додому ПОЛІТИКА ЧОМУ НОВА СТРАТЕГІЯ НАЦБЕЗПЕКИ США НЕ ПОВИННА БУЛА НАС ДИВУВАТИ – Й...

ПОЛІТИКА

ЧОМУ НОВА СТРАТЕГІЯ НАЦБЕЗПЕКИ США НЕ ПОВИННА БУЛА НАС ДИВУВАТИ – Й 5 ПРАКТИЧНИХ КРОКІВ ТЕПЕР

Гру 6, 2025

Вихід нової National Security Strategy-2025 шокував багатьох українських і європейських коментаторів. Але причина цього шоку – не в самій Стратегії.

Вона не є вибуховим одкровенням.

Шок – це наслідок того, що значна частина нашої публічної дискусії не стежила за правоконсервативним американським інтелектуальним полем, яке останні вісім років послідовно проговорювало ті ж самі ідеї, що тепер стали частиною офіційного документа Білого дому.

Це не «зміна позиції». Це – інституціоналізація давно сформованої парадигми.

Ще у 2020-х роках провідні праві інтелектуальні центри США – Claremont Institute, Heritage Foundation, America First Policy Institute, а також окремі мислителі нацконсервативного кола – систематично критикували розширення НАТО, виступали за реалістичну угоду з росією та вимагали від Європи “самостійності”, яка тепер чітко прописана в NSS-2025.

У 2020-х Claremont у своїх аналітичних есе попереджав, що “перманентне розширення НАТО” неминуче призведе до зіткнення з Росією. У статті Mahoney “The Ukrainian Tragedy” розширення Альянсу назвали не просто помилкою Заходу, а «фундаментальною причиною» війни. Тепер ця теза фактично адаптована в NSS-2025 – документ прямо говорить про потребу «покласти край сприйняттю НАТО як союзу, що постійно розширюється».

Heritage Foundation ще до зміни адміністрації Heritage писав, що Європа має взяти на себе “primary responsibility for its own defense”, а США – скоротити свою військову присутність на континенті. Це відтворено в Стратегії майже дослівно – США оголошують Європу основним суб’єктом власної безпеки.

America First Policy Institute формував концепцію, яка тепер чітко звучить у NSS-2025:

США мають мінімізувати глобальні зобов’язання, фокусуватись на Західній півкулі й підтримувати “ідейно споріднені національні сили” за кордоном. Саме ця логіка тепер проявляється в тезі Стратегії про «cultivating resistance within Europe».

Національно консервативні інтелектуали – James Orr, John O’Sullivan, Yoram Hazony – роками повторювали: ЄС переживає «цивілізаційний занепад», мультикультуралізм руйнує європейську ідентичність, а справжні партнери США в Європі – це не Брюссель, а національні патріотичні сили. Саме цю термінологію – «civilizational erasure» – тепер дослівно (!!!) офіційно використовує NSS-2025.

Foreign Policy Research Institute задовго до виходу Стратегії запропонував, що

європейці можуть розгортати сили в Україні поза рамками НАТО, а США не мають брати на себе автоматичних гарантій. Саме цю логіку – “Європа сама, США – арбітр” – NSS-2025 тепер закріплює як політику.

Усі ці тексти були на виду. Просто ми не сприймали їх як вектор майбутньої державної політики США. Тепер вони стали офіційною доктриною.

То що ж робити Україні? П’ять перших думок

1. Задуматися про базовий сценарій зовнішньої політики

Багато років інтеграція в трансатлантичну спільноту була незаперечним стратегічним консенсусом. NSS-2025 показує, що Сполучені Штати більше не розглядають Європу та НАТО як центр тяжіння власної зовнішньої політики.

Отже, Україні потрібні тверезі дебати: чи може ця інтеграція залишатися єдиним базовим сценарієм, навіть якщо головний гарант Заходу змінює фокус?

2. Планувати політику виходячи з тривалого скорочення американської допомоги.

США вже призупинили масштабну військову та фінансову підтримку. NSS-2025 демонструє це не випадковість, не емоція й не особисті стосунки між лідерами, а довгостроковий геополітичний курс.

Отже, Україні треба діяти, виходячи з того, що жодне «відновлення» допомоги не є базовим сценарієм. Базовий – поступове, невпинне зменшення. Тому планування має розраховуватися саме на таку тенденцію.

Закласти у стратегію ризик: зростання впливу ультраправих у Європі. Стратегія прямо говорить про «cultivating resistance» у Європі – і не приховує симпатій до правопопулістичних партій.

Це означає: і США, і Росія можуть одночасно підтримувати сили, ворожі до євроінтеграції України – AfD у Німеччині, PVV у Нідерландах, Орбана в Угорщині, нацконсервативні групи у Франції.

Так, Стратегія ніби-то формально не заперечує євроінтеграцію України. Проте її реалізація ставатиме дедалі складнішою, якщо в Європарламенті та національних урядах зростатиме вплив євроскептиків, проамериканських, проросійських та антиукраїнських сил.

Тому Україна повинна мати паралельний набір сценаріїв, включно з тими, де підтримка нашого членства в ЄС не зростає, а падає.

4. Енергетична дипломатія: треба використовувати сумісність інтересів, але уникати пасток. Витіснення росії з енергетичних ринків – найпозитивніша для України частина NSS-2025. Ми маємо продемонструвати США, що наші інтереси повністю узгоджуються з їхнім енергетичним домінуванням.

Це означає:

– посилення комунікації про роль українських ПСГ у майбутніх американських СПГ-проєктах;

– підтримка імпорту американського СПГ Європою як елемента санкційної політики;

Але: Україна не повинна публічно комунікувати ЄС, що він «недостатньо купує американське». Адже це автоматично зробить нас токсичними для центристських сил Європи й не додасть підтримки правим, які все одно залишаються антиукраїнськими.

Цей пункт потребує дуже зваженої реалізації.

5. Використати енергетичний блок Стратегії як аргумент для збереження санкцій проти Росії. Одна з найсильніших частин NSS-2025 – пряме твердження, що енергетичний вплив США є ключовим інструментом глобальної політики.

Й це гарний шанс для України. Очевидно, що санкції – це не моральний обов’язок США. А їх економічний інтерес. Й це дає як українським, так і проукраїнським політикам, дипломатам, парлементарям та громадським експертам нову можливість пояснювати американським посадовцям, що санкції проти росії вигідні США економічно, бо очищають ринок для американського СПГ, нафти та технологій. От буквально до деталей. Розібрати текст Стратегії на цитати й вставляти в статті, прес-релізи, пости та інтерв’ю.

Тож, Україна входить у нову епоху міжнародної політики, і наша здатність тверезо читати сигнали союзників та діяти на випередження визначатиме не лише темп інтеграції, а й саму архітектуру нашої безпеки.

автор – Максим ГАРДУС, експерт з питань санкційних режимів у сфері енергетики

джерело

корисні посилання