На невеликому п’ятачку в центрі міста 4 аптеки. Раніше там було дві, одну з них тримала приємна сім’я, де працювала літня пані, яка, здавалося, була повною фармакологічною енциклопедією про ліки та їх побочки. Могла порадити і проконсультувати. А потім та аптека закрилася, бо прийшли мережі й вижити в цьому районі стало неможливо.
Фахівці кажуть, що в Україні у 4–5 разів більше, ніж у країнах Європейського Союзу — наприклад, у Німеччині чи Франції. Там одна аптека на 6 тисяч людей. В Україні – одна аптека – на 1800 людей. Ми такі хворі?
В нас якась збочена аптечна модель. Замість того, щоб бути медичними закладами, аптеки перетворилися на торгові точки з логікою супермаркетів. Тут головне — не лікувати, а продавати. Тому в аптеках так багато не-ліків, тому вам наполегливо “продають” щось дороге або непотрібне.
Ви знаєте, що в Україні досі відсутній єдиний реєстр фармацевтичних працівників. Це означає, що контроль за дотриманням ліцензійних вимог у сфері фармацевтики ускладнений, а громадяни не мають гарантій щодо кваліфікації спеціалістів, які відпускають ліки.
Нехай вибачать мене знайомі фармацепти, але сьогодні фокус аптечного бізнесу — маркетинг, а не реалізація ліків. Основне джерело прибутку для великих аптечних мереж — не націнка на ліки, а маркетингові бюджети від виробників ліків. Аптеки заробляли “із повітря” — з грошей, які платять їм за просування певних препаратів.
Все це масштабулося, щоб брати гроші з виробників та простих людей. Плюс монополісти. Недарма в усіх країнах світу ведуть боротьбу з монополіями.
Аптека може отримати до 30% від вартості препарату як “маркетингову плату”, незалежно від того, чи купив його хтось чи ні. Зрештою, ці витрати перекладаються на кінцевого споживача.
Сьогодні уряд трохи позбивав схеми і це ніби позитивно позначилось на ціні на окремі ліки. Але це не означає, що схеми зникли та не виявилися інші баги.
Загалом маштабуваня мереж, створення нових точок – це ж не про зручність споживача, а про прибутки. Аптеки відкриваються не тому, що є потреба. Вони відкривалися для того, щоб збільшити кількість “вхідних точок” для маркетингових грошей від виробників.
Сімейні аптеки та малі гравці не мають ресурсів, щоб демпінгувати ціни чи домовлятися з виробниками про великі маркетингові бюджети. Як наслідок — не витримують конкуренції. Великі мережі ставили поруч свої аптеки та за рахунок демпінгу вичавили всіх з ринку. Кілька великих аптечних мереж поглинають більшість ринку. 5 мереж контролюють до 80% ринку. Це призводить до диктату умов — як для виробників, так і для покупців. Це суцільна піраміда.
Тому краще не хворійте, бережіть себе і не давайте наживатися аптечним мережам. Мед та медопродукти, природні та органічні лікувально-профілактичні засоби – наше все в епоху турбулентності. Якщо шо то мед #ЛелечогоКлину в нас є, звертайтеся;)
Джерело тут
