Росіяни вважають, що можуть тягнути з угодою ще якийсь час — експерт пояснив, як довго це триватиме
“Точка неповернення” у переговорах щодо закінчення війни в Україні та підписання “мирної угоди” ще не пройдено, а м’яч зараз на боці головного посередника цього процесу – самих США.
“Телеграф” поспілкувався з політологом, директором Центру досліджень проблем громадянського суспільства Віталієм Куликом про те, що чекає переговори далі.
Телеграф: – Як загалом ви останній раунд переговорів у США?
Віталій КУЛИК: – Поки що важко говорити, бо ми не знаємо деталей. В цілому, складається враження, що американці дотискують Україну, а завдання Зеленського – це маневрувати і не датися в пастку до Трампа і Путіна. Тобто, бути максимально текучим.
Т.– Цей тиск з боку США на Україну проглядається і продовжується?
В.К.– Проглядається. Очевидно, він набуває вже інституційних рамок, оскільки ми бачимо, що вже фігурантами переговорів є представники відомств і міністерств, зокрема Рубіо, як представник інституції Держдепу, а не переговорники, уповноважені особисто Трампом, які є більше пейджерами, чим тими, хто несе відповідальність за реалізацію політики.
Зараз м’яч переходить до самої держави Сполучені Штати. Відповідно, це означає, що вже ми наближаємося до якоїсь точки, коли або американцям вдається переконати дотиснути Київ + Росію, або це знову ми виходимо на якийсь новий раунд переговорів, де сторони нібито зберігають динаміку переговорного процесу, але нема результату.
Прихований сегмент переговорів не тримається довго в секреті, всі сторони намагаються скористатися цими інсайдами для створення пастки один одному. Тому максимально цю інформацію “зливають” через третіх сторін або напряму.
Отже, ми дійсно бачимо все, що є. На столі є карта, на столі є гарантії безпеки, на столі є кілька опцій чи формул територіальних поступок. На столі є внутрішньополітичний кейс, референдум та вибори. Тобто всі ці питання проговорюються. Я так розумію, що вони не дискутивні, а питання в форматі їх проведення.
Т. – Чи показує Росія якісь сигнали до готовності залученості в мирний процес? Чи вони стоять на своєму?
В.К. – Є офіційні позиції, які транслюють “роти Кремля”, такі як Пєсков та інші, а є експертні групи, які проявляють неабиякий інтерес і присутність на всіх майданчиках дипломатії другого плану в Сполучених Штатах. Тобто, росіяни зацікавлені в цих переговорах. Питання в тому, чи буде опція, яка дозволить їм перейти з прихованої участі в відкриті переговори.
На цей час я такого поки що не бачу. Одна з таких версій, що росіяни вважають, що вони ще не отримали максимум на полі бою, тому можна потягнути до лютого чи, умовно, квітня місяця, але це не означає, що вони відкинуть переговори і напрацьовані результати. Вони візьмуть їх до відома, запропонують чергові зустрічні пропозиції, вони проведуть свої раунди переговорів з американцями, можливо, навіть підійдуть до переговорів з європейцями.
І, можливо, також напрацюють свої варіанти цих багаторівневих угод, тобто угоди зі Сполученими Штатами та Україною, європейцями з Україною, але такі ж угоди мають бути у росіян з американцями і з європейцями.
Тому от можливо вони ці кейси будуть пропрацьовувати, а вже на якійсь новій ітерації, на іншому рівні, мають вийти на договір безпосередньо Росія — Україна. Але це буде пізніше і коли всі питання будуть влагоджені між Сполученими Штатами і росіянами.
Т. – І останнє запитання. Чи підтримає наш парламент угоду в тому вигляді, яка вона готується? Чи питання підтримує суспільство?
В.К. – Все питання в тому, як вона буде упакована. Потрібна комунікація. Якщо це буде упаковано як мир, як гарантії, як “ми нічого не здаємо”, “ми все повернемо пізніше дипломатичним шляхом”, то Верховна Рада зараз має необхідну кількість голосів.
За умови, звичайно, багатьох факторів:
- переформатування уряду,
- відставок,
- задоволення забажанок значної частини депутатського корпусу,
- визначення по формату виборів парламентських,
- за яким законом, як буде голосувати,
- чи забезпечить це обраність депутатів мажоритарників в партіях,
- який буде відсоток прохідний для того, щоб вони обралися.
Це багато питань, які будуть також. Частина вже внутрішньополітичної угоди в середовищі певних політичних сил, звичайно, буде. Спротив буде, частина людей які будуть протестувати проти цього будуть, на цьому будуть намагатися отримати максимальний капітал перед виборами.
Суспільство, я думаю, що все залежить від того, яка ситуація буде всередині країни, в соціально-економічній сфері і на фронті. Поки що суспільство не готове приймати жорсткі умови, такі як там капітуляція, територіальні втрати. А ось коли буде на референдум винесено питання: “чи підтримуєте ви ідею створення вільної економічної демілітаризованої зони на Донбасі”, то відсоток тих, хто готовий такий компроміс з совістю буде більший.
