ТРАНЗИТ ВЛАДИ У ТАДЖИКИСТАНІ — ВІД БАТЬКА ДО СИНА

9 вересня 1991 року Таджикистан проголошує незалежність. А вже через два місяці, у листопаді 1991-го, в країні відбуваються перші президентські вибори. На них перемагає Рахмон Набієв — колишній перший секретар ЦК Компартії Таджикистану. В ході цих подій, країна розділилася. З одного боку були колишні комуністи, які залишалися впливовими та підтримували Набієва, а з іншого – коаліція демократів та поміркованих ісламістів. Внутрішні протиріччя почали загострюватись, і вже в травні 1992-го Набієв почав посилювати своїх прихильників та роздавати їм зброю. Паралельно з цим, 5 травня того ж року в Душанбе почались криваві сутички, які запалили вогні Громадянської війни у Таджикистані. Вона триватиме до 1997 року. Цей період стане часом, коли зійде зірка Емомалі Рахмона – президента Таджикистану, який править вже 32 роки.

Шлях до влади Емомалі Рахмона та її закріплення

Ключовим для Емомалі Рахмона (Емомалі – прізвище, Рахмон – ім’я) стає 1992 рік. Президент Набієв у серпні йде у відставку. Акбаршо Іскандаров, спікер парламенту, стає виконуючим обов’язки президента, але на цій посаді тримається лише до листопада. У цьому ж місяці збирається Верховна Рада у Худжанді (друге за величиною місто у Таджикистані) та скасовує посаду президента. Главою держави стає спікер парламенту, яким у той час був саме Емомалі Рахмон, призначений радою 20 листопада. Тоді ж й починається його керування Таджикистаном.

Через два роки, 6 листопада 1994 року Рахмон зайняв вже посаду президента, яку незадовго до того відновили внаслідок конституційної реформи. 16 листопада він склав присягу.

Офіційною датою завершення війни в Таджикистані вважають 27 червня 1997 року. Тоді, на тлі посилення влади талібів в Афганістані, було укладено перемир’я між урядом і Об’єднаною таджицькою опозицією. Це дало змогу зробити останній ривок Емомалі для закріплення своєї влади. Вже 26 вересня 1999 року в Таджикистані збільшили термін президентських повноважень з 4 до 7 років шляхом проведення референдуму. А вже 6 листопада відбулися президентські вибори, на яких Емомалі Рахмон отримав перемогу із 96,9% голосів.

Подальші дії Емомалі Рахмона були спрямовані на подальше зміцнення влади. Серед них: 

• 22 червня 2003 року відбувся черговий референдум з внесення поправок до Конституції. Дозволили балотуватися на посаду президента більше двох разів поспіль.
• 2006 року – перемога Рахмона на президентських виборах.
• 2013 рік – перемога Рахмона на президентських виборах.
• 2016 рік  –  нова конституційна реформа, яка зняла обмеження термінів переобрання. Проте це стосується лише Рахмона, якому у 2015 році парламент надав статус «Лідера нації». Також було знижено мінімальний вік для кандидатів у президенти з 35 до 30 років. Скоріше за все, це зробили для сина нинішнього президента – Рустама Емомалі.

Сімейна вертикаль влади

Емомалі Рахмон має дев’ятеро дітей, багато з яких займають високі державні посади або контролюють стратегічні сектори економіки. Крім того, його родичі обіймають ключові позиції в банківській сфері, енергетиці та дипломатії. 

Короткий екскурс: 

• Озода Рахмон — донька президента, з 2016 року очолює Адміністрацію президента Таджикистану. Раніше була заступницею міністра закордонних справ. Її чоловік, Джамоліддін Нуралієв, обіймав посади першого заступника міністра фінансів та заступника голови Національного банку. 
• Рухшона Емомалі — донька, посол Таджикистану у Великій Британії. 
• Парвіна Рахмонова — донька, власниця фармацевтичної компанії Sifat Pharma. Її чоловік, Ашраф Гулов, є послом Таджикистану в Туреччині. 
• Заріна Рахмон — донька, заступниця голови Orienbank – найбільшого комерційного банку Таджикистану. 
• Тахміна Рахмонова — донька, співвласниця разом з чоловіком таджицької фірми з монополією на авіаквитки.

