Пандемія Covid-19, яка з’явилася у грудні 2019 року, сколихнула весь світ. Вона стала глобальним викликом не лише у сфері охорони здоров’я, але й у сфері інформаційної політки. Китай, як осередок спалаху, потрапив у центр уваги не лише через боротьбу з поширенням вірусу, а й через спроби приховати будь-яку інформацію пов’язану з хворобою. Задля збереження іміджу країни, уряд Китаю впровадив жорстокий інформаційний контроль та цензуру. Проте це не зупинило громадськість від спроб попередити про вірус, попри ризик ув’язнення чи репресій.
Політика Комуністичної партії Китаю в інформаційній сфері викликає певне занепокоєння та множинні дискусії у міжнародній спільноті. Інформаційна стратегія КНР базується на комуністичній ідеології. Офіційно політика цензури почала існувати з приходу комуністів до влади, але існувала вона ще з династичного часу. З появою Інтернету у 2000х роках та швидким його розповсюдженням, уряд Китаю спробував контролювати потік інформації у власній державі. Так було вирішено про створення «Великого китайського фаєрволу», таким чином уряд зміг зосередитися на контролі доступу до Інтернету, а не лише на цензурі вмісту.
Основними інституціями, які займаються спостереженням є Адміністрація кіберпростору Китаю. Під час Covid-19 саме вона відіграла найбільшу роль у контролі інформаційного простору. Закон Китайської Народної Республіки «Про кібербезпеку» стаття 12: Будь-яка особа та організація, що використовує мережі, повинна дотримуватися Конституції та законів, дотримуватися громадського порядку та поважати соціальну мораль; вони не повинні становити загрозу кібербезпеці та не повинні використовувати Інтернет для здійснення діяльності, що ставить під загрозу національну безпеку, національну честь та національні інтереси; вони не повинні підбурювати до підриву національного суверенітету, повалення соціалістичного ладу, підбурювати до сепаратизму, порушувати національну єдність, пропагувати тероризм або екстремізм, пропагувати етнічну ненависть та етнічну дискримінацію, поширювати інформацію насильницького, непристойного або сексуального характеру, створювати або поширювати неправдиву інформацію з метою порушення економічного або соціального порядку, або інформацію, що порушує репутацію, приватність, інтелектуальну власність або інші законні права та інтереси інших осіб, а також інші подібні дії [5].
Адміністрація кіберпростору спираючись на даний закон, видаляла з мережі будь-які згадки про вірус. Це стосується видалення інтерв’ю першої лікарки Ай Фень, що зіштовхнулася із загадковою хворобою, яка розказала що за поширення звіту аналізів хворого серед своїх колег, вона отримала догану від дисциплінарного комітету лікарні за «поширення чуток» [2]. Соціальні мережі та їх зміст також контролювався. Найбільші стримінгові майданчики Китаю, такі як YY та WeChat, були змушені почати політику цензури: YY приховав 45 ключових слів пов’язаних з невідомою хворобою в Ухані, спалах SARS в Ухані та комітет охорони здоров’я в Ухані; у WeChat кількість прихованих слів була близько 516, з них 197 були пов’язані з реакцією лідерів на вірус, більша частина з них посилалася на самого Сі Цзіньпіна [3].
Саме тому людям було заборонено висвітлювати будь-яку інформацію пов’язану з вірусом на цих та інших платформах. Не дозволено було навіть попереджати людей, про те що хтось з близьких захворів аби обмежити контактування. Пости, в яких китайці просили допомоги в інших для своїх хворих родичів миттєво видаляли.
До початку пандемії у Китаї був сформований підрозділ поліції – кіберполіцію, який був створений як частина бюро громадської безпеки. Вони займаються розслідуванням та боротьбою з кіберзлочинами [1]. Коли лікар Лі Веньмін продовжив поширювати звіт про хворобу своєї колеги Ай Фень, даний підрозділ поліції затримав його та змусив підписати заяву, де визнавав себе винним у порушенні «соціального порядку» [2]. Але це не єдиний приклад їх роботи. Адміністрація кіберпростору Китаю відслідковувала за допомогою IP-адрес користувачів, котрі критикували політику Пекіну.
Сама адміністрація видаляла ці пости, а вже кіберполіція навідувалася до цих громадян. Так, один випускник юридичного факультету Лі Юйчен написав саркастичний трактат класичною китайською мовою щодо цензури. Того ж дня до нього прийшла поліція та допитувала його і змусили підписати заяву, де він відмовляється від своїх поглядів та обіцяє бути вірним партії. Не менш цікавим є те, як кіберполіція переслідувала так званих «ключових осіб», які потрапили в чорний список КПК. Одним із них є журналіст Чень Цюші – колишній адвокат з прав людей, який став популярним після висвітлення протестів у Гонконзі у 2019 році. Він вважав себе незалежним журналістом, який діяв поза державними ЗМІ. Чоловік знімав репортажі з самих лікарень, спілкувався з лікарями щодо спалаху. Але коли Чень давав інтерв’ю ВВС то сказав, що цензура дуже сувора тому не впевнений як довго зможе все знімати [4]. Сам же Чень зник 7 лютого. Не варто забувати про ще одного незалежного журналіста Фан Біня, котрий також вирішив показувати правду того, що відбувається в його місті з людьми, котрі захворіли на коронавірус. Після одного критичного відео, до Фаня вдерлася поліція вночі та допитувала його щодо відео а пізніше Фаня вже ніхто не бачив [4].
Отже, попри те, що політика цензури та інформаційного контролю в Китаї має тривалу історію, саме під час пандемії COVID-19 вона набула безпрецедентної жорсткості. Ухвалення у 2021 році Закону про захист персональних даних формально декларувало прагнення до посилення приватності, однак зберегло за урядом право доступу до особистої інформації громадян під приводом забезпечення національної безпеки та громадського порядку. Це свідчить, що навіть у сфері цифрових прав Китай продовжує утверджувати модель контролю, у якій безпека держави домінує над свободою особи.
Список використаних джерел:
- Китайський секрет контролю над інформацією: Асоціація Українсько-Китайського співробітництва. 2024. DOI: https://aucc.org.ua/kitajskij-sekret-kontrolju-nad-internetom/ (дата звернення 04.11.2025)
- Khalil L. Digital Authoritarianism, China and COVID: Lowly Institute Analysis. 2020. DOI: file:///C:/Users/dnshe/Downloads/Khalil,%20Digital%20Authoritarianism,%20China%20and%20Covid_web_print_021120.pdf (date of access: 04.11.2025)
- Devidson H. Chinese social media censoring ‘officially sanctioned facts’ on coronavirus. The Guardian. 2020. URL: https://www.theguardian.com/world/2020/mar/05/chinese-social-media-censoring-officially-sanctioned-facts-on-coronavirus (date of access: 04.11.2025)
- Coronavirus: What have two reporters in Wuhan disappeared. BBC. 2020. URL: https://www.bbc.com/news/world-asia-china-51486106 (date of access: 04.11.2025)
- 中华人民共和国网络安全 від 07.11.2016 р. URL: https://www.cac.gov.cn/2016-11/07/c_1119867116.htm (date of access: 10.11.2025)
автор – Діана ШЕВЧЕНКО, студентка 3 курсу спеціальності “міжнародні відносини” Факультету історії, політології та міжнародних відносин Чернівецького національного університету імені Юрія Федьковича, учасниця тренінгів Resources-Studio
