними діями».
У неділю, після понад восьми годин слухань, Суд першої інстанції Рабату засудив Аюба до місяця ув’язнення. Двох молодих людей, які замовили футболки, Мехді та Імада, засудили до чотирьох та двох місяців ув’язнення відповідно.
Профілювання марокканської молоді
Правозахисники стверджують, що влада проводить систематичну кампанію затримань, спрямовану проти марокканської молоді, ґрунтуючись на їх зовнішності, а не на діях. «Багато з цих затримань ґрунтувалися не на доведених діях чи особах, спійманих на гарячому, а на моделі превентивної безпеки, спрямованої на конкретні вікові групи», — заявила Сухар. У відео, які широко поширюються в інтернеті, видно співробітників у цивільному, які затримують молодих людей, здається, лише за їхній вигляд. «Ми бачили затримання просто за зачіску, за носіння одягу, вважаного «пропагандистським», або навіть за рюкзак із гаслом», — сказала Сухар. «Деякі навіть не були в точках протесту, вони просто проходили повз».
Від мирного протесту до невизначеного ув’язнення
Тим часом сотні людей були затримані за участь у мирних маніфестаціях. Анаса аль-Мустаїда Біллаха, 23-річного, затримали у вересні після участі в мирній маніфестації в Касабланці. Сирота з юних років, Анасс став єдиним годувальником родини. Поліція різко затримала його після маніфестації та перевезла до в’язниці Укача. Кадри, зняті марокканським ЗМІ, чітко показують, що він лише мирно протестував і прямував додому, коли його затримали. Більше місяця потому він все ще за ґратами. «Його єдиний «злочин» полягав у тому, що він висловив свою думку і вимагав базових прав: освіти та охорони здоров’я», — заявив друг, який попросив залишитися анонімним з міркувань безпеки.
Влада спирається на дагір (королівський указ) 1958 року, що регулює публічні зібрання, для придушення мирних маніфестантів, що суперечить Конституції Марокко 2011 року. «Цей закон більше не відповідає Конституції, зокрема її Статті 29, яка явно захищає свободу слова та мирних зібрань», — заявила Сухар, додавши, що ця правова тактика порушує як конституційні гарантії, так і міжнародні зобов’язання.
Протиріччя між риторикою та реальністю
Адвокат Сухар підкреслила зростаючу криміналізацію свободи слова. «Футболка, яка закликає до реформи охорони здоров’я або виражає солідарність із Палестиною, стала злочином», — заявила вона. «Ми криміналізуємо гасла, які раніше вільно викрикувалися. Вина більше не пов’язана з діями, а з припущеннями, зовнішнім виглядом, намірами та уявними ризиками».
В одному широко висвітленому випадку жінку з документально підтвердженими психічними розладами минулого тижня засудив Суд першої інстанції Рабату до восьми місяців ув’язнення за «образи монархії» відповідно до Статті 267-5 Кримінального кодексу Марокко та за участь у несанкціонованих зібраннях, незважаючи на постійні заклики її захисників надати їй медичну допомогу замість судового переслідування. «Ці справи змушують нас запитати: де ж насправді захист?» — запитала Сухар. «Ми чуємо промови про рівність та захист, але коли справа доходить до застосування цих принципів, вони зникають».
Незважаючи на репресії, протести тривали. У відповідь на них уряд оголосив 19 жовтня про виділення 140 мільярдів дирхамів (близько 15 мільярдів доларів) на охорону здоров’я та освіту, що на 23% більше за попередню цифру, а також пообіцяв 27 000 нових робочих місць у державному секторі.
Тим часом маніфестанти продовжують збиратися в кількох містах, вимагаючи звільнення заарештованих під час репресій. «Ми повинні відновити право на мирний протест і поважати права затриманих. Те, що відбувається зараз, юридично та морально неприйнятно», — заявила Сухар. «Силовий підхід ніколи не був рішенням. Він лише посилює розчарування. Ціна завжди висока, і платить за неї суспільство, держава та родини. Це виснажує енергію і залишає глибокі психологічні шрами, які загоюються роками».
текст – Іман БЕЛЛАМІН
11.11.25
переклад з іспанської Антона ДАЛМОНА для ПолітКом
