“Якого народу вони нас вважають? Невже вони не розуміють, що ми ніколи не припинимо боротися проти них, доки не дамо їм урок, який вони й світ ніколи не забудуть?” (В.Черчилль)
Найбільша, найкривавіша війна в історії людства з часів 1945 р. – коли великі країни вважають, що можуть захоплювати менші. Це про Україну зараз. А колись в такому становищі опинилась Британія сама віч-на-віч з Гітлером.
Путіне як колись Гітлер хоче змусити людей відчувати, що він може все. Україна змушує вірити путіна, що українці здатні на все. “Ми ніколи не припинимо протистояти їм, — казав Черчилль, — доки не дамо їм урок, який вони і світ ніколи не забудуть”. Британці пам’ятають це як момент на передовій — чоловіки, жінки, діти в укриттях під дощем німецьких бомб щоночі. Квартали зникали, вогняні бурі лютували, історичні місця руйнувалися.
Як колись Гітлер націлився на цивільне населення, так Путні хоче змусити українців скоритися бомбам — жорстокими нальотами, спрямованими на підрив духу. Це виснажує людей, вони не можуть спати всю ніч, існує постійна небезпека деморалізації.
Україна є тим відважним островом, що стоїть сам проти ворожих сил, як це колись робила Британія. Якщо ми зазнаємо невдачі, тоді весь світ, включно зі Сполученими Штатами, порине в безодню нового темного віку.
Щоночі українці тримають своє небо від повітряних обстрілів, та надсилають удари у відповідь – ми даємо їм відсіч.
Черчилль бачив Третій Рейх як екзистенційну загрозу свободі й людяності. Українці бачать те ж саме – з боку рф та колективного путіна. Гітлер сподівався на капітуляцію Британії влітку 1940 року. Але Черчилль відмовився. — “Миру з Гітлером бути не може”, — наполягав він, його впертість трималася під тиском, який зламав би інши.
Один зі способів швидко закінчити цю війну, — вірив Черчилль, — переконати ворога не словами, а діями, завдаючи сильних і несподіваних ударів. Черчилль бачив у Гітлері руйнівну силу, що поверне конфлікт до Європи,. Чи бачать європейці таку загрозу в росіянах?
Путін розв’язав цю війну – і ми не менш рішучі завдавати ударів у відповідь, доки український народ не позбудеться цього злочинця та його методів. Як Британія під час 2 С.В. не могла домовлятись з Гітлером, так Україна не може домовлятися з Путіним, який стирає бомбардуванням українські міста. Бо це означає прийняти умови переможених, а тоді Путін зажадає нашу армію і зробить нас державою рабів.
“Ми добрі. Гітлер поганий. Ми протистоятимемо йому”, — казав Черчилль. Історія повторюється. Компромісу із злом не існує. Черчилль називав Гітлера збоченим, демонічним божевільним, геноцидним маніяком.
Черчилль діяв Гітлеру на нерви, як Зеленський Путіну: “Нацистська Німеччина (читай – путінська росія) така гуманна. Усе, що вони просять, — право жити і залишити їх у спокої, щоб підкорювати і вбивати слабких?.
Україна бореться самотужки. Як колись після падіння Франції боролася з нацистами Британія, чекаючи, коли решта світу приєднається до боротьби. Британія боролася за час, ведучи війну за виживання. Те ж саме робить Україна.
“Якщо потрібно, ми продовжимо війну самі, і ми цього не боїмось” – казав Черчилль,намагаючись залучити підтримку президента США Рузвельта.
Битви криваві і не завжди успішні, втрати накопичуються, ускладнюючи підтримку морального духу. Як Британія була залежала від імпорту їжі, сировини та зброї, так залежна сьогодні Україна від зовнішньої допомоги країн-партнерів. Британії було б важко перемогти, якби США не включили свою допомогу – мільярди доларів на зброю для оборони. Тоді Штати стали великим арсеналом демократії.
Американці мають знати, що як колись Британія, так тепер Україна потребу їхньої допомоги продовжувати боротьбу. Допомога нам потрібна відчайдушно. Вона потрібна нам зараз. Дії наших військових на полі бою, поведінка наших чоловіків і жінок по всіх містах, які витримують ворожі бомбардування, свідчить про це.
Перефразовуючи Черчилля – ми не знемагатимемо і не здамося. Ми йтимемо до кінця. Ми битимемося на морях і океанах. Ми битимемося з дедалі більшою впевненістю і силою в повітрі. Ми захищатимемо нашу землю, хоч би якою була ціна. Ми битимемося на пляжах. Ми битимемося в полях і на вулицях. Ми битимемося на пагорбах. Ми ніколи не здамося.
автор – Віктор ПЛАХУТА, експерт з питань оборони та національної безпеки
Джерело тут
