Рік 2025 позначився Трамп-шоком: небаченою хвилею крайньої жорстокості, безкомпромісного націоналізму та нестриманого екстрактивізму, яка потрясла світ так, як не траплялося з 1945 року.
Щоб краще зрозуміти, що зробило все це можливим, і як протистояти цьому в майбутньому, ми маємо звернутися до витоків. А саме — до «Проєкту 2025», 920-сторінкового звіту, опублікованого у 2023 році Heritage Foundation, найвпливовішим консервативним аналітичним центром Вашингтона. Від одного державного департаменту до іншого (безпеки, імміграції, освіти, енергетики, торгівлі тощо) звіт окреслює стратегію, якої слід дотримуватись після вступу на посаду, призначену на січень 2025 року. Він навіть конкретизує зміст та графік виконавчих наказів — президентських указів, які Дональд Трамп підписав публічно та поспіль з моменту своєї інавгурації.
Звіт спирається на роботи сотень консервативних експертів — як вони самі себе називають — об’єднаних фондом, який щедро фінансується корпораціями та мільярдерами. Найбільш вражає сьогодні при читанні звіту ступінь технічної, політичної та ідеологічної підготовки, що стоїть за адміністрацією Трампа. Протягом минулого року Трамп майже до літери слідував планам, викладеним у «Проєкті 2025». Нова Стратегія національної безпеки, опублікована Білим домом 5 грудня, читається майже як дослівне копіювання проєкту.
Показово, що «Проєкт 2025» визначає кільких політичних та ідеологічних ворогів. По-перше, це глобалістські ліберали, непохитні прихильники абсолютно вільної торгівлі та необмеженої глобалізації, яких зображують як корисних ідіотів. Легких для перемоги та зневаги, цим ліберальним елітам байдуже на деіндустріалізацію, втрату робочих місць та руйнування локальних спільнот і родинних зв’язків. На противагу цьому, горді консерватори, що стоять за «Проєктом 2025», заявляють про захист цих спільнот. Вони роблять це, насамперед, утверджуючи владу США у світі, сильно покладаючись на тарифи та тотальний екстрактивізм: відверте вилучення активів (Україна, Панама, Гренландія), накладення військової данини на Європу та подвоєння зусиль у сфері викопного палива. Далі вони пропагують важку працю, сімейні цінності та повагу до природних і культурних ієрархій. Біда «безбатьківства» (виховання без батька, ситуація, що особливо стосується етнічних меншин) неодноразово засуджується та звинувачується ліберальних наративах, які заперечують традиційні гендерні ролі та підривають традиційну сім’ю.
Але «Проєкт 2025» в основному стурбований ворогом, якого вважає набагато небезпечнішим: інтернаціоналістськими соціалістами та їхніми планами щодо глобальної наддержави. Цей страх може здатися смішним, оскільки трампісти іноді схильні ототожнювати м’яких європейських соціал-демократів з грізними марксистськими революціонерами. Проте до цього слід поставитися серйозно. По-перше, тому що прихильники демократичного соціалізму, такі як Берні Сандерс і Зоран Мамдані, стали дуже популярними серед молодих американців за останнє десятиліття.
Ще важливіше те, що автори «Проєкту 2025» здаються справді стурбованими міжнародними дебатами щодо оподаткування, кліматичних репарацій або реформ глобальної фінансової системи, які набули поширення після кризи 2008 року та Паризької угоди 2015 року. Вони ненавидять пропозицію Бразилії щодо створення глобального податку для мільярдерів так само, як і обурюються значною емісією міжнародної валюти (спеціальні права запозичення Міжнародного валютного фонду), що відбулася після криз 2008 та 2020 років. Тим більше, що США незабаром втратять право вето на такі рішення через зменшення своєї частки у світовому ВВП.
Особливо показовим є розділ про торгівлю, який у «Проєкті 2025» має дуже незвичайну форму двох глав, що викладають протилежні позиції. Основна глава пропагує лавину тарифів, дуже схожих на ті, що впровадив Трамп у 2025 році. Подібно до президента США, автор, здається, не має ілюзій щодо масштабів створення робочих місць у промисловості, яке це може принести. Загалом звіт виявляє мало емпатії до найбідніших і покладається на інструментальний, патерналістський та ієрархічний підхід до робітничого голосу. Головною метою тарифів, здається, є отримання доходів для федерального уряду та продовження демонтажу прогресивної податкової системи — проєкт, розділений лібералами та консерваторами з 1980-х років, хоча консерватори завжди зберігали тут лідерство.
Друга глава «Проєкту 2025» про торгівлю виступає проти такої стратегії. Консерватор-дисидент побоюється, що, так відверто відрікшись від принципів вільної торгівлі, зрештою можна відкрити двері глобальному соціалістичному плануванню. У майбутньому противники ринку використають цей прецедент для регулювання торгівлі на основі соціальних та кліматичних критеріїв: останній кошмар для консерваторів. Зрештою трампісти обрали протекціонізм із виборчих, і фінансових міркувань, але страх соціалістичного дрейфу чітко визнаний.
Насправді справжній ворог націоналістичної та екстрактивістської правої, втіленої трампістами, — це глобальна соціал-демократична ліва. Ця ліва може перемогти, за умови, що навчиться організовуватися та вийде за межі ліберальних колій минулого. Жорстокість трампістів — це ознака слабкості. США втрачають контроль над світом. По той бік Атлантики деякі вважають, що можуть уникнути цього занепаду, розмахування зброєю та вказівками європейцям зберігати расову чистоту для підтримки західного альянсу. Все, що вони зроблять, — це ще більше заплямують імідж своєї країни та переконають решту світу, що майбутнє все частіше будуватиметься без них.
Ця колонка вперше опублікована у Le Monde
Про автора
Томас ПІКЕТТІ — професор економіки в Паризькій школі економіки, автор книг «Капітал та ідеологія» та «Капітал у ХХІ столітті» (обидві — Belknap Press).
переклад з англ ПолітКом
