Колись, бувало, я писав з великої літери слово, якому хотів надати особливої важливості чи значення. Тепер я знаю, що помилявся. Добре бачити все малими літерами, велика літера заважає бачити. І розуміти, наче якщо вже підкресливши пріоритет чи важливість, розуміти далі вже й не потрібно. Загалом, якщо чомусь — навіть слову бог, чи, ще гірше, слову держава — потрібна велика літера, це означає, що ми не достатньо віримо в його першість. Як чудово написала грецька поетеса Кікі Дімула: «Якщо дощ іде з великої літери / я дивлюся на нього; якщо він іде з малої літери / я люблю його». Малими літерами ми бачимо, малими літерами ми живемо, і, якщо бог та держава не нав’яжуть їх нам, без великих літер ми підемо з цієї малої, милої землі.
Джорджо АГАМБЕН
Quodlibet, 12 dicembre 2025
