17 січня в ІА “Укрінформ” відбувся круглий стіл на тему “Заморозка” Придністров’я та вибори в Молдові.
Захід був ініційований Центром досліджень проблем громадянського суспільства та Лабораторією протидії дезінформації КНЕУ за підтримки тренінгового центру “Resource Studio”.
Після припинення транзиту через Україну в Модову російського газу, в окупованому росіянами Придністров’ї заявили про енергетичну кризу та масові відключення газу, світла і тепла в оселях. Лідери регіону радили місцевим мешканцям заготовлювати дрова та відроджувати ремесло пічників. На відміну від правобережної Молдови Придністров’я не платить за російський газ. Точніше, гроші збираються з населення, але в “Газпром” вони не йдуть, а залишаються в регіоні на утримання “соціалки”. За газ майже не платять і підприємства так званої “ПМР”: Рибницький Меткомбінат, Молдавська ГРЕС та ін. Це створювало тепличні умови для підтримки “конкурентоздатності” продукції та збільшувало “маржу”, яка йшла в кишені групи “Шериф” та їх ФСБшним кураторам.
Після припинення транзиту газу через Україну у Тирасполя виникла проблема. Його додана вартість в рази падає. Без дешевого газу не можуть функціонувати придністровські підприємства та на межі зупинки перебуває Молдавська ГРЕС, яка виробляє електроенергію не лише для Придністров’я, але і для Молдови. Сама електростанція поки працює на вугіллі, яке закупило у свій час в України. Але його запаси скоро можуть закінчитися.
Російська пропаганда звинувачує молдовську сторону в організації енергетичної блокади. Керівництво Придністров’я заявило про нібито наявність домовленості, що росія надасть регіону газ на “гуманітарних” засадах. Попри це віялові відключення електроенергії, відключення опалення стали нормою для придністровців. В Молдові ситуація з газом не така критична, бо Кишинів давно відмовився від російського палива і побудував дві труби до трансбалканського трубопроводу. Але Молдова залежна від електрики Молдавської ГРЕС. Тому в РМ почався режим жорсткої економії, у два рази зросли тарифи для населення, що позначається на внутрішньополітичній ситуації в країні. В серпні – вересні 2025 року в Молдові парламентські вибори.
Як зазначив директор Центру досліджень проблем громадянського суспільства Віталій КУЛИК, так звана “енергетична криза” в Придністров’ї попри заяви Тирасполя, далека від свого завершення. На сьогодні газ ще не пішов до Придністров’я. Це штучна гуманітарна криза, яку використовує Москва для дестабілізації ситуації у всій Молдові. Влітку цього року РМ очікують парламентські вибори та вже сьогодні російська пропаганда працює на результат своєї “п’ятої колони”. Створюється картинка про “договороздатні” Тирасполь та Комрат, які мають дружні відносини з росією, тому отримають безкоштовний “гуманітарний” газ, а є агресивне антиросійське керівництво Молдови, яке робить заручниками холодної зими простих молдован”. Проросійський олігарх Ілан Шор, який засуджений молдовським судом за корупцію, роздає по 1 тис лей мешканцям Тараклії, Оргіїва та Гагаузії ніби то на компенсацію підвищення тарифів за електроенергію. Насправді таким чином він підживлює свою мережу скупки голосів, яку використає під час парламентських виборів. Навіть, якщо росія знайде можливість швидко дати газ в Придністров’я, тема заморозки нікуди не піде зі роспабліків та пропагандистських помийок. Путін готовий заморозити мешканців Придністров’я лише б отримати хоча б якийсь політичний профіт в Молдові”.

За словами політолога, експерта з питань санкцій та енергетичної політики Максима ГАРДУСА, Придністров’я споживає 1–1,5 млрд кубометрів газу на рік (за офіційною статистикою). Молдова споживає більше на 1,7 млрд кубометрів газу на рік. Це при тому, що в Придністров’ї проживає 350 тис. чол, а в Молдові 2,5 млн. Такий диспаритет пов’язаний з тим, що левова частка газу йде на промисловість. На сьогодні вимальовується кілька сценаріїв розвитку подій, пов’язаних з газопостачанням:
- Відновлення статусу-кво, тобто транзиту газу через Україну (малоймовірний). Це може статися за умов перемир’я, зняття санкцій або інших домовленостей (на це сподіваються в Москві та Тирасполі). При чому Придністров’я більше зацікавлене у цьому, ніж росія.
- Сценарій з купівлею газу на Заході:
• Для цього Придністров’ю доведеться повністю перебудувати свою соціальну політику.
• Придністровці наразі платять за газ у 20 разів менше, ніж молдовани і це виклик для них, бо населення просто не буде платити більше. А ще придністровський рубль – це фантики, а не валюта.
2А) Проміжна модель – знаходиться фірма-посередник в країні ЄС, яка закупляє газ в “Газпрома” за російські ж гроші і передає в “гуманітарних” цілях Придністров’ю.
- Продовження кризи до виборів в Молдові. Збереження поточної ситуації без вирішення конфлікту та сподівання на теплу зиму.
- Бартерна схема: Придністров’я обмінює електроенергію, яку виробляє Молдавська ГРЕС, на газ у Молдови за певним коефіцієнтом обміну”.