Найголовнішу роль у цьому сімейному дереві відіграє Рустам Емомалі, який, за всіма ознаками, є наступником свого батька на посаді президента. За свою кар’єру він обіймав такі посади:

1. У 2006-2009 рр. працював як головний спеціаліст відділу співробітництва зі Світовою організацією торгівлі Мінекономрозвитку та торгівлі.
2. З квітня 2009 року був виконувачем обов’язків Начальника Управління підтримки підприємництва у Державному комітеті з інвестицій та управління державним майном та у червні 2009 року призначений начальником цього управління.
3. У 2011-2012 роках працював на посаді Начальника Управління організації боротьби з митними правопорушеннями (контрабандою) Митної служби при уряді Республіки Таджикистан.
4. З 2012 по 2013 роки – заступник начальника Митної служби, а у 2013-2015 рр. був начальником цієї служби.
5. Указом президента від 16 березня 2015 року був призначений директором Агентства з держфінконтролю та боротьби з корупцією.
6. З 4 квітня 2017 року є головою міста Душанбе.
7. З 2012 по 2017 роки Рустам Емомалі обіймав посаду президента футбольної федерації Таджикистану.
8. 27 березня 2020-го був обраний до верхньої палати парламенту.
9. 17 квітня 2020 р. обраний головою Мажлісі Міллі (верхньої палати парламенту). Стаючи другою особою в країні та першим у черзі на виконання обов’язків президента.

Процес переходу влади від батька до сина.

Емомалі Рахмону вже 72 роки, з яких 32 він знаходиться на найвищих щаблях влади Таджикистану. Його правління, яке розпочалося в 1992 році, пережило численні політичні зміни в регіоні, включаючи передачу влади в сусідніх країнах. Цей винятково довгий термін керівництва ставить перед країною низку ключових питань щодо майбутнього політичного розвитку. У зв’язку з цим стає очевидним процес передачі влади. 

А у березні 2021-го, коли Рахмона кілька тижнів не було видно на публіці, також ходили чутки про проблеми зі здоров’ям. У вересні 2022 року в соцмережах з’явилися повідомлення, ніби Рахмон переніс інсульт. У зв’язку з цим стає очевидним, що Рахмон вживає активних заходів для підготовки свого наступника на чолі держави.  

Як вже зазначалось вище, Емомалі Рахмон веде довгу програму з повного контролю влади, який дозволяє йому вільно грати на внутрішньополітичній арені. Перші дії у цьому напрямку були зроблені ще 2015 році, коли була ліквідована Ісламська партія відродження Таджикистану. Вона була головною опозиційною силою в країні.

Другим етапом була підготовка кандидата на роль наступника, яким, скоріше за все, повинен стати Рустам Емомалі. Його поява у владній вертикалі датується ще 2006 роком, однак цілеспрямована кампанія з формування публічного образу розпочалася у 2011 році. Саме тоді він обійняв посаду Начальника Управління організації боротьби з контрабандою, і почав поступово вибудовувати імідж ефективного управлінця. З прийняттям нової конституційної реформи, 29 річний політик міг би вже балотуватись на виборах вже у 2020 році. Цю подію підтверджувало його обрання головою Верховної палати, але цього не сталось. 

