Різка фраза Гайдеґера в інтерв’ю журналу «Шпіґель» 1976 року «Тільки Бог може нас врятувати» завжди викликала подив. Щоб зрозуміти це висловлювання, необхідно спочатку повернути його в контекст. Гайдеґер щойно говорив про планетарне панування техніки, якою, мабуть, ніхто не в змозі керувати. Філософія та інші сфери духу – поезія, релігія, мистецтво, політика – втратили здатність спрямовувати або хоча б приводити до тями життя народів Заходу.
Звідси і гіркий діагноз, що вони «не зможуть спричинити жодних безпосередніх змін у теперішньому стані світу», і неминучий наслідок, що «тільки Бог може нас врятувати». Те, що тут ідеться про будь-що, але не про мілленаристське пророцтво, підтверджується одразу ж після цього уточненням, що ми маємо підготувати себе не тільки «до явління Бога», а й також і, це скоріше, «до сутінок Бога, і до того, що перед обличчям відсутнього Бога ми загинули».
Зрозуміло, що діагноз Гайдеґера не втратив своєї актуальності й сьогодні; навпаки, він став ще більш неспростовним і правильним, наскільки це можна. Людство відмовилося від вирішального статусу духовних проблем і створило особливу сферу для їх нейтралізації: культуру. Мистецтво, поезія, філософія та інші сфери духу, якщо вони ще не зовсім згасли або вичерпалися, перенесені до музею і всілякого роду культурних інституцій, де вони виживають у вигляді більш-менш цікавих розваг і відволікання від нудьги буття (а найчастіше не менш нудних).
Як же нам слід розуміти гіркий діагноз філософа? У якому сенсі «тільки Бог може нас врятувати»? Майже два століття тому, відколи Геґель і Ніцше оголосили про його смерть, Захід втратив свого бога. Але ми втратили тільки того бога, якому можна дати ім’я і визначити його особистість. Смерть Бога – це, по суті, втрата божественних імен («божественні імена зникли», – нарікав Ґельдерлін).
По той бік імен залишається найголовніше: божественне. Доти, доки ми здатні сприймати квітку, обличчя, птаха, жест або травинку як божественні, ми можемо обійтися без Бога, якого можна назвати по імені. Нам достатньо божественного – прикметник для нас важливіший за іменник. Не «Бог» – радше: «тільки божественне може нас врятувати».
Автор: Джорджо АҐАМБЕН, філософ
Переклад – ПолітКом