Головний консультант Національного інституту стратегічних досліджень при Президентові України Іван УС вказав, що існує певна невідповідність заяв про “гуманітарний газ” для Придністров’я та скорочення на 40% штатного розкладу корпорації “Газпрому”. У росіян спостерігаються млрд збитки та вони не витягують не те щоб спонсорувати Придністров’я, а утримувати власні штати газового монополіста. Також п. Ус наголосив, що на початку війни Україна була змушена тримати значні сили на цьому напрямку через можливість нападу. Російські медіа відкрито говорили про створення коридору до Придністров’я, що свідчить про потенційні геополітичні цілі рф. На той час сценарій нападу з боку Придністров’я розглядався багатьма експертами як цілком імовірний. Регіон залишається важливим елементом у стратегії росії для тиску на Україну та дестабілізації всього Чорноморського ареалу. Тому в інтересах України, щоб ці ризики були максимально знижені чи/або усунені. Для цього потрібна стратегія української участі у вирішенні конфлікту, яка передбачала нашу суб’єктність”.

Цю тезу підтримав і голова Центру громадської аналітики “ВЕЖА” Валерій КЛОЧОК. На його думку, Україна недостатньо приділяє увагу придністровській тематиці та проблемі українсько-молдовських відносин. Ми досі не маємо посла в Молдові, в органах влади відсутній центр ухвалення управлінських рішень щодо молдовського напрямку. Відсутність єдиної політики та чіткого плану дій створює ризики для національної безпеки України. Бо в разі перемоги в Молдові проросійських сил Кишинів може випасти з наших логістичних мереж. До сьогодні Молдова жодного разу не перекривала кордон для українських фур. Ми не мали проблем з транзитом військової допомоги для України. А це все може виникнути якщо влада в Молдові зміниться.

Про реальність підстав для таких тверджень говорив і політтехнолог Руслан РОХОВ. Парламентська кампанія в РМ суттєво відрізнятиметься від президентської через значну поляризацію населення.
Політичний ландшафт розділений:
• Ліві — проросійські.
• Центристи — байдужі.
• Праві об’єднали електорат завдяки перемогам Санду на виборах.
Рівень підтримки партії PAS становить приблизно 30%. І можна прогнозувати зниження підтримки та появи проетів-спойлерів. Не додає балів владі і відставка міністра енергетики на тлі енергетичної кризи. Вже в російська пропаганда каже: “он міністр енергетики поїхав говорити про російський газ, а Санду його у відставку відправила”.
Сценарії наступних виборів в Молдові:
1.Базовий сценарій: Коаліція соціалістів і PAS є менш ризикованою, ніж проросійська коаліція. Нажаль, РAS не зможе отримати монобільшість, а недолуга політика зачистки електоральних попутників в кінцевому підсумку призведе до того, що єдиним партнером з ким Санду зможе утворити коаліцію та спільний уряд стануть проросійські соціалісти.
2. Песимістичний сценарій: Поразка PAS, перехід в опозицію. Більшість формують проросійські партії та центристські проєкти, які на словах за євроінтеграцію, але й не проти пограти з росіянами в їх ігри. За тими цифрами, які ми маємо, такий сценарій є поки найбільш вірогідним.
- Оптимістичний сценарій: Він поки не проглядається. Але теоретично – це оптимізація правого спектру та формування майбутньої проєвропейської коаліціі “вже на березі”. Тоді є шанс не лише отримати більшість, але й усунути загрозу реваншу.
Щодо Придністров’я, то п. Рохов застеріг від формули “реінтеграція Молдови – швидко і за будь-яку ціну”. В разі перемоги проросійських сил в Молдові, Москва може ініціювати “швидку реінтеграцію”, ми всі пам’ятаємо історичний “план Козака”, який передбачав таке об’єднання на умовах рф. Тепер росія також може підтримати швидку реінтеграцію навіть пішовши на поступки в питання розширеної автономії для Тирасполя. Реінтеграція дасть понад 150 тис дисциплінованих виборців для проросійських проєктів в Молдові. Це змінить політичний ландшафт Молдови і дуже надовго перекреслить європейські перспективи РМ.
Тому на думку Руслана Рохова варто спочатку розв’язувати питання деокупації Придністров’я, а вже потім про реінтеграцію Молдови. Те про що говорить офіційний Кишинів – це про мирну реінтеграцію, об’єднання через мотивацію тощо. Але такі формули не працюють там, де є військова присутність росіян. Спочатку потрібно їх з регіону прибрати, усунути саму загрозу війни, а потім вже проводити реінтеграцію Молдови.