На це рішення могло повипливати багато факторів. Головними з них вважаю наступні: 

• Першим ударом по планах була пандемія COVID-19 – Таджикистан погано впорався з нею: спочатку заперечував наявність хворих, але потім почав повідомляти про підозріло низькі цифри. Проте для Рустама Емомалі це був шанс отримати публічність, очоливши боротьбу з пандемією.
• Другим та третім ударами були збройні сутички, які відбулись у квітні 2021-го та вересні 2022-го на кордоні з Киргизстаном. Вони пов’язані з неврегульованими проблемами пострадянських кордонів регіону у Баткенській області.
• У серпні 2021-го таліби повернулися до влади в Афганістані. Своєю чергою, Таджикистан — єдина країна Центральної Азії, яка відкрито ворожа до них, оскільки Талібан становить безпосередню загрозу. Окремі члени руху заявляють й про плани напасти на країну. Це стало четвертою проблемою.
• П’ятим ударом була міжнародна нестабільність у зв’язку з повномасштабним вторгненням Росії в Україну. Для Таджикистану Кремль є важливим союзником у сфері торгівлі та безпеки. Крім того, заворушення в Казахстані у січні 2022-го та проблеми з династичною зміною влади в Туркменістані (стабілізація країни під владою нового президента) ще більше загострювали проблеми ззовні. 

Ймовірно, ці події змусили відтермінувати процес переходу влади. Проте, згідно з новинами з Таджикистану, плани по передачі влади залишаються в силі.

Останній час
Події набули нової динаміки у 2022 році. Цей рік ознаменувався репресіями в Гірському Бадахшані. Ці дії були спрямовані на придушення памірської опозиції, яка активно виступає проти офіційної влади. Місцева меншина має власну віру (памірці переважно ісмаїліти), культуру, та власну мову. У 1990-х тут був центр опору ісламсько-демократичній коаліції під час громадянської війни. Сьогодні – це є місцем нестабільності для нинішньої влади, яке впливає на всю державу.

Далі події розгортаються вже у 2024 році. Протягом цього року Емомалі Рахмон активно зміцнював підтримку з боку Росії — про це свідчать його чотири зустрічі з президентом Путіним. Зокрема, 17 квітня збройні сили двох держав провели спільні навчання, під час яких відпрацьовували сценарії транскордонного вторгнення бойовиків або незаконних збройних формувань.

Останнім відомим етапом підготовки є кадрові зміни 2025 року. 

Міністерство оборони:

• Звільнений: Шералі Мірзо, який обіймав посаду міністра оборони з 2013 року, був переведений на посаду голови Державного агентства з охорони державних таємниць. 
• Призначений: Емомалі Собірзода, колишній начальник Генерального штабу Збройних сил.

Генеральна прокуратура:

• Звільнений: Юсуф Рахмон, який обіймав посаду генерального прокурора протягом десяти років. 
• Призначений: Хабітулло Вахідзода, колишній військовий прокурор.

Верховний суд:

• Звільнений: Шермухаммад Шохійон, який очолював Верховний суд з 2015 року
• Призначений: Рустам Мірзозода, який раніше очолював Вищий економічний суд Таджикистану з 2022 року. 

Агентство зв’язку:

• Звільнений: Бег Сабур, голова Агентства зв’язку та зять президента. Пішов у відставку на тлі корупційних скандалів.

Комітет з надзвичайних ситуацій:

• Призначений: Раджабалі Рахмоналі, племінник президента.

Ці системні перестановки свідчать про ретельну «зачистку» внутрішнього кола та централізацію впливу в руках найбільш лояльних постатей. Їх можна розглядати як спробу мінімізувати будь-який опір або неузгодженість у ключових державних структурах напередодні передачі влади. Таким чином, влада не лише змінює обличчя, а й формує нову еліту — повністю контрольовану та тісно пов’язану з президентською родиною.

Узагальнення процесу та можливі проблеми

Підсумовуючи вищезазначене, можна стверджувати, що Емомалі Рахмон підійшов до питання передачі влади вкрай комплексно та системно. Протягом останніх десяти років він не лише поступово вибудовував особистий культ і консолідував владу в межах родинного клану, а й методично нейтралізував усі потенційні джерела внутрішнього опору.

