ЯК ЗАКІНЧИТИ ПРИДНІСТРОВСЬКИЙ КОНФЛІКТ

Бер 3, 2026

3 березня 2026 року сталася важлива подія. За “круглим столом” в режимі телемосту відбулася зустріч учасників конфлікту на Дністрі 1992 року. При цьому, українці та молдовани були тоді по різний бік барикад.

Сьогодні в “Укрінформі» ми провели зустріч з одного боку:

– Віталій Маринуца – доктор політичних наук, бригадний генерал (у резерві), міністр оборони Республіки Молдова (2009–2014 рр.), виконавчий директор ГО «Інститут європейських знань Молдови» та ГО «Асоціація ветеранів та резервістів Республіки Молдова»;

– Валерій Черба – ветеран війни, полковник поліції, доктор права, колишній заступник міністра МВС Республіки Молдова;

– Віталій Стоян – ветеран війни, бригадний генерал (у резерві), колишній начальник Генерального штабу ЗС Республіки Молдова, начальник військової кафедри при Кишинівському політехнічному університеті.

з українського боку були учасники походу УНА-УНСО в Придністровʼя

– Юрій ТИМА – військовослужбовець ЗСУ, народний депутат Верховної Ради України 2-го скликання, один з командирів УНСО ПМР в 1992 році;

– Володимир МАМАЛИГА – учасник бойових дій, ветеран ЗСУ, психолог, один з командирів унсовці Придністровʼя в 1992 році;

Ветерани порозумілися! Молдовська та українська сторона визнали, що саме російські (радянські до того) вуха стирчали за провокацією військового конфлікту, росіяни у вигляді казачков гіркіна та регулярної армії росії, за участі фсбшно-грушної наволочі роздмухували бійню. Якби не хлопці з УНСО було б більше жертв. Нагадаємо, що унсовці відступали з Придністров’я під загрозою того що росіяни по них відкриють вогонь.

дякую Dmytro Levus та Аналітичному центру «Об’єднана Україна» за організацію та модерацію

мій коментар: Довгий час Київ мав певні сподівання, що Придністровський конфлікт можна завершити мирним еволюційним способом через формат 5+2 чи “план Ющенка”.

Під 2006 рік етнополітична складова конфлікту давно себе вичерпала. На неврегульованому статусі регіону заробляли обидва боки Дністра, а також в Києві та ін. І був момент, коли цей бізнес можна було легалізувати у вигляді європейської перспективи і квот. Але росіяни не хотіли цього. У підсумок залишки політичного плюралізму, який був в регіоні до 2014 року згорнули і тепер сама так звана “придністровська молдавська республіка” – це власність та актив, який ділять (пиляють) “Шериф” Гушана та його куратори з ФСБ. Там більше немає, а ні опозиції, громадянського суспільства, а ні перспективи (дешевий газ закінчився). Тепер це валіза без ручки.

Що робити: провести дерашизацію та демілітаризацію регіону. Для цього потрібна політична воля Молдова і України, підтримка ЄС і США. Демонтувати непрацюючі механізми формату 5+2, прибрати звідти медіацію імпотентної ОБСЄ та вийти на реінтеграцію.

Чи є загроза з “ПМР” для України? Так, там досі є 1400 рос військових “миротворців” та охорони складів в Колбасній (по паспорту громадян рф, але в основному місцевих), є 400 фсбшно-грушних кадри (вони становлять основну небезпеку), є 1 тис спецназу МГБ та МВС (для внутрішнього терору так, але не для війни), та 8 тис “збройних сил пмр” (більше на папері). Попри це, з Придністровʼя здійснюється адміністрація рос ІПСО, ведуться пропагандистські телеграм-канали та чат-боти через яких вербують агентуру для терактів за гроші. Колись варто поставити крапку в цій історії.

Якщо навіть ветерани конфлікту на Дністрі між собою порозумілися та вбачають ворогом росію, яка є першопричиною війни, то я вірю в успіх дерашизаціі Придністров’я.