Голова Центру аналізу та стратегій Ігор ЧАЛЕНКО вказав, що Україні не варто вдаватися до благодійності в адресу Молдавської ГРЕС, оскільки цей актив у власності росіян. Сьогодні у нас просто не має вільних обсягів газу, які ми могли б в якості “гуманітарного” кроку надати в Придністров’я. Але є профіцит вугілля після знищення росіянами нашої теплоенергетики. Можемо надати його і отримати важіль впливу чи ту ж електроенергію. Україна повинна ініціювати програми допомоги своїм громадянам у Придністров’ї, наприклад створити для них “пункти незламності”. Поряд з цим варто транслювати на загал, і це питання до протидії російській дезінформації в регіоні, що Москва застосовує енергетичний терор населення.

Заступник директора Буковинського центру реконструкції та розвитку (м.Чернівці) Ярослав БАСНЯК навів приклад Румунії, де впритул підійшли до вироблення єдиної надпартійної політики щодо Молдови. Він процитував слушну тезу румунської сторони: “Республіка Молдова потребує друзів, які точно розуміють критичну ситуацію, в якій вона опинилася, які здатні створити гарантії безпеки для Республіки Молдова і які без вагань підтримають Республіку Молдова в найгірших сценаріях, які можуть виникнути. Румунія, як завжди, є першим з цих друзів. Румунія повинна швидко ініціювати/розробити разом зі своїми стратегічними партнерами рішення щодо підтримки і безпеки Республіки Молдова. Політичні лідери в Бухаресті повинні швидко позбутися своєї ліні і зручної звички “латати дірки” у відносинах з Кишиневом. Сьогодні, як ніколи, Молдова потребує лідерів з баченням і відповідальністю в Бухаресті”. Хотілося, щоб подібна ідея охопила й українську сторону.

Також учасники круглого столу приділили увагу питанням дезінформаційних хвиль, які накривать сьогодні Молдову. Про це докладно говорив керівник Центру стратегічних комунікацій та інформаційної безпеки Ігор СОЛОВЕЙ. Він зазначив, що Молдова перебуває під тотальним впливом російських інформресурсів. Придністров’я давно стало територією звідки проти України ведуться російські ІПСО. Україна і Молдова потребують надійного інструментарію протидії дезінформації, і вони можуть його створити спільними зусиллями.

Експерти Лабораторії протидії дезінформації КНЕУ Діана ЛЕБЕДЬ та Юрій СОТНИК зазначили, що тема “газової кризи” та її використання росією має проекцію не лише в Молдову, але й в Україну. Ще 6 січня росія розпочала нову хвилю дезінформації, поширюючи фейкові повідомлення від імені медіа про нібито плани України запровадити графіки відключення газу через перекриття газопроводу та нестачу ресурсу для населення. Насправді такі твердження є неправдивими, оскільки запровадження графіків відключення газу технічно неможливе: відключення може стосуватися лише окремих споживачів, наприклад, у випадку несплати рахунків, і не є масовим чи системним процесом. Ця дезінформація є черговою спробою Росії створити паніку і відновити гібридний тиск на Україну.

На завершення Віталій КУЛИК вказав, що в України є можливості в короткий час вирішити питання військової присутності в Придністров’ї. Але Київ досить давно не має відповідального центру генерування молдовської політики та врегулювання придністровського конфлікту. За останні роки було втрачено інституційні спроможності та кадри, які мали досвід в цій царині. В умовах зростання загроз, а енергетична криза явно лише один з їх проявів, Україна потребує чіткої стратегії молдовської політики та інституції, яка була б заточена на вирішення придністровського конфлікту. Києву справді досить очікувати “політичної волі” Кишинева, а настав час цю волю спільно з молдавськими партнерами формувати та посилювати.

В круглому столі також взяли участь доктор політичних наук, завідувачка Кафедри політичних технологій КНЕУ Віра ГАПОНЕНКО, експерт та аналітик ТОВ «АСКОЛЬТА» Артур САЙФУТДІНОВ, фахівець Лабораторії протидії дезінформації КНЕУ Вікторія ДУБАС, експерт Центру досліджень проблем громадянського суспісльства та редактор каналу “TransСaspianUA” Олександр БУРЯЧЕНКО, експерт Лабораторії протидії дезінформації КНЕУ Юрій СОТНИК; експерт Лабораторії протидії дезінформації КНЕУ Діана ЛЕБЕДЬ. До заходу долучився колишній політв’язень російських катівень Станіслав КЛИХ.