Особлива обережність і ретельність, з якою реалізується цей сценарій, частково зумовлені досвідом інших держав регіону. Зокрема, показовим є приклад Казахстану, який засвідчив, що процеси в країні можуть піти по не запланованому сценарію. Іншим важливим орієнтиром став туркменський сценарій, який Емомалі Рахмон, вочевидь, взяв за основу. У Туркменістані передача влади від Гурбангули Бердимухамедова до його сина Сердара відбулася під повним контролем старшого покоління й без значної публічної турбулентності. При цьому, сам екс-президент зберіг статус «Аркадага» — національного лідера, що фактично гарантує йому недоторканність та важелі впливу. Аналогічний статус із подібними інструментами отримав і голова Таджикистану у 2015 році.

Хоча Емомалі Рахмон ретельно усунув усі можливі загрози з боку зовнішнього політичного середовища, у його найближчому оточенні існують інші бачення щодо майбутнього розподілу влади. У президентській родині є ті, хто не бажає бачити Рустама наступником батька, оскільки побоюється втратити престижні посади в уряді та бізнесі. Вони обурені тим, що серед команди, яку він формує, немає родичів. 

Найбільш амбітною серед конкурентів Рустама є донька Озода, яка з 2016 року очолює адміністрацію президента. Ще одним претендентом на президентство може стати п’ята донька Рахмона – Рухшона, досвідчений дипломат, яка добре обізнана у політичних справах Таджикистану. Її чоловік – це впливовий олігарх Шамсулло Сохібов, який зробив статок завдяки родинним зв’язкам із президентом. Разом із братами він контролює цілі сектори економіки, включаючи транспорт, ЗМІ та банківську сферу. Зміна влади може позбавити клан Сохібових як впливу, так і грошей, тому Рухшона та її чоловік цілком можуть вступити у боротьбу за владу.

Сама кандидатура Рустама Емомалі також викликає суперечливі оцінки. Для більшості таджиків майбутній президент залишається невідомим. Усі його публічні виступи на національному телебаченні попередньо записані та супроводжуються текстом, який зачитує диктор. 

В мережі циркулює безліч історій, які змальовують в подробицях життя молодого “принца”, описуючи його як досить неврівноважену особу, яка не має жодних авторитетів та не прислуховується до думки інших.  

Отже, наразі можна припустити, що зусилля чинного лідера Таджикистану дійсно здатні забезпечити передачу влади Рустаму Емомалі. Втім, питання її довгострокового утвердження й легітимного закріплення залишається відкритим.

Прогнози політичного курсу Рустама Емомалі

Насамперед варто наголосити, що Емомалі Рахмон фактично не залишає політичну арену. Отримавши у 2015 році статус «Лідера нації», він закріпив за собою потужні важелі впливу, якими, ймовірно, активно користуватиметься і після передачі формальної влади. У такій конфігурації Рустам Емомалі, принаймні на початковому етапі, не зможе виступати як повністю самостійна політична фігура.

Перед новим президентом стоятиме першочергове завдання — закріпити свій авторитет на внутрішньополітичній арені за підтримки батька. Цей процес може супроводжуватися точковими кадровими змінами серед осіб, чия лояльність буде під питанням. Однак, з огляду на масштабні апаратні зміни, проведені у 2025 році, значних кадрових ротацій не очікується.

Після етапу внутрішнього зміцнення влади можливі два сценарії розвитку подій: або Рустам продовжить політичний курс батька під його неформальним наставництвом, або поступово намагатиметься дистанціюватися від впливу Емомалі Рахмона і сформувати власну політичну лінію. Який саме шлях обере новий президент, значною мірою залежатиме від того, якою буде реальна сфера його впливу в умовах співіснування з батьком-лідерами.

автор – Нікіта ОНОШКО, експерт проєкту TransCaspianUA

Джерела.