Іран є не просто сусідом, а ключовим вузлом, що зв’язує Каспійський регіон з Перською затокою та Індійським океаном. Війна на його території здатна обірвати не лише трубопроводи, а й перспективи всього Транскаспійського маршруту. Чи готова Вірменія та її сусіди до економічних потрясінь і нових хвиль біженців? Про ризики для регіону та структурну вразливість Єревану в ексклюзивному коментарі ПолітКому та TrasCaspianUA розповідає Геворг МЕЛІКЯН (Gevorg Melikyan), керівник Вірменського інституту стійкості та державного управління, радник президента Вірменії з питань зовнішньої політики в 2018 – 2022 рр.
Якими є ризики можливого затягування війни в Ірані для енергетичної та транспортної інфраструктури в Каспійському регіоні?
Затяжна війна за участю Ірану створила б значні ризики для стабільності енергетичних та транспортних коридорів у всьому Каспійському регіоні. Військова ескалація або хронічна небезпека можуть порушити судноплавні маршрути, підвищити витрати на страхування та транзит, а також збільшити вразливість трубопроводів, залізниць і портів, які з’єднують регіональних виробників зі світовими ринками. Навіть без прямих атак на інфраструктуру, сприйняття нестабільності може уповільнити інвестиції та відкласти реалізацію нових логістичних проєктів, послаблюючи ширший порядок денний сполучуваності, який розвивався по всій Євразії.
Які сценарії розвитку ситуації навколо Ірану Ви передбачаєте і як вони вплинуть на країни Центральної Азії та Південного Кавказу?
Можливі декілька сценаріїв: від затяжного, але локального конфлікту до ширшої регіональної ескалації за участю додаткових гравців, зокрема Азербайджану. У будь-якому випадку країни Центральної Азії та Південного Кавказу зіткнуться з серйозними вторинними наслідками, включаючи потоки біженців, зростання цін на енергоносії та продукти харчування, порушення торговельних маршрутів і посилення геополітичної конкуренції. Затяжна війна також, ймовірно, заморозить багато регіональних ініціатив зі сполучуваності та економічних проєктів, включаючи коридор TRIPP (Транскаспійський міжнародний транспортний маршрут), оскільки уряди переключать свою увагу з розвитку та стійкості на антикризове управління та проблеми безпеки.
Як керівники країн Центральної Азії та Південного Кавказу знижуватимуть ризики, пов’язані з ситуацією в Ірані?
Більшість урядів у цих регіонах, ймовірно, намагатимуться зменшити ризики за допомогою обережної дипломатії, диверсифікації торговельних шляхів, а також посилення прикордонного контролю та управління безпекою. Однак їхня здатність впоратися з наслідками затяжного конфлікту залишатиметься обмеженою через географічну близькість, економічну взаємозалежність та відсутність надійних регіональних механізмів антикризового управління. Як наслідок, багато держав можуть опинитися в ситуації, коли вони реагуватимуть на події, а не формуватимуть регіональне середовище.
Як би Ви оцінили реакцію керівництва та політичного класу Вашої країни на події в Ірані?
У випадку Вірменії ситуація виявляє структурні вразливості. Країна не готова до масштабних регіональних потрясінь, таких як потоки біженців (вже прийнято понад 100 000 біженців з Нагірного Карабаху), перебої з постачанням або різке зростання цін, зокрема на вуглеводні. Водночас затяжна криза навколо Ірану може зупинити або відкласти ключові ініціативи у сфері сполучуваності та економіки, включаючи такі проєкти, як TRIPP. Реакція політичного керівництва Вірменії досі видається переважно обережною, але також реактивною, що відображає ширшу проблему: країна досі не має комплексної стратегічної основи та інституційної стійкості для управління складними регіональними кризами такого масштабу.
записав Віталій КУЛИК
